- •1.Порівн. Метод та мчп
- •2. Мд як джерело мчп
- •3.Джерела суч. Мчп
- •5. Міжн. Комерц. Арбітраж при тпп Укр.:правові засади його діяльн. І компет
- •6. Пр.Статус представництв іноз.Суб. Госп.Діяльн. В Укр.
- •7. Від.Конв про дог.Міжнар. Куп-прод тов, 1980р
- •8. Методи правового регулюв. Правовідносин у мчп
- •9.Договір у мчп.Закон, що застос. До форми та змісту дог.
- •Держава як суб. Мчп
- •, 39Принцип автономії волі
- •13. Взаємність та реторсії в мчп
- •14, 44. Тлумачення, кваліфікація та конфлікт кваліфікації в мчп.
- •15. Види імунітету держави та їх характеристика
- •16.Європейська конв про імунітет д-ви 1972р
- •18. Пр. Статус іноземців в Україні.
- •21. Процедура отримання статусу біженця
- •22, 48. Поняття особистого закону і національності юр. Ос.
- •23. Колізійні питання дієздатності іноземців чинним зак-вом Укр
- •24, 58. Зособи правового захисту у випадку порушення дог. Міжнар. Куп-прод тов
- •25. Іноз.Елемент у цив-пр відносинах мчп
- •31. Трансформація норм мд у норми нац. Зак-ва Укр.
- •26. Представництво іноз суб госп д-ті в Укр
- •27, 59. Система відповідальності сторін за від. Конв 1980 р. Пон. Та склад збитків
- •28. Співвідношення мчп та мпп
- •29. Система мчп
- •30. Мд України у системі джерел мчп.
- •32, 35. Мз та судова і арбітражна практика як джерела мчп
- •33, 38. Заг. Характеристика принципів мчп
- •34. Поняття та види джерел мчп
- •36. Національні джерела мчп
- •37. Уніфікація та мо, що займ. Проблемами мчп
- •42. Поняття, структура та особливості застосування колізійних норм
- •43. Класифікація колізійних норм
- •45. Обхід закону
- •61. Міжнар-пр регулюв розрах за ікасо
- •46. Застереження про публічний порядок
- •47. Зворотне відсилання та відсилання до законодавства третьої держави
- •49. Право власності у мчп. Коліз-правове регулюв. Права власності
- •50,64. Міжнародний фінансовий лізинг
- •60. Міжнар-пр регулюв розрах за акредитивом
- •62. Міжнар-пр регулюв розрах платіжними дорученнями (банк. Переказ), дог. Банк. Обслугов.
- •63. Міжнар-пр регулюв розрах векселями та чеками
- •65. Колізійні норми шлюбно-сімейного права
- •69. Консульські шлюби
- •67. Шлюбний договір та особливості
- •68. Особливості шлюбних зносин за мусульм. Правом
- •70. Розлучення, ускладнене іноземним елементом
- •71.Розлучення за мусульм. Правом
- •72. Особисті та майнові обов*язки подружжя
- •73. Усиновлення, ускладнене іноземним елементом
- •74.Опіка та піклування, ускладнене іноземним елементом
70. Розлучення, ускладнене іноземним елементом
Розірвання шлюбів , наприклад, громадян України з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою в Україні відбувається по законодавству України. Тобто, ці особи вправі розірвати шлюб як у суді, так і в органах загсу. Розглядаються в суді справи про розірвання шлюбу українського громадянина з іноземцем і в тих випадках, коли обидві особи проживають за кордоном. Можливий розгляд справи про розлучення між особами - українськими громадянами й у тих випадках, коли такий чоловік і жінка проживають за кордоном.
Громадянин України, що проживає поза межами України, вправі розірвати шлюб із проживаючим поза межами України чоловіком у судах України. Але не завжди розірвання шлюбу , зроблене в Україні, може бути визнане за рубежем.
