1.3 Основні психологічні засоби та шляхи розвитку творчих здібностей дошкільників

Доведено, що становлення творчої особистості, розвиток її креативних здібностей у дітей залежить від гармонійного поєднання природних задатків, вагомих для конкретної дитини, мотивів діяльності та сприятливого розвивального середовища. Важливим чинником успіху є також виховання морально — вольових якостей, розвиток емоційної сфери та набуття дошкільниками певних знань, умінь, навичок, які необхідні для проявлення творчого потенціалу. Саме знання, уміння та навички — основа розвитку творчої, креативної уяви, фантазії, втілення дитячої творчості.

У контексті особистісного виміру освіти, зокрема, дошкілля, змінюється усталений стереотипний погляд на дитину лише як на об’єкт виховання, що потребує прямого керівництва творчим процесом. Вихователі в умовах сьогодення розглядають дитину як суб’єкт творчого процесу і відповідно організовують діяльність малюка на основі гуманістичного підходу у навчально — виховному процесі.

Дитина дошкільного віку у процесі своєї діяльності активно діє і відкриває щось нове для себе, пізнає довкілля, водночас спостереження та аналіз вихователем творчих проявів дитини виявляються багатющим матеріалом для вивчення відчуття її духовного, фізичного, психічного станів та внутрішнього світу. Пріоритетними напрямками роботи вихователя з дітьми щодо розвитку креативних, творчих здібностей дошкільника є: оновлення змісту навчально — виховного процесу, що полягає у створенні належних умов забезпечення розвивального середовища, своєчасному виявленні природних задатків, нахилів і здібностей дитини; інтеграції родинного та суспільного дошкільного виховання, на засадах національної культури та загальнолюдських цінностей; формування готовності вихователя до інноваційної діяльності; використання сучасних досягнень психологічних і педагогічних культур, надбань світового досвіду.

 Гарантією активного впливу на розвиток креативних здібностей у дітей вважається побудова освітнього процесу з позиції особистісно-зорієнтованого підходу, створення умов для реалізації особистості дитини через задоволення базових потреб відповідно до соціокультурних норм, вибір змісту й освітніх технологій повинен здійснюватися з позиції урахування унікальності та індивідуальності кожної дитини. Педагог повинен сам виявляти глибоку увагу, повагу, турботу, любов до кожної дитини; бачити в ній індивідуальність; забезпечувати умови для виховання дитини як особистості. Реалізувати поставлені цілі в сучасній освіті можна при модернізації усталеного арсеналу форм, методів, прийомів та засобів розвивально-виховної роботи з дітьми, з батьками.

У сучасній дошкільній освіті позитивно зарекомендували себе такі методи і прийоми роботи з дітьми: розвивальні ігри та вправи, проблемні запитання, проблемно — пошукові ситуації, експериментальні дослідження, систематичні спостереження, логічні задачі тощо. Неординарний, творчий підхід до виявлення креативних здібностей у дітей дошкільного віку та створення відповідних умов для їх розвитку — одне з пріоритетних завдань роботи педагогічних працівників дошкільної галузі і є запорукою успіху у формуванні творчо спрямованої особистості дошкільника, формуванні елементів самоорганізації кожної дитини та формуванні навичок інтелектуального саморозвитку дітей.

Сучасний характер навчання дітей дошкільного віку забезпечується значною мірою використанням розвивальних ігор в розумовій роботі та творчій активності. Важливим для вихователя є вміння повсякчас ставити дитину в такі умови, коли вона самостійно приймає рішення.

Гра — це найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього середовища вражень. В грі яскраво проявляються особливості мислення і уяви дитини, здатність до фантазування, також його емоційна активність, потреба в спілкуванні. Гра -соціальна практика дитини. Вона має великий вплив на розвиток різноманітних здібностей дитини   в тому числі і креативних.

Дошкільний період — первоначальний етап становлення у дітей різних здібностей, етап засвоєння суспільного досвіду. Дитина розвивається під впливом виховання, впливом вражень від оточуючого середовища. У неї з’являється інтерес до життя. Гра — найбільш доступний для дитини вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Враження пробуджують у дітей різноманітні почуття, мрії, підштовхують їх до творчості, креативного мислення. Через гру можна розвивати різноманітні творчі здібності: образотворчі, мовленнєві, музичні.

У роботі з дітьми з розвитку творчих здібностей використовуються різні вид ігор: дидактичні, театралізовані, сюжетно-рольові, ігри-фантазування.

