7.5. Страхування технічних ризиків

Особливе значення серед підприємницьких ризиків посідають технічні ризики. Ця галузь страхування, пов'язана з основними вироб­ничими фондами, виникла у зв'язку з технічним прогресом, бурхли­вим будівництвом, появою складних дорогих промислових технологій.

Перший страховий поліс із страхування технічних ризиків виданий у 20-х роках минулого століття у Великобританії у зв'язку зі страхуван­ням будівництва залізничного мосту. Страхування технічних ризиків набуло поширення в багатьох країнах, особливо в США, Великобри­танії та Японії.

Під страхуванням технічних ризиків розуміють наступні види стра­хування:

• будівельно-монтажних робіт;

• машин у промисловій сфері;

• пересувного устаткування (у тому числі бурові установки);

• електронного устаткування;

• інженерних споруд (причалів, дамб). Особливо поширене стра­хування будівельно-монтажних робіт (СМР), об'єктами якого є будинки, споруди, машини, запасні частини до них, матеріали та інше майно, призначене для будівництва та монтажу і знахо­диться на будівельному майданчику, зазначенні в договорі стра­хування.

Страхування СМР здійснюється при здачі об'єктів «під ключ», ко­ли відповідальність за поставлене устаткування, пусконаладочні робо­ти і проведення випробувань повністю лежить на підряднику, який є страхувальником. У цьому випадку термін страхування звичайно три­ває кілька років і сукупність ризиків значна.

Це страхування покриває такі основні елементи будівництва:

• будівельні роботи (зведення будинків, риття котлованів, будів­ництво авіапарків, заводів);

• допоміжні роботи (електричні, зварювальні);

• інженерні роботи (будівництво доріг, мостів, трубопроводів);

• монтаж устаткування;

• будівництво устаткування і тимчасові споруди (будівельні маши­ни, тимчасове житло для будівельників, підсобні приміщення).

Основні ризики: помилки в СМР; недбалість робітників, техніків, будівельників; пожежа, вибух, осідання ґрунту, землетруси та інші стихійні лиха; падіння предметів, розриви тросів, ланцюгів; будь-які інші непередбачені випадки на будівельному майданчику.

Не підлягають відшкодуванню збитки внаслідок грубих порушень правил безпеки, природних властивостей матеріалів, навмисних дій страхувальників, а також різних форс-мажорних обставин.

7.6. Сільськогосподарське страхування

До об'єктів страхування в сільському господарстві відноситься не­рухоме майно, транспортні засоби і сільськогосподарська техніка, вро­жай, тварини і багаторічні насадження. Найбільш специфічними з них є врожай, тварини і багаторічні насадження. Нерухоме майно, сільсь­когосподарська техніка і транспортні засоби страхуються на умовах і в порядку, наближеному до порядку страхування нерухомого майна і транспортних засобів інших суб'єктів господарювання (див. підроз­діли 4 і 5).

Страхування врожаю і тварин є основними видами сільськогоспо­дарського страхування, проведення яких вимагає наявності страхових компаній зі значними фінансовими ресурсами і розгалуженою мере­жею відокремлених підрозділів. Таким вимогам в Україні відповідає лише національна страхова компаній «Оранта», котра переважно і ідійснює сільськогосподарське страхування. За десятиріччя 1991—2001 pp. обсяги страхових операцій із сільськогосподарського страхування щороку зменшувалися внаслідок реформ у сільському господарстві і вкрай низької платоспроможності селянських господарств.

Урожай і сільськогосподарські тварини можуть страхуватися як у колективних, так і в індивідуальних (приватних) сільгосппідпри­ємствах. За формою таке страхування може бути обов'язковим і доб­ровільним. Згідно із Законом України «Про страхування» (редакція 2001 р.) обов'язковими видами страхування є:

1. страхування врожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень державними сільгосппідприємствами, врожаю зернових культур і цук­рових буряків сільгосппідприємствами всіх форм власності;

2. страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Порядок і правила обов'язкового страхування врожаю сільгосп­культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськи­ми підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сіль­госппідприємствами всіх форм власності, затверджені • Кабінетом Міністрів України 11 липня 2002 р. [29].

Об'єктом цього виду страхування є майнові інтереси, що не супере­чать законодавству і пов'язані з неотриманням урожаю. Страховим ри­зиком є зменшення або повне неотримання врожаю внаслідок граду, пожежі, вимерзання, урагану, бурі, зливи, зсуву, повені, посухи, повно­го раптового знищення посівів карантинними шкідниками.

