2.3. Фактичний стан організації обліку і аудиту на тов «ск Будсервіс»

Порядок ведення бухгалтерського обліку і статистичної звітності визначається відповідним законодавством.

Облікова політика ТОВ «СК «Будсервіс» обумовлена наказом №1 „Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику в 2012 році” (Додаток А).

Аналізуючи даний наказ про облікову політику можна зазначити, що основні принципи ведення бухгалтерського обліку визначені відповідно діючих нормативів, вид амортизації та списання запасів визначені відповідно діючому законодавству.

В якості робочого плану рахунків підприємство використовує повний план рахунків.

Підприємство веде бухгалтерський облiк господарських операцiй щодо майна i результатiв своєї дiяльностi в натуральних одиницях i в узагальненому грошовому виразi шляхом безперервного документального взаємопов'язаного їх вiдображення.

Бухгалтерський облiк господарських операцiй здiйснюється методом подвiйного запису згiдно з Робочим Планом рахункiв бухгалтерського облiку у автоматизованому режимi за допомогою бухгалтерської комп'ютерної програми «1С: Підприємство 7.7».

Розглянемо організацію обліку ПДВ на підприємстві.

Елементами податкового обліку ПДВ є податкові накладні (Додаток Г), митні декларації, розрахунки коригування, інші платіжні або розрахункові документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних і декларація з ПДВ.

Функцію первинних податкових документів, на підставі яких групуються у податковому обліку операції, пов'язані з нарахуванням податкових зобов'язань та формуванням податкового кредиту, виконують податкові накладні, митні декларації, розрахунки коригування, та як виняток із загальних правил при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Нацбанком України для готівкових розрахунків, – належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ з визначенням загальної суми платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Відповідно до постанови №32 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами становить 10 000 грн. Платежі понад зазначену граничну суму провадяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Крім того, підставою для нарахування податкового кредиту може бути заява платника податку зі скаргою на постачальника товарів (послуг), яка має додаватися до податкової декларації звітного податкового періоду, лише у тому випадку, коли постачальник відмовив надати податкову накладну чи порушив порядок її заповнення.

Без отримання податкової накладної підставою для нарахування податкового кредиту також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку. Такі квитки та рахунки обов'язково мають містити інформацію про загальну суму платежу, окремо суму ПДВ та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форму встановлено міжнародними стандартами.

Реєстр отриманих і виданих податкових накладних є групувальним реєстром податкового обліку та формою для запису (реєстрації) первинних податкових документів з метою накопичення продавцями товарів (послуг) податкових зобов'язань і покупцями податкового кредиту в порядку і терміни, встановлені податковим законодавством. Проводиться щомісячний (окремими платниками щоквартальний) підсумок щоденно зареєстрованих у реєстрі операцій. Зведені результати обліку в реєстрі відображаються в податковій декларації з ПДВ. Не включення до реєстру оригіналу податкової накладної не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту.

Первинні бухгалтерські документи (рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, касовий ордер (прибутковий або видатковий) тощо) не застосовуються в податковому обліку.

Для систематичного і хронологічного спо­сте­ре­же­н­ня ПДВ у бухгалтерському обліку використовується такий елемент методу як документування. Разом із тим, для ПДВ властивий власний податковий документообіг, який характеризується відособленістю від документообігу бухгалтер­ського обліку на усіх стадіях фіксування, систематизації та узагальнення да­них. Податковий документообіг ПДВ, його раціональність і шля­хи вдосконалення завжди були нагальним питанням. Із основних недоліків організації інформаційних потоків податковому документообігу ПДВ притаманні такі:

• дублювання інформації у первинних податкових документах;

• недотримання принципу єдності первинних даних, у результаті чого кожен підрозділ використовує різноманітні первинні документи і обробляє їх окремо;

• зайвий обсяг даних, що проявляється у безпідставній деталізації, складності розрахунків регістрів ПДВ (Реєстр виданих та отриманих накладних).

Податковий документообіг ПДВ так само, як бухгалтерський, фіксує дані про об’єкт оподаткування у первинних документах, які у свою чергу є базою для заповнення податкових регістрів – Реєстрі виданих та отриманих накладних. Вказані податкові регістри у подальшому надають згруповану і систематизовану інформацію для заповнення податкової звітності – податкової декларації з ПДВ.