Досвід роботи з дітьми показує, що ігри-фантазування являються найбільш ефективним засобом розвитку творчості дітей, в даних іграх дошкільнята мають змогу грати зі словами, створювати незвичайні слова, загадки, віршики, розповіді. У грі — фантазуванні дитина може експериментувати. Така гра розвиває важливі характеристики творчості, креативності:

-         швидкість думки

-         гнучкість мислення

-         оригінальність ідей

-         сміливість

-         допитливість.

Ігри — фантазування сприяють розвитку мовленнєвих здібностей дітей, пізнавальній активності, самостійності, творчості, комунікативності, самореалізації дітей. Такі ігри включають в себе вирішення багатьох завдань: навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, моральних, комунікативних, трудових, нестандартних та творчих. Під час проведення даних ігор з дітьми враховуються вікові можливості дошкільників, оскільки пропонуються в притаманних для дітей дошкільного віку видах діяльності.                    

Гра має декілька варіантів вирішення, тому діти не переймаються думкою, правильно вони вирішили завдання чи ні, — усі варіанти вирішення будуть правильними. Головне тут те, що дитина вирішує творче завдання, мислить креативно, проявляючи при цьому всі свої здібності: оригінальність, неповторність, індивідуальність. Зміст ігор-фантазувань передбачає їх виконання на різних рівнях складності, що дає можливість диференціювати їх залежно від рівня розвитку кожної дитини, а також індивідуальних уподобань та інтересів вихованців. Такі ігри стимулюють у дітей пізнавальні інтереси, дослідницькі пізнавальні дії, самостійний варіативний пошук досягнення результату, відкриття нового. Визначаючи місце даних ігор у своїй роботі можемо сказати те, що вони є універсальним способом, — їх можна використовувати як під час індивідуальної роботи з дітьми, так і під час колективного спілкування з дітьми, у різних видах діяльності, підчас прогулянок, різних видах творчості — образотворчої, музичної, мовленнєвої.

Виявлення та розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку потребує розробки педагогічних технологій, метою яких є не накопичення знань та умінь, а постійне збагачення творчим досвідом і формування елементів самоорганізації кожної дитини. Досвід експериментальних навчальних закладів доводить, що творчості, творчому мисленню можна вчитися. Тільки в процесі самостійної діяльності в дитини можуть бути сформовані навички інтелектуального саморозвитку.

Пошук технологій навчання та виховання дітей, які сприяли б творчому зростанню особистості, — одне з найголовніших завдань сучасної дошкільної педагогіки. Г. Альтшуллєр, автор ТРВЗ (теорії розв’язання винахідницьких завдань) визначив концептуальні положення технології творчості:

-    теорія – каталізатор творчого розв’язання проблеми;

-    знання – інструмент, основа творчої інтуїції;

-    творчими здібностями наділена кожна людина (винаходити можуть усі);

-    творчості треба навчити усіх;

-    творчості, як і будь-якої іншої діяльності можна вчитися.     Педагогічні працівники дошкільної галузі систематично використовують у своїй діяльності завдання за ТРВЗ, що сприяє оволодінню дітьми методами пошуку нового, розвитку системного та діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, фантазії, зниженню психологічної інерції.

У сучасній дошкільній освіті позитивно зарекомендували себе такі методи і прийоми: розвивальні ігри й вправи, проблемні запитання, проблемно-пошукові ситуації, експериментальні дослідження, систематичні спостереження, логічні задачі тощо.

Неординарний, творчий підхід до виявлення творчих здібностей у дітей дошкільного віку та створення відповідних умов для їх розвитку – одне із пріоритетних завдань педагогічних працівників дошкільної галузі і є запорукою успіху у формуванні творчо спрямованої особистості дошкільника. Адже лише творча особистість здатна виховати іншу, так само творчо спрямовану особистість.

Створення атмосфери творчості, пошуку нового – одна з умов побудови навчально-виховного процесу в сучасних дошкільних навчальних закладах, що складається з таких складових:

-    високий рівень сформованості елементарних пізнавальних процесів;

-    високий рівень активного мислення;

-    високий рівень організованості і цілеспрямованості пізнавальних процесів.

