- •1.Порівн. Метод та мчп
- •2. Мд як джерело мчп
- •3.Джерела суч. Мчп
- •5. Міжн. Комерц. Арбітраж при тпп Укр.:правові засади його діяльн. І компет
- •6. Пр.Статус представництв іноз.Суб. Госп.Діяльн. В Укр.
- •7. Від.Конв про дог.Міжнар. Куп-прод тов, 1980р
- •8. Методи правового регулюв. Правовідносин у мчп
- •9.Договір у мчп.Закон, що застос. До форми та змісту дог.
- •Держава як суб. Мчп
- •, 39Принцип автономії волі
- •13. Взаємність та реторсії в мчп
- •14, 44. Тлумачення, кваліфікація та конфлікт кваліфікації в мчп.
- •15. Види імунітету держави та їх характеристика
- •16.Європейська конв про імунітет д-ви 1972р
- •18. Пр. Статус іноземців в Україні.
- •21. Процедура отримання статусу біженця
- •22, 48. Поняття особистого закону і національності юр. Ос.
- •23. Колізійні питання дієздатності іноземців чинним зак-вом Укр
- •24, 58. Зособи правового захисту у випадку порушення дог. Міжнар. Куп-прод тов
- •25. Іноз.Елемент у цив-пр відносинах мчп
- •31. Трансформація норм мд у норми нац. Зак-ва Укр.
- •26. Представництво іноз суб госп д-ті в Укр
- •27, 59. Система відповідальності сторін за від. Конв 1980 р. Пон. Та склад збитків
- •28. Співвідношення мчп та мпп
- •29. Система мчп
- •30. Мд України у системі джерел мчп.
- •32, 35. Мз та судова і арбітражна практика як джерела мчп
- •33, 38. Заг. Характеристика принципів мчп
- •34. Поняття та види джерел мчп
- •36. Національні джерела мчп
- •37. Уніфікація та мо, що займ. Проблемами мчп
- •42. Поняття, структура та особливості застосування колізійних норм
- •43. Класифікація колізійних норм
- •45. Обхід закону
- •61. Міжнар-пр регулюв розрах за ікасо
- •46. Застереження про публічний порядок
- •47. Зворотне відсилання та відсилання до законодавства третьої держави
- •49. Право власності у мчп. Коліз-правове регулюв. Права власності
- •50,64. Міжнародний фінансовий лізинг
- •60. Міжнар-пр регулюв розрах за акредитивом
- •62. Міжнар-пр регулюв розрах платіжними дорученнями (банк. Переказ), дог. Банк. Обслугов.
- •63. Міжнар-пр регулюв розрах векселями та чеками
- •65. Колізійні норми шлюбно-сімейного права
- •69. Консульські шлюби
- •67. Шлюбний договір та особливості
- •68. Особливості шлюбних зносин за мусульм. Правом
- •70. Розлучення, ускладнене іноземним елементом
- •71.Розлучення за мусульм. Правом
- •72. Особисті та майнові обов*язки подружжя
- •73. Усиновлення, ускладнене іноземним елементом
- •74.Опіка та піклування, ускладнене іноземним елементом
65. Колізійні норми шлюбно-сімейного права
Сімейне право – самостійна гілка права, під якою розуміють сукупність правових норм, які регулюють сімейні (власні та майнові) відносини, які утвор. між людьми в формі браків, з кровного юродства, усиновлення і прийняття дітей в сім’ю на виховання.
Гаагські конвенції з сімейного права
о регулюванні колізій законів в сфері заключення браків
о регулювання коліз. законів, щодо розлучень (іноді судових);
щодо коліз. закон. Майнових відносин.
Конвенція про заключення браків: визнання його недійсним
Щодо права застосов.до майна.
Колізійні прив’язки матеріально-правові норми сімейного права дуже багато, що породжує колізію при вирішенні питань шлюбних відносин.
закон місця укладання шлюбу;
закон громадянства подружжя;
закон країни постійного проживання подружжя;
закон усиновлення
закон суду тощо.
Шлюб – юридично оформлений добровільний союз мужчини і жінки, направлений на утворення родини, який породжує для них взаємні майнові права і обов”язки.
- шлюб – договір, шлюб – партнерство, шлюб – статут.
Країни з різними формами браку
- правові наслідки породжує лише гражданський шлюб (Німеччина, Франція, Швейцарія..)
- шлюб може бути укладений в гражданській формі (Англія, США ...)
- лише релігійна форма шлюбу (Ізраїль, Ірак, Іран)
Умови укладання шлюбу:
1) Матеріальні (про дійсність шлюбу, вік тощо) та
2) формальні (цивільний, цивільно-релігійний, релігійний) – вимоги до процедури оформлення.