Рис. 2.10. Документообіг ПДВ

Будь-яка операція, що є об’єктом оподаткування, фіксується платником ПДВ в одному з таких первинних документів:

• податковій накладній, якщо товар (роботи, послуги) придбано на митній території України, а також розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток №2 до податкової накладної);

• належно оформлений касовий чек, якщо сума не перевищує 240 грн.;

• акти прийняття робіт (послуг);

• вантажній митній декларації, якщо товар (роботи, послуги) імпортовано з-за меж митної території України;

• податковому векселі;

• розрахункових облікових документах.

Податкова накладна є основним документом, що фіксує операцію, яка є об’єктом оподаткування ПДВ, дату її виникнення, ставку і базу оподаткування. Виписування вказаного первинного документа має ряд правил:

• виписувати податкову накладу має право лише платник податку;

• виписує податкову накладу продавець (у двох екземплярах, перший – надається покупцю, другий залишається у продавця). Це має значення, якщо товар продається через третю особу за договором комісії;

• податкова накладна виписується навіть у тому випадку, якщо операція звільнена від ПДВ;

• податкова накладна повинна виписуватись у момент виникнення податкових зобов’язань;

• при бартерних операціях податкову накладну виписують обидві сторони у момент здійснення першої операції, але обмін ними (право на податковий кредит) здійснюється лише після зустрічного відвантаження товару;

• податкова накладна підписується уповноваженою особою і завіряється печаткою продавця (тією ж, що і на банківських документах);

• податкова накладна не заміняє первинних бухгалтерських документів, а доповнює їх.

Датою виписки податкової накладної є дата виникнення податкових зобов’язань продавця. Виписування податкової накладної у вказані терміни на практиці має ряд недоліків, оскільки, як зазначає В.П. Вишневський, вона може супроводжувати не рух товару, а рух грошей, а окрім того, у разі часткової попередньої оплати повинна виписуватися на ⅓ костюма чи ½ комп’ютера – залежно від суми грошей, що надійшла. Отже, податкова накладна не лише дублює дані про господарські операції, але й суперечить змісту накладної як первинного документа.

Основною функцією податкової накладної є підтвердження виникнення податкового зобов’язання у продавця – платника податку у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтвердження права на податковий кредит у покупця – платника податку у зв’язку із придбанням таких товарів.

Для контролю й упорядкування опрацьованих даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

База оподатковування ПДВ операцій визначається в такий спосіб:

- по поставці товарів (послуг) - виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, певної за вільними цінами, але не нижче звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до законів України з питань оподатковування, за винятком ПДВ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового мобільного зв'язку, які включаються в ціну товарів (послуг);

- по поставці товарів (робіт, послуг) без оплати або із частковою оплатою їхньої вартості грішми в межах бартерних (товарообмінних) операцій - виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін;

- при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з Підприємством - виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін;

- при передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу Підприємства для невиробничого використання, витрати на які не ставляться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації - виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін;

- при передачі товарів (робіт, послуг) пов'язаній з Підприємством особі або суб'єктові підприємницької діяльності, не зареєстрованому платником, - виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін;

- для товарів, імпортованих на митну територію України, - договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, відзначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження й страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних й інших видів винагород, пов'язаних із ввозом товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до таких товарів, акцизним зборам, ввізному миту, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включають у ціну товарів (робіт, послуг). Певна вартість перераховується в українські гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, у якому товар (товарна партія) уперше підпадає під режим митного контролю відповідно до Митного кодексу.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їхнього надання на митній території України, певна вартість перераховується в українські гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, у якому був складений акт, що засвідчує факт одержання послуг.

- при зміні суми компенсації вартості товарів (послуг) після їхньої поставки, включаючи наступний за поставкою перегляд цін. Даний перерахунок проводиться тільки в тому випадку, якщо інша сторона є платником ПДВ.

- при ліквідації по самостійному рішенню Підприємства або безкоштовній передачі неплатникові ПДВ основних виробничих або невиробничих фондів, а також у випадку переходу основних фондів до складу невиробничих фондів та ліквідація, безкоштовна передача або переклад розглядаються для цілей оподатковування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, які діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їхньої балансової вартості.

