36. Этиология и патогенез зубочелюстных аномалий

Развитие жевательно-ротового аппарата — длительный и сложный физиологический процесс. Он начинается с пятой недели эмбрионального развития плода и завершается в 18—20 лет с формированием постоянного прикуса. Весь период развития можно разделить на 2 части.

Внутриу54.Теория перстроения тканей пародонта под. действием ортодонтических аппаратов.

Теорія Калвеліса передбачає, що наявність у зонах тяги остеокластів і остеобластів у зонах тиску має місце в стадії ретенції, коли від¬бувається вирівнювання періодонтальної щілини. На поверхні новоутвореної кістки (зона тяги) роз¬смоктується остеофітне утворення і утворюється гладка стінка альвеоли. На боці тиску (в стадії ретенції) виникає нашарування кістки на резор-бовану поверхню стінки лунки, завдяки чому ви¬рівнюється альвеолярна стінка та закріплюються періодонтальні волокна.

Калвеліс Д. А. на основі експериментального матеріалу і спільної роботи уточнив ряд основних перетворень при ортодонтичному навантаженні. Загальні положення витікають із розуміння автором біоморфозу тканинних перебудов. Важкість цих пе¬ребудов умовно розділена автором на 4 ступені:

1. характеризується рівновагою процесів розсмоктування і новоутворення альвеолярної кістки.

2. перехідні морфологічні порушення, але вони ще оборотні.

3. становлення функціональної здатності зуба, але з морфологічними дефектами.

4. процес тканинних змін завершується появою морфологічних дефектів з порушенням функції.

Шварц займався вивченням механізму ортодонтичного переміщення зубів - з'ясуванням цен¬тра нахилу зубів. Він також багато писав і про тка¬нинні зміни - як на основі власних досліджень, так і з урахуванням робіт інших авторів.

Теорія С. С. Райзман (1951) відстоює вірність поло¬ження Кінгслея та Оппенгейма і паралельно порів¬нює процеси розсмоктування кістки на боці тиску та аппозиції кісткової тканини на боці тяги. На основі дослідів автору вдалось довести, що ці про¬цеси протікають нерівномірно, в різні строки і з різною інтенсивністю. Із поставлених досліджень на кролях Райзман зробив висновки: • перебудова тієї чи іншої тканини відбувається з відповідною послідовністю;

- спочатку деструктивний процес розвиваєть¬ся в ділянках безпосередньої дії регулюючого апарата, потім разом з процесом резорбції в навколозубних тканинах відбуваються процеси регенерації;

- процеси відновлення тканин, стабілізація форми і положення зубів відбуваються в періоди, коли апарат знаходиться в не активованому стані;

- патологічне навантаження на різці верхньої ще¬лепи впливає і на нижню щелепу, але процеси резорбції на ній наступають пізніше, протіка¬ють менш інтенсивно і на меншій ділянці.

Теорія А. І. Позднякової. А. І. Позднякова проводила експерименталь¬ні дослідження на собаках, з метою вивчення змін періодонту при ортодонтичному втручанні. Вона встановила, що переміщення зуба за до¬помогою ортодонтичного апарата викликає реак¬цію з боку кісткової тканини лунки періодонту і цементу кореня, що виражається в розсмоктуванні та нашаруванні кісткової тканини, цементу і в зміні направлення періодонтальних волокон. Розсмокту¬вання кісткової тканини відбувається на боці тиску у пришийковій частині внутрішньої стінки лунки. На іншому боці, тобто на боці тяги, відбувається нашарування молодої кістки.

Теорія А. Д. Мухіної (1953). А. Д. Мухіна провела дослідження на собаках з метою перевірки тканинних змін в об¬ласті серединного піднебінного шва та опірних зубів. Результати її дослідження підтверджують загальну закономірність ортодонтичного перемі¬щення зубів, а саме: на боці тяги періодонт розши¬рюється і виявили новоутворення кістки на внутрішній стінці альвеоли, а на боці тиску періодонт звужений і спостерігається резорбція внутрішньої стінки лунки. В області піднебінного шва теж про¬ходять перебудовні процеси шляхом напластуван¬ня нової кістки по краях шва.

Клінічні дослідження М. М. 54.Теория перстроения тканей пародонта под. действием ортодонтических аппаратов.