Страхування врожаю відбувається за пропорційною відповідаль­ністю, причому величина відповідальності страховика у відсотках вста­новлюється за згодою сторін при укладенні договору страхування. Мінімальні або максимальні розміри відповідальності правилами стра­хування не обмежуються, що означає право договірних сторін визнача­ти цей показник самостійно.

Страховий платіж визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф і на показник обсягу відповідальності страховика. Страхові тарифи розраховані для кожної культури або групи культур і диференційовані за областями України. У разі безперервного страху­вання врожаю без страхових випадків протягом двох років сіль­госппідприємство має право на зменшення тарифу до 10%.

Загальним збитком вважається втрата застрахованого врожаю внаслідок настання страхового випадку. Цей збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з одного гектара згідно з договором страхування та фактичною врожайністю з одного гектара и поточному році на площу посіву та на ціну, вказану в договорі страху­вання, але не вищу, ніж фактична на момент виплати відшкодування. Якщо культура повністю знищена і здійснено її пересів (пересаджен­ня), то для визначення загального збитку враховується вартість фак­тично отриманого врожаю, обчислена за цінами підприємства, вказа­ними в договорі страхування, і фактична вартість врожаю культури, якою пересіяно (пересаджено) площу за цінами поточного року. Різни­ця між цими сумами становитиме загальний збиток, котрий визна­чається після збору врожаю.

Прямий збиток (розмір страхового відшкодування) визначається шляхом множення загального збитку на показник обсягу відповідаль­ності страховика.

Розглянемо на прикладі визначення страхової суми, страхового платежу, загального збитку і розміру страхового відшкодування.

Страхування врожаю за валовими доходами здійснюється в такому порядку. Сільгосппідприємство звертається в страхову компанію із за­явою про страхування, після чого страховик оглядає посіви і складає акт огляду. Страховими ризиками є загибель або пошкодження культур внаслідок вимерзання, граду, зливи, бурі, урагану, повені і пожежі. Страхова сума за договором страхування може встановлюватись у міні­мальному розмірі, котрий становить не менше 50%, або максимально­му, котрий становить не більше 70 % середньої вартості врожаю з 1 га. Мінімальна страхова сума визначається шляхом множення мінімаль­ної врожайності, котра склалася за останні три роки, на площу посіву і на ціну реалізації за останній рік. Наприклад, якщо за останні три ро­ки врожайність пшениці становила 42, 36 і 34 ц/га, планова площа посіву в поточному році 200 га і ціна 1 ц в минулому році 80 грн, то най­меншою буде врожайність в 34 ц/га, перемноживши котру на площу в 200 га і ціну 80 грн отримаємо мінімальну страхову суму 544 тис. грн.

Максимальна страхова сума визначається шляхом множення се­редньої фактичної врожайності за останні 3 роки на площу посіву і на реалізаційну ціну за останній рік. Згідно з даними попереднього прик­ладу середня ціна за 3 роки становитиме 37,3 ц/га [(42+36+34):3], і як­що перемножити її на площу 200 га та фактичну ціну 80 грн, то отри­маємо страхову суму 596,8 тис. грн. Кожна з цих сум не повинна пере­питувати вартості запланованого на поточний рік врожаю.

Величина страхових платежів визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф. Ці тарифи встановлюються для КОЖНОЇ культури і містять часткові тарифи на 7 видів ризиків (вимер­зання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа). Сільгосппідприєм­ство має право вибрати один, кілька або усі ризики, відповідно до чого визначається і страховий тариф. Наприклад, якщо господарство, розміщене в Тернопільській області, страхує озиму пшеницю тільки на випадок граду, то страховий тариф становитиме 1,1%, якщо від граду і зливи, то він становитиме 1,1 + 0,8 = 1,9%, якщо від усіх семи ризиків, то страховий тариф становитиме 10 % страхової суми. Перемноживши страхову суму на відповідний тариф, отримаємо страховий платіж. Якщо взяти до розрахунку мінімальну страхову суму 544 тис. грн, то при страхуванні тільки від граду страховий платіж становитиме 5984 грн (544 • 1,1 :100), від граду і зливи -10336 грн (544 *1,9 :100), від усіх семи ризиків — 54400 грн (544 • 10 : 100). Трохи по-іншому відбу­вається визначення страхового платежу при максимальній страховій сумі. Страховий тариф спочатку треба збільшити на відсоткову вели­чину максимальної страхової суми над мінімальною, а вже тоді множи­ти на страхову суму.

