25. Іноз.Елемент у цив-пр відносинах мчп

Предметом регулювання у МПрП є відносини цивільно-правового характеру. Майнові, трудові, сімейні, спадкові, деліктні, економічні, господарські, науково-технічні, культурні, освітні та інші відносини виникають у м/н житті з участю осіб різної державної належності. Такі відносини невладні і неполітичні. Цивільні правові відносини – це майнові відносини між фізичними і юридичними особами різних держав. Суб’єктом у майнових відносинах є іноземна сторона (наприклад, громадянин іноземної держави, особа без громадянства, іноземна організація, іноземна держава). Суб’єкти майнових відносин можуть належати до однієї держави, але об’єкт, у зв’язку з яким виникли відповідні відносини, перебуває за кордоном. Виникнення, зміна та припинення майнових відносин можуть бути пов’язані з юридичним фактом за кордоном (спричинення шкоди, укладення договору, смерть спадковця тощо).

МПрП не буває без іноземного елемента, а цивільно-правові відносини без іноземного елемента трапляються. Наприклад, коли їх сторонами є фізичні та юридичні особи однієї країни. Коли ж у цивільних відносинах бере участь іноземний елемент, то ці відносини набирають нової якісної властивості і стають міжнародними (ускладнюються іноземним елементом). Іноземний елемент - правовий феномен, що належить до іншої національної правової системи.

Розрізняють три види іноземного елемента:

- суб’єкт (учасники правовідносин), який має іноземну належність (громадянство, місце проживання – щодо фізичних осіб; національність – для юридичних осіб). Держава – носій політичної влади. Але трапляється, що і держава стає суб’єктом МПрП.

- об’єкт (це те, на що спрямовані дії суб’єктів), який знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

31. Трансформація норм мд у норми нац. Зак-ва Укр.

Відповідно ст.9 КУ «Чинні МД, згода на обов*язковість яких надана ВРУ є частино нац. Зак-ва». Держави учасники МД можуть виконувати зобов*язання шляхом інкорпорації МД, або шляхом прийняття окремого нрм-пр. Акту на основі цього М

Теорія трансформації:

· міжнародно-правова норма отримує юридичну силу у національній сфері лише внаслідок її трансформації у норму внутрішньодержавного права;

· ця трансформація здійснюється у різних правових формах, шляхом видання відповідних внутрішньодержавних актів;

· вибір конкретної правової форми трансформації залежить як від змісту міжнародного договору, так і від характеру відносин, які у даному випадку регулюються;

· норма національного права, яка є наслідком трансформації застосовується як норма "lex specialis” щодо будь-яких інших внутрішньодержавних норм, зокрема, частини правил, що стосуються її тлумачення. У випадку колізії загальної й спеціальної норми завжди застосовується спеціальна норма. Тлумачення норм "lex specialis” у національному законодавстві забороняється;

· ця норма має певну автономію у системі внутрішньо-національних норм, внаслідок чого не втрачає свого первісного характеру;

· трансформація не повинна впливати на міжнародний договір, на якому вона засновується – за це наступає міжнародно-правова відповідальність.