Теорія Калвеліса передбачає, що наявність у зонах тяги остеокластів і остеобластів у зонах тиску має місце в стадії ретенції, коли від­бувається вирівнювання періодонтальної щілини. На поверхні новоутвореної кістки (зона тяги) роз­смоктується остеофітне утворення і утворюється гладка стінка альвеоли. На боці тиску (в стадії ретенції) виникає нашарування кістки на резор-бовану поверхню стінки лунки, завдяки чому ви­рівнюється альвеолярна стінка та закріплюються періодонтальні волокна.

Калвеліс Д. А. на основі експериментального матеріалу і спільної роботи уточнив ряд основних перетворень при ортодонтичному навантаженні. Загальні положення витікають із розуміння автором біоморфозу тканинних перебудов. Важкість цих пе­ребудов умовно розділена автором на 4 ступені:

1. характеризується рівновагою процесів розсмоктування і новоутворення альвеолярної кістки.

2. перехідні морфологічні порушення, але вони ще оборотні.

3. становлення функціональної здатності зуба, але з морфологічними дефектами.

4. процес тканинних змін завершується появою морфологічних дефектів з порушенням функції.

Шварц займався вивченням механізму ортодонтичного переміщення зубів - з'ясуванням цен­тра нахилу зубів. Він також багато писав і про тка­нинні зміни - як на основі власних досліджень, так і з урахуванням робіт інших авторів.

Теорія С. С. Райзман (1951) відстоює вірність поло­ження Кінгслея та Оппенгейма і паралельно порів­нює процеси розсмоктування кістки на боці тиску та аппозиції кісткової тканини на боці тяги. На основі дослідів автору вдалось довести, що ці про­цеси протікають нерівномірно, в різні строки і з різною інтенсивністю. Із поставлених досліджень на кролях Райзман зробив висновки: • перебудова тієї чи іншої тканини відбувається з відповідною послідовністю;

- спочатку деструктивний процес розвиваєть­ся в ділянках безпосередньої дії регулюючого апарата, потім разом з процесом резорбції в навколозубних тканинах відбуваються процеси регенерації;

- процеси відновлення тканин, стабілізація форми і положення зубів відбуваються в періоди, коли апарат знаходиться в не активованому стані;

- патологічне навантаження на різці верхньої ще­лепи впливає і на нижню щелепу, але процеси резорбції на ній наступають пізніше, протіка­ють менш інтенсивно і на меншій ділянці.

Теорія А. І. Позднякової. А. І. Позднякова проводила експерименталь­ні дослідження на собаках, з метою вивчення змін періодонту при ортодонтичному втручанні. Вона встановила, що переміщення зуба за до­помогою ортодонтичного апарата викликає реак­цію з боку кісткової тканини лунки періодонту і цементу кореня, що виражається в розсмоктуванні та нашаруванні кісткової тканини, цементу і в зміні направлення періодонтальних волокон. Розсмокту­вання кісткової тканини відбувається на боці тиску у пришийковій частині внутрішньої стінки лунки. На іншому боці, тобто на боці тяги, відбувається нашарування молодої кістки.

Теорія А. Д. Мухіної (1953). А. Д. Мухіна провела дослідження на собаках з метою перевірки тканинних змін в об­ласті серединного піднебінного шва та опірних зубів. Результати її дослідження підтверджують загальну закономірність ортодонтичного перемі­щення зубів, а саме: на боці тяги періодонт розши­рюється і виявили новоутворення кістки на внутрішній стінці альвеоли, а на боці тиску періодонт звужений і спостерігається резорбція внутрішньої стінки лунки. В області піднебінного шва теж про­ходять перебудовні процеси шляхом напластуван­ня нової кістки по краях шва.

Клінічні дослідження М. М. Хотинської до­зволили їй встановити, що перебудова кісткової тканини альвеолярного відростка при ортодонтичному лікуванні дітей відбувається в області зубів, як тих, що сприймають підвищений жувальний тиск, так і виключених з акту жування.