З обчислених таким чином страхових платежів страхувальник пови­нен не менше 50% сплатити не пізніше 30 днів після укладення дого­вору, а решту у 2-3 терміни, але не пізніше трьох місяців від початку його дії.

Договори страхування укладаються на термін від початку здій­снення робіт з посіву і до закінчення збору врожаю. Для озимих куль­тур цей термін становить 10—11 місяців, для ярих і технічних — від 5 до 8 місяців.

Якщо настав страховий випадок, страхувальник у дводенний термін повинен повідомити страховика і подати документи, котрі його підтве­рджують. Страховик створює комісію зі спеціалістів, котрі визначають рівень нанесеного збитку (у відсотках) та обчислюють його попередній розмір (у гривнях).

Загальний збиток при загибелі або пошкодженні культур визна­чається після збору врожаю і розраховується як добуток різниці між врожайністю з 1 га в поточному і попередньому році на всю площу посіву за цінами, вказаними в договорі страхування поточного року. Страхове відшкодування виплачується у відсотковому розмірі, вста­новленому комісією після страхової події.

Якщо після пошкодження посівів здійснено пересів або пересад­ження культури, то загальний розмір збитку визначається як різниця між вартістю врожаю (виручкою від реалізації) за цінами, передбаче­ними в договорі страхування, і вартістю врожаю культур, котрими пе­ресіяна чи пересаджена площа за цінами реалізації поточного року (тобто року, в котрому трапився страховий випадок).

Розглянемо два приклади визначення збитків і розмірів страхового відшкодування.

Приклад 1. Господарство застрахувало врожай озимої пшениці за мінімальною страховою сумою 544 тис. грн. Мінімальна врожайність становить 34 ц/га, ціна 1 ц пшениці в минулому році — 80 грн, фактич­на врожайність поточного року — 30 ц/га. Комісія встановила, що рівень збитків становить 40 відсотків. Площа посіву 200 га. Пересів культури не здійснювався.

Визначаємо величину збитку. Різниця врожайності становить 4 ц/га (34 - 30). Загальний збиток становить 64 тис. грн (4 • 200 • 80). Страхо­ве відшкодування буде виплачено в розмірі 40 відсотків цієї суми, тоб­то 25,6 тис. грн (64 • 40% : 100).

Приклад 2. Господарство застрахувало врожай озимої пшениці за мінімальною страховою сумою 544 тис. грн. Мінімальна врожайність становить 34 ц/га, ціна 1 ц пшениці в минулому році — 80 грн. Злива повністю пошкодила посіви і поле площею 200 і а було пересіяне ярою пшеницею. Врожай становив 25 ц/га і був реалізований за ціною 60 грн за центнер.

Визначимо величину збитку. Фактична вартість врожаю за цінами попереднього року 544 тис. гри. (34 • 80 • 200). Фактична вартість вро­жаю ярої пшениці, котрою здійснили пересів, за цінами поточного ро­ку 300 тис. грн (25 • 60 • 200). Величина збитку 244 тис. гри. (544 - 300). Страхове відшкодування буде виплачено в цій сумі.

Розмір збитку визначається як різниця між вартістю зібраного вро­жаю застрахованої культури і фактичними витратами на їх вирощуван­ня за формулою:

Зб = Зц * У * ЗП - Витр. - ЗП,

де Зб — збиток, грн;

Зц — закупівельна ціна за 1 ц продукції, грн;

У — урожай з 1 га, ц;

ЗП — загальна площа посіву, га;

Витр. — фактичні витрати виробника на 1 га посіву, грн.

Якщо вартість зібраного врожаю більша величини витрат виробни­ка на його вирощування, страхове відшкодування не виплачується. Коли витрати більші від вартості зібраного врожаю, страховик відшко­довує страхувальнику суму завданого збитку, але не більше фактичних витрат на вирощування застрахованої культури.

Нескладний аналіз цієї формули дозволяє ствердити, що згідно з методикою страхової компанії «Класичне страхування» страхове відшкодування буде виплачуватися перевалено при повній загибелі врожаю (коли ліва частина формули дорівнює нулю або менша витрат на його вирощування).

