VII. Зміст теми ( додається )
Гормональні препарати, їх синтетичні
замінники та антагоністи
Гормони- білково-пептидні або стероїдні сполуки,що декретуються ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров. Гормони – важлива складова нейроендокринного комплексу, який виконує функції гомеостазу, взаємодії різних систем людського організму, збереження виду, адаптації до навколишнього середовища. Недостатня секреція гормонів (гіпофункція залоз) призводить до розвитку різних ендокринних захворювань – гіпотиреозу, цукрового діабету, безплідності тощо. Надлишкова секреція гормонів (гіперфункція залоз) також проявляється ендокринною патологією – гігантизмом, акромегалією, тиреотоксикозом тощо.
Гормональну терапію проводять з метою заміщення недостатності утворення гормонів у ендокринних залозах і лікування гіпофункції, а також при неендокринни х хворобах для підвищення резистентності організму, при порушення обміну речовин, під час інфекційних та алергічних хвороб тощо.
Слід завжди пам’ятати, що тривале лікування гормонати знижує секреторну активність відповідної залози і навіть може зумовити її атрофію. При цьому раптове переривання гормонотерапії може спричинити розвиток синдрому відміни – гормональну недостатність. Для попередження такого ускладнення завжди наприкінці лікування дозу знижують поступово і застосовують певні методи стимуляції відповідної залози.
ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ
Важливі функції самозбереження ( підтримання гомеостазу) та збереження виду (репродукції) людського організму потребують високого ступеня взаємодії різних його систем та адаптації до навколишнього середовища. Ця взаємодія здійснюється нейроендокринним комплексом, до складу якого входять центральна нервова система та ендокринні залози.
Ендокринні залози побудовані з високоспеціалізованих клітин,які розміщені в різних ділянках організму. Секрет цих залоз називається гормоном. Він виділяється безпосередньо в кров, тому що в цих залоз відсутні протоки. Термін “ гормон” походить від “hormao”, що значить “ змушувати”. За хімічною будовою гормони поділяються на: а) білково-пептидні (гормони гіпоталамуса, передньої і задньої часток гіпофіза, підшлункової, щитоподібної та паращитоподібних залоз; б) стероїдні (гормони кори надниркових та статевих залоз).
У гіпоталамусі синтезуються так звані рилізинг-гормони, або рилізинг-фактори, які по венозній системі надходять у гіпофіз та регулюють виділення його тропних гормонів.Рилізинг-фактори бувають стимулюючі (ліберини) та гальмівні (статини). В свою чергу, тропні гормони гіпофіза викликають синтез та виділення гормонів периферичних ендокринних залоз, або залоз-мішеней.
Регуляція виділення більшості гормонів здійснюється за принципом зворотного зв’язку. При збільшенні в плазмі крові концентрації гормонів, які виділяються залозами-мішенями, зменшується синтез у гіпоталамусі відповідних рилізинг-факторів (ліберинів). Внаслідок цього зменшується секреція тропних гормонів передньої частки гіпофіза і, відповідно, продукція гормонів залоз-мішеней. І навпаки, при зниженні в плазмі крові рівня гормонів залоз-мішеней підсилюється виділення відповідного тропного гормону (через гіпоталамус). Завдяки цьому механізму концентрація гормонів залоз-иішеней у плазмі крові постійно підтримується на певному базальному рівні.
Гормональні препарати адено- і нейрогіпофіза
Гіпофіз складається із двох часток: аденогіпофіза та нейрогіпофіза. У передній частині аденогіпофіза продукуються: соматотропний (СТГ), адренокортикотропний (АКП), тиреотропний (ТТГ), фолікулостимулюючий (ФСГ), лютеінізуючий (ЛГ) гормони та пролактин (ПЛ). У середній частині аденогіпофіза продукується меланоцитостимулюючий гормон, або інтермедин. У нейрогіпофізі накопичуються два гормони – окситоцин т вазопресин, які секретуються у базальних ядрах гіпоталамуса.
СТГ викликає підсилення росту всіх тканин та органів. У дітей СТГ сти мулює лінійне збільшення кісток ( у довжину), впливаючи на епіфізарні хрящі. СТГ стимулює білковий синтез, траспорт амінокислот у клітини.
Уроджена недостатніс ть продукції СТГ призводить до затримки росту та формування скелета дитини з розвитком гіпофізарної карликовості (нанізму). Для лікування цієї патології використовують препарат СТГ – соматотропін людини (Sjmatotropinum humanum pro injectionibus).Його вводять у мязи по 2-4 ОД 2-3 рази на тиждень.Максимальне збільшення росту та маси тіла під впливом препарату спостерігається в перші 6-9 місяців лікування.
