2. Вікові особливості та основні етапи формування творчих здібностей дітей дошкільного віку

Вікові періоди - це необхідні стадії розвитку, через які переходить кожна дитина. Тому й розвиток здібностей має бути тісно пов'язаний з ними, має враховуватися їх своєрідність. Потрібно орієнтуватися на те, що можливості дітей одного віку складаються неоднаково.

Суттєвими є висловлювання відомих психологів С. Рубінштейна, Б.Ананьєва, Г.Костюка, К.Платонова щодо зв'язку здібностей з діяльністю, розвитком особистості.

Але існує думка, що для розвитку здібностей потрібна посилена діяльність. Чи так це насправді? Не кожна діяльність розвиває здібності, а лише та, яка подобається дитині, у процесі якої виникають позитивні емоції.

Отже, розвиває здібності діяльність, що викликана власною пізнавальною потребою дитини.

Вищою здатністю людини до творчої діяльності, успішної праці є талант.

Віковий аспект розвитку творчих здібностей на сьогодні вивчений ще недостатньо. Існують дві точки зору на цю проблему. Прихильники першої виділяють дві фази розвитку креативності:

1) розвиток „первинної” креативності як загальної творчої здатності, неспеціалізованої по відношенню до певної сфери людської життєдіяльності. Сензитивний період цього етапу наступає в 3-5 років. У цей час наслідування значущому дорослому є основним механізмом формування креативності. До 6 років починається спад творчої активності. Це пов’язують із зростанням критичності і розсудливості в свідомості дитини. Дитина перестає бачити можливість відхилення від стереотипної, прийнятою соціальним середовищем поведінки.

2) підлітковий і юнацький вік (від 13 до 20 років). У цей період на основі „загальної” креативності формується „спеціалізована” креативність, пов’язана з певною сферою людської діяльності. На цьому етапі особливу роль відіграє професійний зразок, підтримка сім'ї й однолітків. У цьому віці молоді люди шукають і визначають для себе зразок, якому вони прагнуть наслідувати, аж до ототожнення. Зокрема, цю позицію підтримує В.Дружинін. При завершенні другої фази він виділяє ще одну стадію розвитку творчих здібностей, коли формується негативне ставлення до колишнього ідеалу і власної наслідувальної продукції [1,с. 141].

Таким чином прихильники цієї теорії повністю виключають можливість розвитку творчих здібностей у молодших школярів і підлітків і пов’язують цей процес з процесом соціалізації особистості.

Прихильники другої позиції розглядають процес розвитку творчих здібностей через розвиток когнітивної діяльності. Так, В. Юркевич пише про подвійну природу креативності. Вона виділяє „наївну” креативність дошкільника (від 3 до 6 років) і „культурну” креативність, що формується у початковій школі. „Наївна” креативність виникає внаслідок бідності досвіду дитини, від наївної безстрашності її думки. У міру накопичення знань, зразків поведінки дитяча креативність зникає і з’являється принципово інша креативність складне утворення, в якому „особистісні особливості людини особливим чином поєднуються з деякими характеристиками її пізнавальної потреби і когнітивної діяльності” [2, с.47].

У дослідженні М. Фідельман було виявлено, що у високо-інтелектуальних дітей спад дитячої креативності починається вже в 7-8 років, а зростання „культурної” спостерігається до 9-10 років. У групі дітей із середнім рівнем інтелекту спад „наївної” креативності дещо запізнювався і доводився на 9-10 років. Велике значення для розвитку „культурної” креативності мали спеціальні заняття з розвитку творчих здібностей, на яких „підкреслювалася цінність творчої діяльності, проводився інтенсивний тренінг креативності” [3, с.58].

Найбільш інтенсивно здібності починають розвиватись у дошкільному віці. У поведінці дитини чим далі зростає доля її власної активності. Дуже яскраво виявляється пристрасне бажання дитини спробувати себе у різних починаннях, забавах. Малюки намагаються невпинно діяти, тягнуться до вражень, що доставляються органами чуття, прагнуть говорити. Дитина переживає потребу застосовувати і розвивати свої нові можливості. Їй подобається досягати якої-небудь мети, одержувати очікувані результати завдяки власним зусиллям, справлятися з певними вимогами і при цьому спілкуватися, звертати на себе увагу, зустрічати схвалення. Маленьким дітям уже властиве прагнення до повноти участі в житті. У ці роки активність виступає у схильності до ігор, до фантазування - найхарактернішої риси дошкільного дитинства. В іграх зміцнюється і розвивається людська потреба активно впливати на оточуюче. У них дитина проявляє ініціативу, переживає бажану повноту навантаження, насолоджується відкриттями нового.