Порядок і правила обов'язкового страхування тварин затверджені постановою Кабінету Міністрів України 23 квітня 2003 р. Страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози і коні чистих порід або одержані за затвердженою програмою породно­го вдосконалення тварин, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватись у селекційному процесі, зоопаркові і цир­кові тварини. Перелічені види тварин страхуються на випадок заги­белі, знищення, вимушеного забою внаслідок інфекційних хвороб, по­жежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, за­мерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утеплення, падіння в ущелину, загибелі внаслідок наїзду транспортного засобу та інших травматичних ушкоджень.

На страхування беруться тварини віком від одного року. Тривалість дії договору страхування — один рік.

Страхова сума встановлюється на підставі балансової вартості тва­рини, але не повинна перевищувати її ринкової вартості.

Максимальні страхові тарифи становлять 5% від страхової суми.

Величина збитків і одночасно величина страхового відшкодуван­ня визначається як різниця між страховою сумою за кожною твари­ною і вартістю придатних до вживання або переробки м'яса, шкіри тощо, причому обов'язково враховується норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій. Якщо кількість при­датних до вживання або переробки м'яса менша, ніж визначена на підставі нормативу виходу, збиток і відшкодування визначається як різниця між страховою сумою і вартістю м'яса за нормативом виходу. У такому ж порядку визначається збиток і страхове відшкодування, якщо м'ясо визнане повністю непридатним для вживання або пере­робки.

Якщо ветеринарний спеціаліст визнав м'ясо і шкіру вимушено за­битої тварини непридатною до вживання чи переробки і страхуваль­ник здав його на спеціалізоване ветеринарно-санітарне підприємство, страхове відшкодування виплачується у розмірі різниці між страховою сумою і сумою, отриманою за здане м'ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальником подано документ про вартість зданої на вимушений забій тварини у живій вазі, страхове відшкодування вип­лачується у розмірі різниці між страховою сумою і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину. Якщо страхувальник продав час­тину м'яса вимушено забитої тварини, вартість всього м'яса визна­чається за ціною реалізацією на підставі поданого страхувальником документа.

Добровільне страхування сільськогосподарських тварин здійсню­ється невеликою кількістю компаній. Враховуючи добровільність страхування, правила страховиків можуть відрізнятися предметами страхування, видами ризиків, страховими тарифами та іншими еле­ментами.

Згідно з правилами страхування конкретними об'єктами (пред­метами) страхування є сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім'ї у вуликах. Свині, хутрові звірі і кроли­ки беруться на страхування віком від 4 місяців, птиця у бройлерних господарствах віком від одного місяця, птиця яйценосних порід від 5 місяців, велика рогата худоба, вівці і кози віком від 6 місяців, коні віком від одного року. Страховими ризиками є загибель, знищення або вимушений забій внаслідок інфекційних хвороб, пожежі і стихійних лих (удару блискавки, бурі, урагану, бурану, граду, зливи, повені, зем­летрусу, селю), нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та на.випадок вимушеного забою (знищення) за розпорядженням спеціалістів ветеринарної медицини при боротьбі з інфекційними хворобами. Молодняк свиней, хутрових звірів, домашньої птиці, великої рогатої худоби, овець, кіз, коней, які не досягай віку дорослих тварин, страхується лише на випадок заги­белі, падежу, вимушеного забою або знищення внаслідок стихійного лиха, пожежі і дії електричного струму. Тварини можуть бути застрахо­вані на випадок крадіжки або неправомірних дій третіх осіб за додатко­вими умовами з підвищеною тарифною ставкою.

Страхова сума встановлюється в межах (тобто не вище) дійсної їх вартості. Страхові тарифи визначені за кожен окремий ризик (інфекційні хвороби, пожежа, стихійне лихо, нещасний випадок) і за велику рогату худобу становлять 2%, птицю і хутрових звірів — 5%, свиней і бджіл — 4%, овець і кіз — 3% дійсної вартості. Величина страхового платежу визначається в загальному порядку на підставі ба­зової формули.

Страхове відшкодування повинно бути виплачене протягом 7 діб після отримання страховою компанією усіх необхідних документів. Якщо страхове відшкодування виплачуватись не буде, то протягом тих же 7 діб CK повинна надіслати страхувальнику письмове повідомлення про відмову з поданням його причин.