Підвищена продукція СТГ в дитячому віці супроводжується розвитком гігантизму ( ріст більше 200 см). У зрілому віці, коли зони росту кісток закриті, надмірна продукція СТГ призводить до виникнення захворювання, яке називається акромегалією. Воно характеризується збільшенням розмірів кінцівок, обличчя, черепа, внутрішніх органів.
Тиреотропний гормон (ТТГ) прискорює всі реакції, які пов’язані з синтезом та секрецією гормонів щитоподібної залози. Під його впливом відбувається розростання та збільшується кровопостачання щитоподібної залози. Препарат цього гормону – тиротропін – використовується для діагностики та лікування недостатності щитовидної залози.
Адренокортикотропний гормон (АКТГ) ї фізіологічним стимулятором функції кори надниркових залоз.За принципом зворотного зв’язку він стимулює біосинтез та виділення в кров глюкозниїх тикостероїдів.Препаратом цього гормону є кортикотропін для ін’єкцій (Сorticotropinum pro injectionibus). Випускається у флаконах по 10, 20,30 та 40 ОД.Вводять внутрішньом’язово(попередньо розчинивши у воді для ін’єкцій) по 10-20 ОД 3-4 рази на добу протягом 1-3 тижнів. Використовують для лікування запальних та алергічних захворювань, коли необхідно збільшити вміст глюкокортикосмтероїдів у крові. При гострих патологічних станах (шок, набряк легенів та ін.) препарат не використовується. У цих випадках вводять глюкокортикостероїди. Раніше кортикотропін широко застосовували для попередження атрофії кори надниркоих залоз і для профілактики розвитку синдрому відміни після тривалого лікування кортикостероїдними препаратами. У наш час вважають, що тривале застосування гормонів кори надниркових залоз завжди супроводжується пригніченням системи гіпоталмус-гіпофіз-надниркові залози.Тому призначення кортикотропіну в цьому випадку невиправдане.
Групу гормонів гіпофіза, які впливають на чоловічі та жіночі статеві залози, називають гонадотропними. До них належать перераховані вище ФСГ,ЛГ,ПЛ.
Пролактин, або лактотропний гормон, посилює гормональну функцію жовтого тіла та активність прогестерону.У післяпологовому періоді цей гормон стимулює секрецію молока .Лактин (Lactinum)- препарат пролактину. Випускається у флаконах по 100 та 200 ОД. Розчин готують на воді для ін’єкцій безпосередньо перед введенням у м’язи.Застосовують по 80-100 ОД 1-2 рази на добу протягом 5-6 днів. Препарат не вводять при схильності до алергічних реакцій.
Окситоцин (Oxytocinum)- препарат гормону задньої частки гіпофіза.
Крім стимулюючого впливу на мускулатуру матки, він здатний підвищувати секрецію молока в післяпологовому періоді. Це відбувається за рахунок підсилення продукції пролактину і збільшення скоротливої активності гладенької мускулатури молочних ходів.
Вазопресин, або антидіуретичний гормон, підвищує проникність дистальних канальців та збірних трубок нефрону для води, що призводить до зменшення діурезу. При недостатній продукції гормону розвивається нецукровий діабет.При цьому з організму хворого може виділятися з сечею до 12-20 л рідини на добу.
Адіуректин, або сухий пітуітрин (Adiureersnum, Pituitrinum siccum)- препарат, що отримують із задньої частки гіпофіза забійної худоби, містить вазопресин та окситоцин. Випускається у флаконах по 1 г, 5 г і 10 г порошку. Використовується для вдихання в ніс по 0,03-0,05 г 2-3 рази на день. Добре всмоктується із слизової оболонки носа. Ефект розвивається через 15-20 хв, триває 6-8 год. Як замінна терапія показаний при нецукровому діабеті. При цьому зменшується спрага, зникає сухість у роті, знижується діурез. При застосуванні великих доз препарату підвищується артеріальний тиск , можуть виникати інтенсивний потиличний головний біль, коронароспазм,підвищення перистальтики кишечника.
Препарати гормонів щитоподібної залози.
Антитиреоїдні засоби
Гормони тироксин (тетрайодтиронін) та ліотиронін ( трийодтиронін) синтезується у щитоподібній залозі з амінокислоти тирозину за участ ю молекул йоду. Всі етапи синтезу та виділення цих гормонів в кров контролюються ТТГ.
Дія малих та великих концентрацій тиреоїдних гормонів на обмінні процеси відрізняється. У фізіологічних дозах вони сприяють росту тканин, синтезу білків, необхідні для нормального внутрішньо- та позаутробного розвитку організму та диференціювання тканин.Вони необхідні для мієлінізації нервових волокон, сприяють накопиченню енергії у вигляді макроергічних сполук. Великі дози тиреоїдних гормонів проявляють катаболічну дію, зменшують утворення багатих енергією фосфатних сполук, підвищують чутливість тканин до ендогенних катехоламінів. При цьому спостерігається значне схуднення хворого, підвищення температури тіла, пітливість, тахікардія, аритмії, психоемоційне збудження.