У молодшому дошкільному віці дорослий є для дитини не тільки членом сім'ї, а й носієм певної громадської функції.

Бажання дитини виконуватиме таку функцію приводить до суперечності з його реальними можливостями. Це протиріччя вирішується через розвиток гри, яка стає провідним видом діяльності в дошкільному віці. Головною особливістю гри є її умовність; виконання одних дій з одними предметами передбачає їх віднесеність до інших дій з іншими предметами. Основним змістом гри молодших дошкільнят є дії з іграшками і предметами-заступниками. Тривалість гри невелика. Молодші дошкільники обмежуються грою з однією-двома ролями і простими, нерозвернутими сюжетами. Ігри з правилами в цьому віці тільки починають формуватися.

Зображувальна діяльність дитини залежить від його уявлень про предмет. У цьому віці вони тільки починають формуватися. Графічні образи бідні. В одних дітей в зображеннях відсутні деталі, в інших малюнки можуть бути більш деталізовані. Діти вже можуть використовувати колір. Велике значення для розвитку дрібної моторики має ліплення. Молодші дошкільнята здатні під керівництвом дорослого виліпити прості предмети. Відомо, що аплікація робить позитивний вплив на розвиток сприйняття. У цьому віці дітям доступні найпростіші види аплікації. Конструктивна діяльність у молодшому дошкільному віці обмежена зведенням нескладних будівель за зразком і за задумом.

У молодшому дошкільному віці розвивається перцептивна діяльність. До кінця молодшого дошкільного віку діти можуть сприймати до п'яти і більше форм предметів і до семи і більше кольорів, здатні диференціювати предмети за величиною.

Розвиваються пам'ять і увага. На прохання дорослого діти можуть запам'ятати 3-4 слова і 5-6 назв предметів. До кінця молодшого дошкільного віку вони здатні запам'ятати значні уривки з улюблених творів.

Продовжує розвиватися наочно-дієве мислення. При цьому перетворення ситуацій в ряді випадків здійснюються на основі цільових перевірок спрямованих проб з урахуванням бажаного результату.

Дошкільнята здатні встановити деякі приховані зв'язки і відносини між предметами. У молодшому дошкільному віці починає розвиватися уява, яка особливо наочно проявляється в грі, коли одні об'єкти виступають в якості заступників інших.

Взаємини дітей яскраво виявляються в ігровій діяльності. Вони швидше грають поруч, чим активно вступають у взаємодію. Але вже в цьому віці можуть спостерігатися стійкі виборчі взаємівідносини. Конфлікти виникають переважно з приводу іграшок. Положення дитини в групі однолітків багато в чому визначається думкою вихователя. Свідоме управління поведінкою тільки починає складатися; багато в чому поведінка дитина ще ситуативна. Починає розвиватися самооцінка, при цьому діти значною мірою орієнтуються на оцінку вихователя.

В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку появляються рольові взаємодії. Вони вказують на те, що дошкільнята починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. У процесі гри ролі можуть змінюватися.

Значний розвиток отримує образотворча діяльність. Малюнок стає предметним і деталізованим. Графічне зображення людини характеризується наявністю тулуба, очей, рота, носа, волосся, іноді одягу і її деталей. Ускладнюється конструювання. Будівлі можуть включати 5-6 деталей. Формуються навички конструювання за власним задумом, а також планування послідовності дій.

Рухова сфера дитини характеризується позитивними зміними дрібної і великої моторики. Розвиваються спритність, координація руху. Діти в цьому віці краще, ніж молодші дошкільники, утримують рівновагу, переступають через невеликі перешкоди. Ускладнюються ігри з м'ячем.

До кінця середнього дошкільного віку сприйняття стає більш розвиненим. Діти виявляються здатними назвати форму, на яку схожий той чи інший предмет. Вони можуть виокремлювати в складних об'єктах прості форми і з простих форм відтворювати складні об'єкти. Удосконалюється орієнтація в просторі.

Зростає обсяг пам'яті. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш і т. д.

Починає розвиватися образне мислення. Діти опиняються здатними використовувати прості схематизовані зображення для рішення нескладних завдань.

Продовжує розвиватися уява. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.

Збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. Він здатний затримувати в пам'яті при виконанні яких-небудь дій нескладну умову.