Датою виникнення податкових зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата зарахування засобів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), а у випадку продажу товарів (робіт, послуг) за наявні кошти - дата їхнього оприбуткування в касі платника податків, а при відсутності такого - дата інкасації наявних засобів в обслуговуючій банківській установі;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із вказівкою в ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання засобів з розрахункового рахунку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яке з подій відбулося першим.

Попередня (авансова) оплата вартості експортованих або імпортованих товарів (супутніх послуг) не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, оплачених (нарахованих) у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їхнього подальшого використання в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності платника податку, а також основних фондів або нематеріальних активів, з метою подальшого використання у виробництві й/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у рамках господарської діяльності платника податку.

Суми ПДВ, оплачені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку із придбанням (спорудженням) таких основних фондів включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи були у звітному періоді оподатковані обороти.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) або банківським документом, що засвідчує перерахування засобів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання засобів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг);

Розглянемо порядок заповнення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних. що діяв у 2011-2012 роках до березня 2013 року.

Сама форма та Порядок його заповнення затверджені наказом ДПАУ № 1002 від 24.12.2010 р., який набрав чинності з 10.01.2011 р. Також для допомоги в заповненні Реєстру ДПАУ опублікувала лист "Щодо наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002" № 2094/7/16-1117 від 26.01.2011 р.

Реєстр складають:

• особи, зареєстровані як платники ПДВ;

• філії або структурні підрозділи (з присвоєним окремим числовим кодом), яким делеговано право ведення частин Реєстрів. Та основний платник податку повинен скласти єдиний документ з врахуванням даних з частин Реєстрів філій (структурних підрозділів) (Лист N 2094);

• особа, яка веде облік результатів спільної діяльності.

В розділі I. Видані податкові накладні, обліковуються операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20% чи 0%, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування (абз. 1 п. 6 Порядку № 1002).

У розділі II. Отримані податкові накладні, обліковуються операції з придбання товарів/послуг з метою подальшого використання їх у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20% чи 0%, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності (абз. 2 п. 6  Порядку N 1002).

У ньому бухгалтер повинен відображати отримані ПН, РК, ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг. Згідно з п. п. 201.10 та 201.11 ПКУ такими документами є:

- товарні чеки,

- інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням,

- первинні документи,

- транспортний квиток,

- готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги,

- касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника), на загальну суму отриманих товарів/послуг не більше 200 гривень за день (без урахування податку) (п. 10 Порядку №  1002).

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, передбачених законом.

Для забезпечення застосування пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - Кодекс) наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 „Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі – Наказ № 41) затверджені форми податкової звітності з податку на додану вартість та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 41).

Форма декларації містить три аркуші, складається з чотирьох розділів та має 8 додатків, із яких 3 додатки нових:

- Довідка (Д6) (додаток 6);

- Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Д7) (додаток 7);

- Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)(Д8) (додаток 8).

Затверджена наказом № 41 форма декларації не зазнала суттєвих змін у порівнянні з формою, яка була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166.

Для одержання зведених підсумкових показників при складанні звітних форм потрібна заздалегідь продумана система руху носіїв у часі та просторі на завершальному етапі обліку. Організація підсумкових робіт має свої особливості. Насамперед визначають споживачів підсумкової інформації, для чого спочатку складають перелік адресатів і форм звітності, використовуючи табель-календар звітності.

Таблиця 2.11.

Перелік адресатів і форм звітності.

Назва	Форма	Строк подання	Відпо- відальна особа	Спосіб відправлення	Адреса, куди подати
1	2	3	4	5	6
Баланс, форма1-м, Звіт про фінансові результати, форма 2-м	№ 25	25.01 25.04 25.07 25.10	Гол. бух.	поштою	Стат. Управління
Декларація з ПДВ		До 20 числа місяця, що слідує за звітним періодом	Гол. бух.	особисто	Податкова інспекція
Декларація з прибутку підприємства		Протягом 40 днів після звітного місяця кварталу	Гол. бух.	особисто	Податкова інспекція
Декларація про сплату податку з доходів фізичних осіб	1-ДФ	Протягом 40 днів після звітного місяця кварталу	Гол. бух.	особисто	Податкова інспекція
Розрахунок ЄСВ		Протягом 20 днів після звітного місяця	Гол. бух.	особисто	УПФУ району
Звіт про вакансії		за наявності	Гол. бух.	поштою	Державна служба зайнятості району
Розрахунок сплати нарахувань до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності		Протягом 20 днів після звітного місяця кварталу	Гол. бух.	особисто	Виконавча дирекція ФСС з ТВП району