Недостатність продукції гормонів щитоподібної залози в плода та новонародженого супроводжується важким порушенням фізичного розвитку, відставанням дозрівання кісток, виникненням карликовості. Спостерігається гозумова відсталість – так званий зобний кретинізм. При вчасно діагностованій патології та призначенні тиреоїдних гормонів ці зміни, в основному, обернені.
Гіпофункція щитоподібної залози в дорослих призводить до розвитку мікседеми та безпліддя.
Тиреоїдин (Thyreoidinum ) – препарат, що є витяжкою зі щитоподібних залоз забійної худоби і містить 2 гормони – тироксин та трийодтиронін. Випускається у порошку й таблетках по 0,05 г, у таблетках, вкритих оболонкою, по 0,1 г та 0,2 г. Дія препарату розвивається через 2-3 дні після початку його прийому, ефект триває 3-4 тижні.
Використовується при всіх формах гіпотиреозу. Лікування починають із невеликих доз – по 0,015 г 1-2 рази на день, поступово підвищуючи їх до повної компенсації гіпотиреозу. Навіть при невеликому перевищенні дози препарату в процесі лікування мікседеми можуть розвиватися ознаки тиреотоксикозу.
Трийодтироніну гідро хлорид (Triodthyronini hydrochloridum)- синтетичний препарат, що за своєю активністю відповідає природному гормону. Випускається в таблетках по 0,00002 та 0,00005 г. Латентний період при застосуванні всередину становить 4-8 год, тривалість дії- 8-10 днів. Застосовується при екстремальних станах для швидкого усунення недостатності щитоподібної залози, зокрема при гіпотиреоїдний комі та ін. Показаний у хворих на мікседему при наявності алергії до тиреоїдину.
Тепер засобом вибору при лікуванні гіпотиреозу є левотироксин- натрій (Levothyroxin-natrium).Випускається в таблетках по 0,0001 г. Застосовується всередину по 1/4-1/2 таблетки щоденно за 30 хв до їди, через 1-2 тижні дозу збільшують до 1 таблетки на день.
При недостатньому вмісті йоду у воді та харчових продуктах, що спостерігається у певних географічних районах, порушується синтез гормонів щитоподібної залози, За принципом зворотного зв’язку підвищується продукція ТТГ і відбувається розростання тканини щитоподібної залози. Виникає, так званий, ендемічний зоб.
Для профілактики цієї патології в ендемічній місцевості вживають йодовану сіль ( на 1 т солі додають 25 г калію йодиду).Показаний також антиструмін – по 1 таблетці 1 раз на тиждень. 1 таблетка цього препарату містить 0,001 г калію йодиду.
Дуже поширеним ендокринним захворюванням є дифузний токсичний зоб (тиреотоксикоз, базедова хвороба), який має автоімунний характер. При цьому підвищується поглинання йоду щитоподібною залозою, збільшується синтез та виділення її гормонів.
Існує 3 основні методи лікування дифузного токсичного зобу, застосування препаратів-тиреостатиків, оперативне втручання та призначення радіоактивного йоду. Мета лікування всіма методами – зменшення кількості тиреоїдних гормонів в організмі.
До тиреостатиків – лікарських препаратів, які гальмують утворення та виділення гормонів щитоподібної залози, - належать препарати йоду та мерказоліл.
Механізм дії препаратів йоду при дифузному токсичному зобі нез’ясований. Вважається, що при їх призначенні гальмується вивільнення синтезованих гормонів із щитопродібної залози. Цей ефект іноді образно називають щитоподібним ” закрепом”. Лікування препаратами йоду ( таблетки “Мікройод”,розчин Люголя) проводять у хворих на токсичний зоб легкої форми. Призначають їх курсами по 20 днів з перервою в 10 днів. Якщо після 2-х курсів лікування немає ефекту, призначають мерказолін.
Мерказолін (Mercazolilum)- антитироїдний препарат синтетичного походження. Випускається в таблетках по 0.005 г. Гальмує синтез гормонів щитоподібної залози шляхом пригнічення активності ферментних систем (пероксидаз), які беруть участь у цьому процесі. Лікування мерказолілом токсичного зобу звичайно триває 1-1.5 роки. При призначенні препарату можуть спостерігатися лейко-, тромбоцитопенія, алергічні реакції, диспепсичні розлади, ураження печінки. Іноді виникає струмогенний ефект: розростання та підвищення васкуляризації щитоподібної залози. У цьому випадку препарат відміняють.