У середньому дошкільному віці покращується вимова звуків і дикція. Мова стає предметом активності дітей. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мова тих чи інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура мови, рими. Розвивається граматична сторона мови. Діти займаються словотворенням на основі граматичних правил. Взаємодії дітей один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає внеситуативною.

Змінюється зміст спілкування дитини і дорослого. Воно виходить за межі конкретної ситуації, в якій опиняється дитина. Провідним стає пізнавальний мотив. Інформація, яку дитина здобуває в процесі спілкування, може бути складною і важкою для розуміння, але вона викликає інтерес. У дітей формується потреба в повазі з боку дорослого, для них виявляється надзвичайно важливою його похвала. Це призводить до їх підвищеної уразливості на зауваження. Підвищена образливість являє собою віковий феномен.

Взаємини з однолітками характеризуються вибірковістю, яка виражається в перевазі одних дітей іншим. З'являються постійні партнери по іграх. У групах починають виділятися лідери. З'являються конкурентність, змагальність. Остання важлива для порівняння себе з іншим, що веде до розвитку образу Я дитини, його деталізації.

Основні досягнення віку пов'язані з розвитком ігрової діяльності; появою рольових і реальних взаємодій; із розвитком образотворчої діяльності; конструюванням за задумом, плануванням; вдосконаленням сприйняття, розвитком образного мислення та уяви, егоцентричності пізнавальної позиції; розвитком пам'яті, уваги, мови, пізнавальної мотивації, самовдосконалення, сприйняття; формуванням потреби в повазі з боку дорослого, появою уразливості, конкурентності, змагальності з однолітками, подальшим розвитком образу Я дитини, його деталізацією.

Діти шостого року життя вже можуть розподіляти ролі до початку гри і будують свою поведінку, дотримуючись ролі. Ігрова взаємодія супрово-джується промовою, відповідної і за змістом, і інтонаційно взятій ролі. Мова, що супроводжує реальні відносини дітей, відрізняється від рольової мови. Діти починають засвоювати соціальні відносини і розуміти підпорядкованість позицій у різних видах діяльності дорослих, одні ролі стають для них більш привабливими, ніж інші. При розподілі ролей можуть виникати конфлікти, пов'язані з субординацією рольової поведінки. Спостерігається організація ігрового простору, в якому виділяються смисловий «центр» і «периферія». Дії дітей в іграх стають різноманітними.

Розвивається образотворча діяльність дітей. Це вік найбільш активного малювання. Протягом року діти здатні створити до двох тисяч малюнків. Малюнки можуть бути самими різними але змістом: це і життєві враження дітей, і уявні ситуації, і ілюстрації до фільмів і книг. Зазвичай малюнки є схематичним зображенням різноманітних об'єктів, але можуть відрізнятися оригінальністю композиційного рішення, передавати статичні і динамічні відносини. Малюнки набувають сюжетний характер; досить часто зустрічаються багаторазово повторювані сюжети з невеликими або, навпаки, істотними змінами. Зображення людини стає більш деталізованим і пропорційним. За малюнком можна судити про полову приналежність і емоційному стані зображеної людини.

Конструювання характеризується вмінням аналізувати умови, в яких протікає ця діяльність. Діти використовують різні деталі дерев'яного конструктора. Можуть замінити деталі споруди в залежності від наявного матеріалу. Опановують узагальненим способом обстеження зразка. Здатні виділяти основні частини передбачуваної споруди. Конструктивна діяльність може здійснюватися на основі схеми, за задумом і за умовами. З'являється конструювання в ході спільної діяльності.

Діти можуть конструювати з паперу, складаючи її в кілька разів (два, чотири, шість згинань); із природного матеріалу. Вони освоюють два способи конструювання:

1) від природного матеріалу до художнього образу (в цьому випадку дитина «добудовує» природний матеріал до цілісного образу, доповнюючи його різними деталями);

2) від художнього образу до природного матеріалу (в цьому випадку дитина підбирає необхідний матеріал , для того щоб втілити образ).

Продовжує удосконалюватися сприйняття кольору, форми і величини, будови предметів; уявлення дітей систематизуються. Діти розрізняють по світлу і називають не тільки основні кольори і їх відтінки, але й проміжні колірні відтінки; форму прямокутників, овалів, трикутників. Сприймають величину об'єктів, легко вибудовують в ряд-за зростанням або спаданням-до десяти різних предметів.

