1.2 Розмежування понять «професія», «кваліфікація», «спеціальність»

Повнота усвідомлення глибин професії, механізмів і меж власної діяльності народжує здібності ставити і вирішувати (у межах своєї компетенції) професійні задачі будь-якого рівня складності - від прикладних до методологічних.

Кваліфікація і компетентність - своєрідні соціально-трудові характеристики, які задають межі і рівень функціональних дій у професії. Вони визначені нормативно і контролюються соціумом у ході різних атестаційних актів. Кожний майбутній фахівець повинен мати певну кваліфікацію, яка присвоюється йому на підставі складання державних іспитів.

С.У.Гончаренко розглядає "кваліфікацію" як:

1) ступінь професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь, необхідних для виконання ним певного виду роботи;

2) характеристику певного виду роботи, що встановлюється залежно від її складності, точності й відповідальності;

3) характеристику предмета, явища.

О.С.Заблоцька під терміном "кваліфікація" розуміє офіційне визнання результату формування у суб'єктів навчання компетенцій, визначених нормативними освітніми документами для певної галузі діяльності.

В.В.Князська зазначає, що традиційно "кваліфікація" у вищій освіті позначалася як конкретна професія (В.І.Маслов, Н.Н.Зволинська). Укладачі нового переліку спеціальностей пропонують називати кваліфікацією саме найменування рівня підготовки, яка реалізується відповідною професійно-освітньою програмою: бакалавр, спеціаліст, магістр. Автор теж поділяє цю точку зору, але не відмовляється від словосполучення "професійна кваліфікація" в традиційному розумінні - конкретизація професії, спеціальності. В.В.Князська приводить думку дослідника Ю.П.Нагірного, який говорить, що кваліфікація є комплексною характеристикою якості праці фахівця, що зумовлюється його освітнім рівнем і фаховою підготовкою за певною спеціальністю. Кваліфікації випускників вищих навчальних закладів, які засвідчені дипломами про вищу професійну освіту, забезпечують їм можливість здійснення різних видів професійної діяльності, визначених державним освітнім стандартом вищої професійної освіти в частині державних вимог до мінімуму освіти й рівня підготовки випускників.

У.Ш.Сундетова стверджує, що освітнім установам, щоб йти в ногу з часом, необхідно відстежувати зміни на ринку праці, роблячи основний упор на постійних детермінантах. Це можна здійснити через введення поняття "кваліфікація", коли вуз бере на себе відповідальність за підготовку людини до певної спеціальності, причому керівництво вузу повинно розуміти, що на ринку праці випускникові доведеться зіткнутися з грантами на підготовку фахівців високої кваліфікації, доводити, що він - кращий. Це можна зробити, але дуже важко.

За твердженням І.А.Зязюна, кваліфікація формально зумовлюється типом одержаної освіти та документами, що дають право на роботу зі спеціальності, а також основа для присвоєння висхідного тарифного розряду. Кваліфікаційна характеристика спеціаліста так чи інакше пов'язана з рівнем його освіченості й формує деякі кваліфікаційні очікування, в тому числі і з приводу технологічної готовності до виконання певних функцій. Однак сам по собі документ про освіту не дає гарантії якості наступної роботи.

Автори словників так визначають поняття "спеціальність": комплекс придбаних шляхом спеціальної підготовки і досвіду роботи знань, умінь і навиків, необхідних для певного виду діяльності в рамках тієї або іншої професії. Якщо функції по певній спеціальності охоплюють всю сферу трудової діяльності працівника, вона відповідає поняттю "професія" (від лат. specialis - особливий, species - рід, вид) (автори "Великої радянської енциклопедії"); окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь (автори "Великого тлумачного словника сучасної української мови"); вид занять в рамках однієї професії, що вимагає конкретних знань, уміння і навиків, придбаних в результаті освіти, які забезпечують постановку і вирішення професійних завдань (автори "Словника по економіці і фінансам").

М.С.Герцик та О.М.Вацеба стверджують, що "спеціальність" - це вузький, спеціалізований вид трудової діяльності у рамках конкретної професії, в якому людина досягла потрібного рівня підготовки, певної професійної майстерності й набула необхідного досвіду. Це той вид діяльності, у якому фахівець набув додаткових, глибоких знань, умінь та практичних навичок.