2.Об’єкт і предмет макроекономіки.

Об'єкт макроекономіки випливає із її практичної функції. Як­що практичною функцією макроекономіки є забезпечення суспіль­ства сумою знань про способи підвищення ефективності еконо­міки, то її об'єктом мають бути не окремі економічні суб'єкти, а економіка в цілому. Незважаючи на те, що економічне життя країни складається з індивідуальних дій великої кількості домогосподарств, підприємств, державних установ і громадських ор­ганізацій, макроекономіка зосереджує свою увагу лише на сукуп­них наслідках їхньої діяльності.

Свою діяльність економічні суб'єкти кожної країни здійсню­ють не у вакуумі, а в певних історично визначених умовах, які впливають як на виробництво, так і на розподіл продукції. Тому об'єктом макроекономіки є не арифметична сума економічних суб'єктів країни, а їх сукупність, яка знаходиться в системі конк­ретно-історичних виробничих відносин та адекватних їм механі­змів, що регулюють економічну діяльність.

На загальному рівні предметом макроекономіки є поведінка економіки в цілому. Але оскільки поведінка людей проявляється через причини та наслідки, то під поведінкою економіки ми повин­ні розуміти причинно-наслідковий механізм її функціонування та розвитку.

Причинно-наслідковий механізм функціонування та розвитку національної економіки являє собою сукупність зв'язків між макроекономічними явищами та процесами, які викликають відпо­відні зміни в економіці.

Наукове узагальнення суспільного розвитку дає підстави стверджувати, що окремі економічні системи різняться між собою за такими двома ознаками:

—за формами власності на засоби виробництва;

— за механізмами регулювання економічної діяльності.

Спираючись на ці ознаки, можна виділити три типи економічних систем:

• ринкову економіку;

• командно-адміністративну економіку;

• змішану економіку.

Без визначення головних рис кожного типу економічної системи неможливо зрозуміти сутність об'єкта макроекономіки.

Ринкова економіка - це економічна система з вільною конку­ренцією, в якій панує споживач. Основним регулятором економі­ки в таких умовах є ціна, яка вільно формується на конкурентних ринках під впливом попиту і пропозиції. Вільні ціни врівно­важують попит і пропозицію і завдяки цьому узгоджують вироб­ництво товарів і послуг із платоспроможними потребами суспіль­ства та розподіляють ресурси відповідно до цих потреб.

Командно-адміністративна економіка. Ця економічна система є полярною альтернативою ринковій економіці. В її основі лежить державна власність практично на всі матеріальні ресурси та управ­ління економікою за допомогою централізованого державного пла­нування. Таке планування має директивний (обов'язковий) характер щодо всіх суб'єктів економічної діяльності. Державний план уста­новлює для кожного підприємства обсяги виробництва продукції, розподіл і використання ресурсів, ціни і витрати на виробництво, розподіл доходів на споживання і нагромадження тощо.

Отже, командно-адміністративна економіка — це планова економіка, в якій регулятором економічної діяльності є держав­ний план. У такій економічній системі ринок сам стає об'єктом державного планування. Держава заздалегідь планує ціни, заро­бітну плату, банківські проценти тощо. Тому ринок в такій сис­темі є допоміжним засобом державного плану.