Таким чином за результатами проведеного дослідження за організацією первинного обліку витрат на підприємстві слід відмітити чітке додержання вимогам чинного законодавства, а саме належну повноту оформлення первинних документів, наявність всіх необхідних реквізитів, своєчасність відображення первинних документів в обліку.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

У відповідності зі ст.1 Закону України «Про охорону праці»: «Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці».

Охорона праці виявляє і вивчає можливі причини виробничих небезпечних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє систему заходів і вимог з метою усунення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці.

При розробці способів забезпечення безпечних умов експлуатації машин, апаратів і іншого устаткування охорона праці базується на висновках технічних наук, використовуючи їхні дані в інженерних рішеннях, що дозволяють запобігти небезпечні випадки і професійні захворювання.

Загальне керівництво роботою з питань техніки безпеки, виробничого травматизму та охорони праці на підприємстві виконується директором підприємства, який несе персональну відповідальність за правильну організацію цієї роботи.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. [4, ст.7]

При прийомі працівника на роботу проводиться навчання та ввідний інструктаж з методів безпечної праці на робочому місті.

Власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України.[4,ст.25]

Взагальному, можна зробити висновок, що стан охорони праці на ТОВ «СК Будсервіс» є задовільним і охорона праці здійснюється відповідно до затверджених державою норм.

Під охороною праці розуміється правовий інститут трудового права, що поєднує норми, безпосередньо спрямовані на забезпечення умов праці, безпечних для життя і здоров'я працівників. Він включає наступні групи норм :

• правила по техніці безпеки і виробничої санітарії;

• спеціальні норми охорони праці людей, що працюють у важких, шкідливих і небезпечних виробничих умовах;

• норми по охороні праці жінок, неповнолітніх і людей з зниженою працездатністю;

• норми, що регулюють діяльність органів державного нагляду і суспільного контролю, а також установлюють відповідальність за порушення законодавства про охорону праці;

• норми, що регулюють планування й організацію роботи з охорони праці.

Охорона праці регулюється наступними нормативними актами: Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю України.

Державна політика в області охорони праці базується на принципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства , повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• комплексного рішення задач охорони праці на основі національних програм з цих питань і з урахуванням інших напрямків економічної соціальної політики ,досягнень в області науки і техніки й охорони навколишнього середовища ;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування збитку особам, що постраждали від нещасливих випадків на виробництві і професійних захворюваннях;

• установка єдиних нормативів по охороні праці для всіх підприємств , незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності;

• використання економічних методів керування охороною праці, проведення політики пільгового оподатковування , що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів для охорони праці;

• здійснення навчання населення професійній підготовці і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності державних органів, організацій, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я , гігієни і безпеки праці , а також співробітництва і проведення консультацій між власниками і працівниками , між усіма соціальними групами при прийнятті рішень по охороні праці на місцевому і державному рівнях;

• міжнародного співробітництва в області охорони праці , використання світового досвіду організації роботи з поліпшення роботи з поліпшення умов і безпеки праці.

Створення нормальних умов праці полягає в забезпеченні сприятливих умов на робочому місці – усунення важких фізичних робіт, небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Поліпшення умов сприяє скороченню виробничого травматизму і є, крім того, істотним резервом підвищення ефективності виробництва, тобто здобуває велике економічне значення.

В бухгалтерії можуть діяти на працюючого наступні небезпечні фактори.

Вплив положення сидячи на стан здоров'я.

Основну діяльність бухгалтера складає розумова робота, що виконується сидячи. Це може викликати ряд захворювань , таких як головний біль , біль в області шиї і хребта , шлунково-кишкові захворювання. Для запобігання дії цього фактора , необхідно протягом робочого дня робити фізичну зарядку на 15-20 хвилин , а також через щогодини робити паузу на 15-20 хвилин.

Вплив рівня шуму в приміщенні.