З огляду на це вихователь спрямовує розвиток дитини за напрямками:

а) дитина пізнає, сприймає та засвоює довкілля;

б) дитина впливає на довкілля;

в) дитина набуває здатності до орієнтації та саморегуляції; в неї формується особистісний підхід, до явищ, середовища, вчинків, а знання стають практично спрямовані.

Використовуючи механізм виявлення та розвитку творчих здібностей у дітей, вихователь повинен сам володіти моделлю продуктивного пізнання і впроваджувати її в своїй діяльності.

Вихователь повинен усвідомити:

-    знання – знайомство з ідеєю, проблемою;

-    сприйняття – зіставлення нового зі своїм досвідом, переробка інформації;

-    засвоєння – зіставлення власного досвіду з досвідом довкілля, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, перегляд нагромадженого наявних засобів, методів, бажання вдосконалити те, що вже існує;

-    вплив – вибір засобів, методів нової дії, реалізація, порівняння результатів особистісного впливу.

Важливим для вихователя є вміння повсякчас ставити дитину в такі умови, коли вона самостійно приймає рішення. У центрі уваги повинна  перебувати не середня дитина, а кожна дитина як особистість у своїй унікальності.

    Алгоритм дій технологій підведення дитини до творчості:

-    діяльність дитини не повинна регламентуватись, а її процес повинен бути організований так, щоб у ньому були елементи творчості;

-    потрібно викликати інтереси, крізь які проходять усі зовнішні впливи, породжуючи внутрішні стимули, що є збудниками активності особистості.

Сучасний характер навчання дошкільників забезпечується значною мірою використанням розвивальних ігор в розумовій роботі та творчій активності.

За допомогою таких ігор розвиваються інтелектуальні якості:

-    увага, пам’ять;

-    вміння знаходити закономірності і систематизувати матеріал;

-    здатність до комбінування;

-    вміння знаходити помилки і недоліки;

-    просторове уявлення;

-    здатність передбачати наслідки власних дій тощо.

Проблема формування творчого потенціалу дитини є складною, багатоаспектною і разом з тим дуже важливою для сучасної психолого-педагогічної науки та практики освітньої галузі. Розумне поєднання, врахування різних аспектів цієї спільної проблеми дозволить досягти успіху в розвитку дитячої творчості, розвитку особистості в цілому. [6, c.45].

Висновок до першого розділу

Творчий початок народжує в дитині живу фантазію, жива уява. Творчість за своєю природою грунтується на бажанні зробити щось, що до тебе ще ніким не було зроблено, або хоча те, що до тебе існувало, зробити по-новому, по-своєму, краще. Інакше кажучи, творче начало в людині - це завжди прагнення вперед, до кращого, до прогресу, до досконалості і, звичайно, до прекрасного в найвищому і широкому сенсі цього поняття.

Дитина розвивається під впливом виховання, впливом вражень від оточуючого середовища. У неї з’являється інтерес до життя. Гра — найбільш доступний для дитини вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Враження пробуджують у дітей різноманітні почуття, мрії, підштовхують їх до творчості, креативного мислення. Через гру можна розвивати різноманітні творчі здібності: образотворчі, мовленнєві, музичні.

Пріоритетними напрямками роботи вихователя з дітьми щодо розвитку креативних, творчих здібностей дошкільника є: оновлення змісту навчально — виховного процесу, що полягає у створенні належних умов забезпечення розвивального середовища, своєчасному виявленні природних задатків, нахилів і здібностей дитини; інтеграції родинного та суспільного дошкільного виховання, на засадах національної культури та загальнолюдських цінностей; формування готовності вихователя до інноваційної діяльності; використання сучасних досягнень психологічних і педагогічних культур, надбань світового досвіду.

Доведено, що становлення творчої особистості, розвиток її творчих здібностей у дітей залежить від гармонійного поєднання природних задатків, вагомих для конкретної дитини мотивів діяльності та сприятливого розвивального середовища.

Креативній, творчо спрямованій активності дошкільника притаманні: активність у мисленні, ініціативність, наявність певних нахилів, здібностей, інтересів, творчої уяви; небайдуже ставлення до навколишньої дійсності, здатність помічати, переживати, творити нове, сумніватися й шукати шляхи рішень, отримувати задоволення від результату й самого процесу творення; достатній рівень життєвої компетентності.