Однак діти можуть відчувати труднощі при аналізі просторового положення об'єктів, якщо стикаються з невідповідністю форми і їх просторового розташування. Згадаймо феномен Ж. Піаже про довжину звивистої і прямої доріжок. Якщо відстань (вимірювана по прямій) між початковою і кінцевою точками більш довга, звивистої доріжки менше відстані між початковою і кінцевою точками прямої доріжки, то пряма доріжка (яка об'єктивно коротше звивистої) буде сприйматися дітьми як більш довга. Точно так само машинка, яка проїхала менший шлях, але зупинилася попереду іншої машинки, яка проїхала більший шлях, буде розглядатися дітьми як проїхала більший шлях і їхала швидше. Це свідчить про те, що в різних ситуаціях сприйняття являє для дошкільнят відомі складності, особливо якщо вони повинні одночасно враховувати кілька різних і при цьому протилежних ознак.

У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки вирішити завдання в наочному плані, але і зробити перетворення об'єкта, вказати, в якій послідовності об'єкти вступлять у взаємодію, і т.д. Однак подібні рішення виявляться правильними тільки в тому випадку, якщо діти будуть застосовувати адекватні розумові засоби. Серед них можна виділити схематизовані уявлення, які виникають в процесі наочного моделювання; комплексні уявлення, що відображають уявлення дітей про систему ознак, якими можуть володіти об'єкти, а також уявлення, що відображають стадії перетворення різних об'єктів і явищ (уявлення про циклічність змін): уявлення про зміну пір року, дня і ночі, про збільшення та зменшення об'єктів в результаті різних впливів, уявлення про розвиток і т.д.

Крім того, продовжують удосконалюватися узагальнення, що є основою словесно-логічного мислення. Ж. Піаже показав, що в дошкільному віці у дітей ще відсутні уявлення про класи об'єктів. Об'єкти групуються за ознаками, які можуть змінюватися, однак починають формуватися операції логічного додавання і множення класів. Так, наприклад, старші дошкільнята при групуванні об'єктів можуть враховувати дві ознаки.

В якості прикладу можна навести завдання: дітям пропонується вибрати самий несхожий об'єкт із групи, до якої входять два кола (великий і малий) і два квадрати (великий і малий). При цьому кола і квадрати розрізняються за кольором. Якщо показати на якусь із фігур і попросити дитину назвати саму несхожу на неї фігуру, можна переконатися: він здатний врахувати дві ознаки, тобто виконати логічне множення. Як показали дослідження вітчизняних психологів, діти старшого дошкільного віку здатні міркувати і давати адекватні причинні пояснення, якщо аналізовані відносини не виходять за межі їх наочного досвіду.

Розвиток уяви в цьому віці дозволяє дітям складати досить оригінальні і послідовно розгортаючі історії. Уява буде активно розвиватися лише за умови проведення спеціальної роботи по її активізації.

Продовжують розвиватися стійкість, розподіл, переключення уваги. Спостерігається перехід від мимовільної до довільної уваги. Продовжує удосконалюватися мова, в тому числі її звукова сторона. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі і сонорні звуки. Розвиваються фонематичний слух, інтонаційна виразність мови при читанні віршів в сюжетно-рольовій грі і в повсякденному житті. Удосконалюється граматичний лад мови. Діти використовують практично всі частини мови, активно займаються словотворенням. Багатшою стає лексика: активно використовуються синоніми та антоніми. Розвивається зв'язкова мова. Діти можуть переказувати, розповідати по картинці, передаючи не тільки головне, але й деталі.

Досягнення цього віку характеризуються розподілом ролей в ігровій діяльності; структуруванням ігрового простору; подальшим розвитком образотворчої діяльності, що відрізняється високою продуктивністю; застосуванням в конструюванні узагальненого способу обстеження зразка. Сприйняття характеризується аналізом складних форм об'єктів; розвиток мислення супроводжується освоєнням розумових засобів (схематизовані уявлення, комплексні уявлення, уявлення про циклічності змін); розвиваються уміння узагальнювати, причинне мислення, уява, довільна увага, мова, образ Я.

В сюжетно-рольових іграх діти сьомого року життя починають засвоювати складні взаємодії людей, що відображають характерні значущі життєві ситуації, наприклад, весілля, народження дитини, хвороба, працевлаштування і т. д.