Теорія З. Ф. Василевської. Дані 3. Ф. Василевської, отримані в експе­рименті на цуценятах у віці від 1,5-2 місяців, показали, що:

• процеси резорбції лунки та кореня молочного зубна боці з підвищеним жувальним тиском протіка­ють інтенсивніше, ніж в однойменних зубах;

• резорбція цементу молочного зуба протікає по типу лакунарної гіпертрофії;

• волокна циркулярної зв'язки під дією підвище­ного жувального тиску змінюють своє направ­лення - розміщуються косо: від стінки лунки вниз в середину та до шийки зуба, утворюючи прогин;

• періодонтальна щілина у досліджених зубах ширша, ніж у контрольних;

• кісткова перегородка між коренем молочного і зачатком постійного зуба резорбується швидше на дослідженому боці.

Дані цих експериментальних досліджень по­казали, що застосування ортодонтичних апаратів, які підвищують прикус, на молочних молярах без­печне для формування зачатків постійних зубів.

Хотинської до¬зволили їй встановити, що перебудова кісткової тканини альвеолярного відростка при ортодонтичному лікуванні дітей відбувається в області зубів, як тих, що сприймають підвищений жувальний тиск, так і виключених з акту жування.

Теорія З. Ф. Василевської. Дані 3. Ф. Василевської, отримані в експе¬рименті на цуценятах у віці від 1,5-2 місяців, показали, що:

• процеси резорбції лунки та кореня молочного зубна боці з підвищеним жувальним тиском протіка¬ють інтенсивніше, ніж в однойменних зубах;

• резорбція цементу молочного зуба протікає по типу лакунарної гіпертрофії;

• волокна циркулярної зв'язки під дією підвище¬ного жувального тиску змінюють своє направ¬лення - розміщуються косо: від стінки лунки вниз в середину та до шийки зуба, утворюючи прогин;

• періодонтальна щілина у досліджених зубах ширша, ніж у контрольних;

• кісткова перегородка між коренем молочного і зачатком постійного зуба резорбується швидше на дослідженому боці.

Дані цих експериментальних досліджень по¬казали, що застосування ортодонтичних апаратів, які підвищують прикус, на молочних молярах без¬печне для формування зачатків постійних зубів.тробный. Во внутриутробном периоде развитие зависит от организма матери и генетической предрасположенности, воздействие внешних факторов минимально.

Постнатальный. На первое место в развитии аномалий выходят факторы внешней среды, которые в той или иной степени влияют на проявления генетической предрасположенности.

Постнатальные факторы:

- соматические заболевания в период созревания органов и систем - патология эндокринных желез, хронические заболевания дыхательной системы, патология ЛОР-органов, болезни обмена (рахит и др.), заболевания желудочно-кишечного тракта и т. д.;

- нарушения питания;

- врожденные и приобретенные нарушения опорно-двигательного аппарата - деформации и аномалии развития позвоночника, нарушения осанки, врожденная мышечная кривошея, мышечные

дистонии, системные заболевания скелета (врожденная хондроди-строфия, хрящевая дисплазия, остеодисплазия и др.);

- повреждения и заболевания зубочелюстной системы одонтоген-ной и неодонтогенной природы - множественный кариес, травма, преждевременная утрата зубов, травма мягких тканей и лицевых костей (в том числе операционная), остеомиелит, рубцовые деформации мягких тканей, опухоли и опухолеподобные образования и др.;

- нарушение структуры тканей и органов зубочелюстной системы - врожденные расщелины верхней губы и нёба, аномалии уздечек губ и языка, мелкое преддверие рта, нарушение физиологической стираемости зубов, дефекты зубных рядов и др.;

- нарушение основных функций - сосания, глотания, речи, дыхания.

 Наследственные факторы:

- наследование ребенком аномалии, имеющейся у одного из родителей;

- передача наследственного образца роста челюстных костей или лицевого скелета в целом, реализация которого зависит от наличия других факторов;

- наследование ребенком увеличенных или уменьшенных размеров зубов, которые не соответствуют размерам челюстей.

Внешнесредовые факторы:

- неблагоприятное течение антенатального периода (пренаталь-ные факторы) - болезни матери, не связанные с беременностью (анемия, болезни обмена, вирусные инфекции, эндокринные заболевания, гнойно-септические процессы, тератогенные воздействия и др.), патология плода (задержка внутриутробного развития, гипоксия, внутриутробное инфицирование, патологические положения, многоплодие, гипотрофия и т. д.);

- осложненное течение родов (интранатальные факторы) - асфиксия, обвитие пуповиной, родовая травма центральной нервной системы, длительный безводный период, синдром дыхательных расстройств и др.

37 masha