4. ТВОРЧЕ ПОЧАТОК. ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ Багато таланту, розуму і енергії вклали у розробку педагогічних проблем, пов'язаних з творчим розвитком особистості, в першу чергу особистості дитини, підлітка, видатні педагоги 20-х і 30-х років: А. В. Луначарський, П. П. Блонський, С. . Т. Шацький, Б. Л. Яворський, Б. В. Асаф 'єв, М. Я. Брюсова. Спираючись на їх досвід, збагачений півстолітнім розвитком науки про навчання і виховання дітей, кращі педагоги на чолі зі "старшими" - В. М. Шацької, Н. Л. Гродзенской, М. А. Румер, Г. Л. Рошалем, Н. І. Сац продовжували і продовжують теоретично і практично розвивати принцип творчого розвитку дітей та юнацтва. Ось таке творче начало мистецтво і виховує в людині, і в цій своїй функції воно нічим не може бути замінено. За своєю дивовижною здатності викликати в людині творчу фантазію воно займає, безумовно, перше місце серед всіх різноманітних елементів, що складають складну систему виховання людини. А без творчої фантазії не зрушити з місця ні в одній області людської діяльності. Нерідко від батьків і навіть від вчителів-вихователів можна почути такі слова: "Ну навіщо він витрачає дорогий час на писання віршів - у нього ж немає ніякого поетичного дару! Навіщо він малює - з нього все одно художник не вийде! А для чого він намагається складати якусь музику - адже це не музика, а нісенітниця якась виходить! .. " У дітей з високими творчими здібностями відносини з батьками зазвичай не є авторитарними і немає надмірної опіки. Найчастіше батьки таких дітей заохочують їх безпосередність і впевненість у собі. У сім'ї цінується почуття відповідальності. Всі ці якості надзвичайно важливі для розвитку творчих здібностей. Відзначають, що в таких сім'ях (на відміну від тих, де у дітей більше розвинені інтелектуальні здібності) часто спостерігається певна емоційна дистанція і навіть холодність, яка може доходити до глибокого розладу між батьками, хоча це і не призводить до ворожості по відношенню до дітей або нехтування ними. Яке у всіх цих словах велике педагогічне оману! У дитині треба обов'язково підтримувати будь-яке його прагнення до творчості, якими б наївними та недосконалими не були результати цих прагнень. Сьогодні він пише нескладні мелодії, не вміючи супроводити їх навіть найпростішим акомпанементом; складає вірші, в яких кострубаті рими відповідають кострубатості ритмів і метра; малює картинки, на яких зображені якісь фантастичні істоти без рук і з однією ногою ... Тільки не здумайте посміятися над цими проявами дитячої творчості, якими б смішними вони вам не здалися. Це було б найбільшою вашою педагогічною помилкою, яку тільки можна зробити в даному випадку. Адже за всіма цими наївності, нескладними і кострубатості криються щирі і тому самі справжні творчі устремління дитини, самі справжні прояви його тендітних почуттів і неустатковане ще думок. Він, можливо, не стане ні художником, ні музикантом, ні поетом (хоча в ранньому віці це дуже важко передбачити), але, можливо, стане відмінним математиком, лікарем, вчителем або робочим, і ось тоді найблаготворнішим чином дадуть про себе знати його дитячі творчі захоплення, добрим слідом яких залишиться його творча фантазія, його прагнення створювати щось нове, своє, краще, рухаються вперед справа, якій він вирішив присвятити своє життя. Про величезну роль мистецтва, творчої фантазії у розвитку наукового мислення свідчить хоча б той разючий факт, що значна частина науково-технічних проблем висувалася спершу мистецтвом, а вже потім, часто через століття і навіть тисячоліття, вирішувалася наукою і технікою. Розмова про виховання в людині творчого начала веде нас до дуже важливих і актуальних у наших умовах проблеми: про відмінності між фахівцем-творцем і фахівцем-ремісником. Ця надзвичайно важлива проблема найтіснішим чином пов'язана з проблемами естетичного виховання. Справжній спеціаліст-творець відрізняється від рядового фахівця-ремісника тим, що прагне створити щось понад те, що йому "по інструкції" належить створювати. Ремісник же задовольняється тим, що створює лише те, що йому належить - "звідси і до цього місця". До більшого і на краще він ніколи не прагне і не хоче обтяжувати себе подібними прагненнями. Його не можна звинуватити в поганій роботі - адже він робить все, що йому належить, і, може бути, навіть добре робить. Але таке, взагалі-то формальне ставлення до своєї праці, в якій би області це не було, не тільки не рухає життя вперед, але навіть служить гальмом, тому що по відношенню до життя стояти на місці не можна: можна тільки або рухатися вперед, чи відставати. Наявність або відсутність в людині творчого начала, творчого ставлення до своєї праці і стає тим вододілом, який проходить між фахівцем-творцем і фахівцем-ремесленнком. Це необхідно підкреслити з усією ясністю, бо доводиться іноді чути більш ніж дивна думка, ніби існують професії "творчі" і професії "нетворчі". Найбільша помилка! І оману це на практиці призводить часто до того, що людина, що займається нібито нетворчої роботою, вважає себе вправі не творчо відноситься до своєї праці. Немає такої області, такої професії, де не можна було б проявити творчий початок. І коли говорять, що учнів - випускників загальноосвітньої школи треба орієнтувати на ту чи іншу професію, я думаю, забувають про головне: про те, що з першого класу школи треба вселяти учням думку, що немає поганих професій, як немає і професій нетворчих, що , працюючи в будь-якій професії, кожен з них зможе відкрити новий, хоч би і маленький світ. А от якщо буде працювати за ремісничому, не творчо, то і в самій "творчою" професії нічого путнього не створить. Тому найважливіше завдання естетичного виховання в школі - розвиток в учнів творчого початку, в чому б воно не виявлялося - у математиці чи в музиці, у фізиці чи в спорті, в громадській роботі або в шефство над першокласниками. Творче начало відіграє величезну роль у самих класних заняттях. Це знають всі хороші педагоги. Адже там, де з'являється творча ініціатива, там завжди досягається економія сил і часу і одночасно підвищується результат. Ось чому не правд вчителя, несхильним вводити у вивчення викладаються ними предметів елементи естетики, мистецтва, посилаючись на те, що їх власна навантаження і навантаження учнів і без того дуже велика. Ці вчителі не розуміють, від якого доброго, щедрого і вірного помічника вони тим самим відмовляються. ВИСНОВОК Таким чином, творчість для молодшого школяра в навчальному процесі передбачає наявність у нього здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самоактуалізації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей. Творчість як процес розглядалася спочатку, виходячи із самозвітів діячів мистецтва і науки, де особлива роль відводилася "осяянню", натхненню і їм подібних станів, що змінюють попередню роботу думки. В даний час проводиться апробація та впровадження псіходідактіческого підходу до розвитку творчих здібностей учнів на базі загальноосвітніх шкіл та учреженіях додаткової освіти. У результаті були розроблені вікові норми для всіх методик, які увійшли до програми діагностики, а також стандартні школи, що дозволяють порівнювати між собою результати за різними методиками і у різних учнів.