69. Консульські шлюби
Консульськими визнаються шлюби, що укладаються між іноземцями в посольствах і консульствах іноземних держав на території України. Віденська Конвенція «Про консульські зносини» від 24 квітня 1963 року в п. £ ст. 5 до консульських функцій відносить виконання обов'язків реєстратора актів цивільного стану й інших подібних обов'язків за умови, що в цьому випадку ніщо не суперечить законам і правилам держави перебування.
Згідно з ч. 2 ст. 276 СК шлюб між іноземцями, зареєстрований в Україні у посольстві або консульстві іноземної держави в Україні, є дійсним в Україні на умовах взаємності, якщо жінка і (або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були громадянами держави, яка призначила посла або консула. Таким чином, визнання дійсності консульських шлюбів в Україні залежить від дотримання двох умов: по-перше, законодавство відповідної іноземної держави визнає реєстрацію шлюбу в українському консульстві чи посольстві, тобто повинна дотримуватись умова взаємності; по-друге, ті, що беруть шлюб, повинні належати до громадянства країни, яка призначила посла або консула. Форма, порядок і умови укладення вищезазначених шлюбів визначаються відповідно до закону країни, що призначила посла чи консула, тобто відповідно до особистого закону іноземців («Іех регзопаїіз» — Авт.,).
Вимога взаємності визнання консульських шлюбів виконується шляхом укладення Україною з іншими країнами консульських конвенцій
67. Шлюбний договір та особливості
Шлюбний договір може розглядатися як згода наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язків подружжя, пов’язаних з укладенням шлюбу, його існуванням та припиненням. Хоча шлюбний договір має значну специфіку, він відповідає загальним ознакам, що властиві цивільно-правовим правочинам у цілому. Форма даного договору, умови його дійсності, підстави визнання недійсним, процедура укладення та примусового виконання, чимало інших моментів наочно показують, що у даному випадку використовуються загальні цивільно-правові конструкції договірного права.
Законодавство визначає форму шлюбного договору. Згідно зі ст. 94 СК шлюбний договір укладається у письмовій формі й нотаріально посвідчується. Існують деякі особливості укладення шлюбного договору, суб’єктом якого є неповнолітня особа. Для його укладення потрібна письмова згода батьків або піклувальника неповнолітнього, посвідчена нотаріусом (ч. 2 ст. 92 СК).Відповідно до ч. 1 ст. 92 СК суб’єктами шлюбного договору можуть бути дві категорії осіб: які подали до державного органу РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу (наречені) та які зареєстрували шлюб (подружжя).
Із специфікою суб’єктного складу шлюбного договору пов’язані й особливості дії шлюбного договору у часі. Згідно із ст. 95 СК дія шлюбного договору, що його було укладено до реєстрації шлюбу, починається з моменту реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. За бажанням сторін шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, може поширюватися на відносини, які виникнуть не з моменту реєстрації шлюбу, а пізніше, наприклад, через п’ять років після реєстрації шлюбу. Немає перешкод для того, щоб шлюбний договір, укладений в період шлюбу, за бажанням сторін поширював свою дію на відносини, що виникли раніше — з моменту реєстрації шлюбу.
шлюбним договором регулюються лише майнові відносини подружжя, встановлюються їхні майнові права й обов’язки. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини між ними, а також особисті відносини між батьками та дітьми.
Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини,
Шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище
три основних види майнових відносин, які можуть регулюватися шлюбним договором. Сторони у шлюбному договорі можуть визначити: а) правовий режим майна (ст. 97 СК); б) порядок користування житлом (ст. 98 СК); в) право на утримання (ст. 99 СК).
підстави визнання шлюбного договору недійсним: 1) порушення нотаріальної форми договору, а також укладення шлюбного договору неповнолітніми неемансипованими особами, які беруть шлюб без згоди їх батьків або піклувальника; 2) неналежний суб’єктний склад (укладення договору недієздатними особами, або такими, що не мають необхідного обсягу дієздатності); 3) зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України; 4) включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище; 5) укладення договору під впливом обману, насильства; 6) помилка однієї зі сторін договору; 7) порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя або їх неповнолітніх дітей) тощо.
Треба зазначити, що визнання шлюбного договору недійсним не впливає на долю шлюбу: він продовжує своє існування незалежно від цього. І навпаки, визнання шлюбу недійсним тягне за собою недійсність шлюбного договору. Це свідчить про залежність шлюбного договору від шлюбу та певну підпорядкованість першого другому.