Ігрові дії стають більш складними, знаходять особливий сенс, який не завжди відкривається дорослому. Ігровий простір ускладнюється. У ньому може бути кілька центрів, кожен з яких підтримує свою сюжетну лінію. При цьому діти здатні відслідковувати поведінку партнерів по всьому ігровому просторі і змінювати свою поведінку в залежності від місця в ньому. Так, дитина вже звертається до продавця не просто як покупець, а як покупець-мама або покупець-шофер і т. п. Виконання ролі акцентується не тільки самої роллю, але і тим, в якій частині ігрового простору ця роль відтворюється.

Якщо логіка гри вимагає появи нової ролі, то дитина може по ходу гри взяти на себе нову роль, зберігши при цьому роль, взяту раніше. Діти можуть коментувати виконання ролі тим або іншим учасником гри.

Образи з навколишнього життя та літературних творів, що передаються дітьми в образотворчої діяльності, стають складніше. Малюнки набувають більш деталізований характер, збагачується їх колірна гамма. Більш явними стають розбіжності між малюнками хлопчиків і дівчаток. Хлопчики охоче зображують техніку, космос, військові дії і т. п. Дівчатка зазвичай малюють жіночі образи: принцес, балерин, моделей і т. д. Часто зустрічаються і побутові сюжети: мама і донька, кімната і т. д. При правильному педагогічному підході у дітей формуються художньо-творчі здібності в образотворчій діяльності.

Зображення людини стає ще більш деталізованим і пропорційним. З'являються пальці на руках, очі, рот, ніс, брови, підборіддя. Одяг може бути прикрашена різними деталями.

Діти підготовчої до школи групи в значній мірі освоїли конструювання з будівельного матеріалу. Вони вільно володіють узагальненими способами аналізу як зображень, так і будівель; не тільки аналізують основні конструктивні особливості різних деталей, але й визначають їх форму на основі подібності зі знайомими їм об'ємними предметами. Вільні споруди стають симетричними і пропорційними, їх будівництво здійснюється на основі зорового орієнтування. Діти швидко і правильно підбирають необхідний матеріал. Вони досить точно уявляють собі послідовність, в якій буде здійснюватися будівництво, і матеріал, який знадобиться для її виконання; здатні виконувати різні за ступенем складності споруди як за власним задумом, так і за умовами.

У цьому віці діти вже можуть освоїти складні форми складання з аркуша паперу і придумувати власні, але цьому їх потрібно спеціально навчати. Даний вид діяльності не просто доступний дітям - він важливий для поглиблення їх просторових уявлень.

Ускладнюється конструювання з природного матеріалу. Дітям вже доступні цілісні композиції за попередньою задумом, які можуть передавати складні відносини, включати фігури людей і тварин у різних умовах. У дітей продовжує розвиватися сприйняття, проте вони не завжди можуть одночасно враховувати кілька різних ознак. Розвивається образне мислення, проте відтворення метричних відносин утруднено. Це легко перевірити, запропонувавши дітям відтворити на аркуші паперу зразок, на якому намальовані дев'ять крапок, розташованих не на одній прямій. Як правило, діти не відтворюють метричні відносини між точками: при накладенні малюнків один на одного точки дитячого малюнка не збігаються з точками зразка.

Продовжують розвиватися навички узагальнення і міркування, але вони в значній мірі ще обмежуються наочними ознаками ситуації. Продовжує розвиватися уява, однак часто доводиться констатувати зниження розвитку уяви в цьому віці в порівнянні зі старшою групою. Це можна пояснити різними впливами, в тому числі і засобів масової інформації, що приводять до стереотипності дитячих образів.

Продовжує розвиватися увага, воно стає довільною. У деяких видах діяльності час довільного зосередження досягає 30 хвилин. У дітей продовжує розвиватися мова: її звукова сторона, граматичний лад, лексика. Розвивається зв'язкова мова. У висловлюваннях дітей відображаються як розширюється словник, так і характер узагальнень, що формуються в цьому віці. Діти починають активно вживати узагальнюючі іменники, синоніми, антоніми, прикметники і т.д. В результаті правильно організованої освітньої роботи у дітей розвивається діалогічна і деякі види монологічного мовлення.

У підготовчій до школи групі завершується дошкільний вік. Його основні досягнення пов'язані з освоєнням світу речей як предметів людської культури; діти освоюють форми позитивного спілкування з людьми; розвивається статева ідентифікація, формується позиція школяра. До кінця дошкільного віку дитина володіє високим рівнем пізнавального і особистісного розвитку, що дозволяє йому надалі успішно навчатися в школі.