71.Розлучення за мусульм. Правом
Поряд з інститутом укладення шлюбу діє і інститут його розірвання. Законодавство більшості мусульманських країн допускає розлучення за декількома положеннями, а саме за ініціативою чоловіка, за взаємним узгодженням подружжя або за рішенням суду.
Чоловік, який є повнолітнім і дієздатним, у здоровому глузді може розірвати шлюб, з поважних причин. Чоловік може дати три розлучення. Перше і друге розлучення можуть бути ним скасовані. Третє розлучення є остаточним, але після нього подружжя може знову одружитися, якщо жінка вийде заміж за іншого, вступить із ним у фактичні статеві зв’язки, тричі отримає розлучення і пройде період «ідда».
Розлучення за домовленістю між подружжям вимагає взаємне бажання сторін і складається договір, де вказано, що шлюб розривається добровільно. Але варто зазначити, що в усіх мусульманських країнах є свій законодавчий підхід до цього питання.
Розірвати шлюб мають право в мусульманських країнах або чоловік, або жінка. Причинами можуть бути: хвороба, фізична вада одного з подружжя. Зокрема жінка може вимагати розлучення, якщо її чоловік є відсутнім протягом 1–2 років, що приносить їй моральні збитки, навіть якщо його місцезнаходження відоме. Розірвати шлюб суд може внаслідок конфлікту між подружжям або нанесенням одним із них моральних збитків іншому, після цього, якщо відносини в шлюбі неможливі суд розриває їх, але є можливість надання так званого періоду «відстрочки», для того щоб подружжя помирилось.
Законодавство окремих мусульманських країн встановлює особливі правила, які приймаються внаслідок зловживання чоловіком прав на розлучення, зокрема цей чоловік повинен утримувати дружину, якщо в неї не буде для цього можливостей.
Можна зробити висновки, що в більшості країна право на розлучення мають чоловіки, але й існують і ті, «де кожен з подружжя має право на розлучення».
Після розлучення діти, які народилися в шлюбі залишаються проживати з батьком, якщо чоловік помирає, то його дружину з дітьми бере під опіку опікун.
Розглянути інститути шлюбних відносин у мусульман не можна повноцінно без вивчення частини кримінального права, а саме «злочинів групи хадд», яка вміщує такий вид злочину, як перелюб. Перелюб належать до найстрашніших злочинів, означає позашлюбні статеві відносини. Вважається, що цей гріх стоїть на заваді продовження роду, погрожує принципам моралі і інтересам сім’ї.
У Корані сказано «перелюбника і перелюбницю побивайте кожного з них сотнею ударів. Не шкодуйте їх, якщо ви віруєте в Аллаха… Нехай буде присутня при їньому покаранні група віруючих» [ХХIV; 2]. Таке суворе покарання свідчить про те, що сім’я в мусульман займає одну з перших позицій у суспільстві. Але для того щоб довести провину потрібні свідчення чотирьох чоловіків протягом одного року. Вони обов’язково повинні бути віруючими. Якщо в свідченнях очевидців є розбіжності, що дають підстави засумніватися в їхній щирості, то такі свідки притягаються до відповідальності за недоведене звинувачення, і їх карали вісімдесятьма батогами, але відповідальність за злочин встановлюється згідно з бажанням потерпілого, який може пробачити винуватця.
Варто зазначити, що якщо чоловік звинуватив в перелюбі свою дружину і це не було доведено, то він не несе ніякої відповідальності. Якщо він стверджує, що дружина народила дитину від іншого і повторить це п’ять разів (ліан), то дружину карають за перелюб. Але якщо вона п’ять разів присягнеться Аллахом, що ця дитина від чоловіка, то батьком признається чоловік, але шлюб розривають назавжди.
Зараз така система покарання діє не в усіх арабських країнах, наприклад в Об’єднаних Арабських Еміратах лише частково, але знову ж таки ми бачимо, як релігія впливає на законодавство.