Якість і ефективність роботи бухгалтера також залежить від рівня шуму у відділі. Щоб зменшити вплив даного фактора необхідно уживати наступних заходів: використовувати для друкованих і обчислювальних машин звукопоглинаючі підставки, звести до мінімуму телефонні розмови. Згідно Дст 121. 003 – 83 рівень шуму у відділі не повинен перевищувати наступні параметри.

Таблиця 5.1.

Нормативний рівень шуму на робочому місці

Рівень звукового тиску, дБ, в активних полосах із середньогеометричною частотою, Гц									Рівень звуку,дБ
Робочі місця	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Приміщення для теоретичних розрахунків	71	61	54	49	45	42	40	338	50

Вплив освітлення робочої зони

Освітленість займає важливе місце в роботі бухгалтера, тому що воно впливає на збереження зору працюючих . Загальне освітлення повинне бути не нижче 150 л к. Потужність ламп повинна бути не нижче 50-70 Вт. Для освітлення робочої зони переважніше вибрати люмінесцентні лампи , тому що спектр цих ламп близький до природного денного сівтла. Однак лампи подібного роду можуть гудіти , тим самим викликаючи роздратування в робочого персоналу і знижуючи працездатність. Варто також враховувати колір стін , меблів, що повинні робити приміщення просторим і світлим.

При освітленні приміщення газорозрядними лампами , що постачаються перемінним струмом промислової частоти 50 Гц, варто обмежити глибину пульсації освітленності. Припустимі по ефективності пульсації в залежності від системи осівтлення і характеру виконуваної роботи не повинні перевищувати 10-20% .

Вплив метеорологічних факторів.

Швидкість руху повітря , температура і вологість повітря впливає на діяльність працівників відділу. Нормовані і фактичні значення даних факторів можна звести в таблицю 5.2.

Таблиця 5.2

Оптимальні норми і фактичні значення температури, вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні приміщення.

Сезон року	Температура , t		Відносна вологість , %		Швидкість руху воздуху , м / с
	Норма	Факт	Норма	Факт	Норма	Факт
Холодний	18-20	18-22	60-40	до 75	0,2-0,5	до 0,2
Теплий	21-23	22-23	60-40	до 55	0,2-0,1	до 0,3

Таким чином всі метеорологічні фактори відповідають нормам, крім відносної вологості в холодну пору року. Даний фактор відноситься до шкідливих.

Підвищена або знижена температура повітря робочої зони.

При зниженні температури навколишнього середовища в людському організмі кровоносні судини звужуються, прилив крові до поверхні тіла сповільнюється, віддача теплоти конвекцією і випромінюванням зменшується.

Таким чином, для теплового самопочуття людини важливо выдповыдне сполучення температури , відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні. Оптимальні величини відносної температури повітря в робочій зоні 18 — 23 С.

Підвищена або знижена вологість повітря.

Вологість повітря дуже впливає на терморегуляцію організму людини. Підвищена вологість ( у > 85%) утрудняє терморегуляцію через зниження випару поту , а занадто низька вологість ( у < 20 % ) викликає пересихання оболонок дихальних шляхів.

Оптимальна величина відносної вологості повітря робочої зони складає 40 – 50 %.

Підвищена або знижена рухливість повітря.

Рух повітря в приміщеннях є важливим чинником, що впливає на теплове самопочуття людини . У жаркому приміщенні рух повітря сприяє збільшенню віддачі теплоти організму і поліпшенню його тану , але при низькій температурі в холодний період року , впливає на організм.

Мінімальна швидкість руху повітря , яка відчувається людиною складає 0,2 м/с. У зимовий час швидкість руху повітря повинна не перевищувати 0,2-0,5 м/с, а влітку – 0,2 – 1,0 м/с.

Швидкість повітря впливає на розподіл шкідливих речовин у приміщенні . Повітряні потоки можуть поширювати по всьому обсязі приміщення, переводити пил з осілого стану в зважене.

Організацію робочого місця необхідно здійснювати на основі сучасних економічних вимог. Конструкція робочих меблів ( столи , крісла, стільці) повинна забезпечити можливість індивідуального регулювання відповідно росту працюючого і створювати зручну позу. Часто використовувані предмети праці й органи керування повинні знаходиться в оптимальній робочій зоні.