Здійснення креативного розвитку дошкільників в ігровій діяльності

OFF

      Реформування системи освіти висуває розвиток творчої, креативної особистості дитини як одне з пріоритетних завдань. Саме від творчих людей, які можуть досягти успіхів у діяльності завдяки певним індивідуальним та особистим рисам, залежить розвиток суспільства.

      Дошкільна освіта — первинна складова у системі безперервної освіти в Україні. В умовах оновлення суспільства, відродження національної культури орієнтація на творчий, креативний розвиток особистості є головною засадою сучасного виховання та освіти, що в свою чергу орієнтує на підвищення ролі завдань розвитку творчого, креативного потенціалу дитини як засобу формування її духовного світу, національної свідомості, морально-етичних ідеалів.

        Головна мета дошкільної освіти: формування базису особистісної культури дитини через відкриття її світу в його цілісності та різноманітності.

Креативна, творча особистість — це індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для такої особистості творча, креативна діяльність є життєвою потребою, її здібності пов’язані із створенням нового, оригінального продукту.

         Орієнтованість Базового компонента на кожну особистість допомагає уникнути усередненості, рецептурності в освіті, дійти до кожної окремої дитини, розкрити всі її можливості та задатки. Важливо усвідомити головне: дитина не об’єкт, а суб’єкт активної співпраці з дорослими.

        У дослідженнях проблеми розвитку дитячої креативної творчості представники гуманістичної педагогіки доводять її очевидну суспільно-педагогічну цінність, яка полягає у формуванні унікальних креативних здібностей, що забезпечують дитині участь у найрізноманітніших видах діяльності. Креативна творчість у дитинстві не самоціль, а засіб та умова всебічного гармонійного розвитку, виявлення свого розуміння навколишнього, свого ставлення до нього. Вона допомагає розкрити внутрішній світ, особливості сприймання, уявлень, інтересів, здібностей.

       

Друкується за статтею:

Карабаєва І.І. Педагогічна підтримка як механізм розвитку творчо спрямованого фантазування дітей старшого дошкільного віку // Індивідуалізація виховання в дитячому садку: Методичні рекомендації. — К.: Міленіум, 2005. — С. 51–66.

 За допомогою проведення ігор — фантазувань ми в своїй групі виготовили разом з дітьми добірку дитячих казок, яка складається з різних неймовірних історій, розповідей та казочок придуманих самостійно нашими вихованцями. Мета даної роботи з дітьми — це розвиток творчої уяви, фантазування, креативного мислення особистості, самостійне творче висловлювання, прагнення говорити правильно і виразно рідною мовою. Створюючи дану добірку дитячих робіт ми ставили таке завдання: виявити рівень сформованості мовленнєвих та креативних здібностей наших малят.

Аналіз мовленнєвої компетентності та креативних здібностей показав, що лише у декількох дітей старшої групи немає стійкого інтересу до словесної творчості; бажання самостійно придумувати казку чи оповідання виникає рідко, переважно під впливом дуже сильних вражень та за умови допомоги з боку вихователя чи батьків; переважає бідний вибір мовних засобів, вживання однотипних засобів зв’язку; діти мало вживають поширені речення і складні конструкції; звертаються лише до окремих мовних засобів виразності; мають невисокий рівень розвитку уяви і мислення та володіють малим словниковим запасом. Більшість дітей групи показали хороші результати.

Та поруч з тим, незалежно від якісного рівня складених дітьми казок, історій, значущим для них є сам процес активної мовленнєвої практики, що в свою чергу вимагає від дошкільників творчого підходу до поставлених інтелектуальних і мовленнєвих завдань.

При побудові роботи з дітьми ми спиралися на дидактичні принципи:

-   урахування вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини  – виховання в діяльності:

-   стимулювання дитини до саморозвитку

-   природо відповідності

-   взаємозв’язок навчання та розвитку

-   співробітництво

-   індивідуальний підхід.

Має значення в роботі з дітьми дошкільного віку і створення відповідних умов: фізичних, які визначаються у наданні матеріалів для самостійної творчості, фантазування; соціально-емоційних, які включають в себе створення внутрішньої безпеки, відчуття розкутості, й можливості діяти довільно; інтелектуальні, які включають розвиток уміння розв’язувати творчі завдання, відмовлятися від шаблонів, розвиток інтуїції, як суміші знань, інстинктів, емоцій, моралі та ціннісних суджень; розширення кругозору; надання дітям можливості діяти за інтересами; можливість ставити перед собою завдання.

Гра-фантазування на тему: „Складання колективної казки про пригоди курчатка та гусенятка».

Мета: вчити дітей складати сюжетну розповідь за допомогою структурно-логічної схеми, дотримуватися основної сюжетної лінії, характеризувати головних героїв. Розвивати уяву, фантазування, мислення та підвести дітей до пошуку різноманітних способів розгортання казкового сюжету та вирішення проблемних завдань.

Вид творчості: колективний.

Матеріали: ляльковий театр, іграшкові курчатко та гусенятко, олівці, аркуші паперу.

Хід заняття:

        Вихователь демонструє за допомогою лялькового театру дві іграшки -курчатка та гусенятка, пропонує уважно розглянути їх, розповісти про них: який в кожного вигляд, хто з них старший, що їм найбільше подобається робити. Перед дітьми ставиться проблемне запитання: як курчатку та гусенятку перебратися через широкий струмок на красиву квіткову галявину. Як один з друзів допомагав іншому? Кого вони зустріли під час подорожі?

У роботі по створенню казки особлива увага приділялася діалогу дійових осіб, їхнім рухам, інтонації голосу. Адже через спілкування героїв відбуваються основні події твору. Діти вчилися драматизувати казку, передавати характер персонажів, вживати образну лексику, засоби виразності. Перед вихователем стояло завдання активізувати дітей, збуджувати їхнє мислення, уяву, фантазію, викликати сильне бажання придумувати, знаходити оригінальне рішення поставленим проблемним завданням, розвивати креативні здібності дітей, створити атмосферу радісної фантазуючої гри.

Використовувалися і прийоми малювання ілюстрацій до епізодів казки: малювання човника, містка тощо.