2.2. Аналіз результатів дослідження психологічних особливостей професійної деформації особистості

Для дослідження психологічних особливостей професійної деформації особистості було проведено анкетування за такими методиками:

1. Методика дослідження рівня емоційного вигорання(по В.Бойко).

2. Методика вивчення темпераменту. Опитувальник Г.Айзенка.

3.Методика оцінки поведінки у конфліктній ситуації К.Томаса.

Методика дослідження рівня емоційного вигорання (по В.Бойко) дозволила побачити провідні симптоми "вигорання". Результати представлені у таблиці (Див. дод. И)

Як видно з таблиці дослідження стадій емоційного вигорання у даній групі досліджуваних спостерігається сформовані дві фази їз трьох можливих фаз. А саме фаза напруги та резистенції, а фаза виснаження в даній групі не виявилась. Фаза напруги виявилась більш виразною в даній групі досліджуваних ніж фаза резистенції.

Рис. 2.1. Дослідження фази напруг

Як видно з рис. 2.1. дослідження фази напруги фаза напруги не є сформованою у 75% досліджуваних. А це означає , в цих досліджуваних не спостерігається емоційного вигорання. Але результати дослідження показали , все ж таки загроза виникнення емоційного вигорання можлива в даній групі досліджуваних ,оскільки було виявлено, що 15% досліджуваних знаходиться на стадії формування фази напруги Результати дослідження також показали, що у 10% досліджених вже є сформована фаза напруги,а це є передвісником і «запускающим» механізмом у формуванні емоційного вигорання.

Рис. 2.2. Дослідження фази резистенції

Як видно з Рис. 2.2.дослідження фази резистенції фаза резистенції не є сформованою у 85% досліджуваних, а це означає, що емоційного вигорання в них не має, про те при дослідженні було виявлено ,що у 15% дослідженних фаза резистенції є сформованою,а це говорить про наявне емоційне вигорання досліджуваних.

Це фактично опір наростаючому стресу починається з моменту появи напруги. Людина прагне до психологічного комфорту і тому намагається знизити тиск зовнішніх обставин. Формування захисту на етапі опору відбувається на тлі наступних явищ:

Рис. 2.3. Дослідження фази виснаження

Фаза виснаження характеризується падінням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи. «Вигорання» стає невід'ємним атрибутом особистості. Як видно з мал. 3. фаза виснаження не є сформованою для даної групи досліджуваних, а це означає, що падіння загального енергетичного тонусу і ослаблення нервової системи не спостерігається.

Отже, емоційне вигоранна є притаманним для даної групи досліджуваних, але на даному етапі дослідження вигорання не є невід'ємним атрибутом особистості досліджуваних осіб.

Методика на вивчення темпераменту ( Г.Айзенка) дала змогу виявити домінуючий тип темпераменту педагогів,дозволила виявити зв'язок типу темпераменту з виникненням емоційного вигорання. Результати дослідженя подані у таблиці (Див. дод. І)

У відсотковому співвідношенні маємо наступні результати:

Рис. 2.4.Дослідження типів темпераменту

Як видно з Рис. 2.4. дослідження типів темпераменту переважаючим типом темпераменту є флегматик. Це 35% досліджуваних. Цьому типу темперамету відповідають такі характеристики: Це людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. Внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. Емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. Настрій стабільний, рівний. Навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. Флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. Він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. Флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. Флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. Він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої допомоги. Флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.

Сангвініками виявились 30% досліджуваних це людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. Завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. Він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. Жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. Це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Сангвінік є продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. У протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. Сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. У стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. Сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.

Холериками виявились 25% досліджуваних педагогів. Цей тип темпераменту має більшу схильність до виникнення емоційного вигорання.

Це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. Через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. Холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. Чекання здатне вивести його із себе. Він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. Сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. У цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. Однак неврівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. Взагалі мінливість — характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. Для холериків характерна циклічність у роботі.

Серед представників меланхоліків виявилось лише 10% досліджуваних. Цей тип темпераменту говорить про те ,що це люди зі слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. Саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. Його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. Навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. Він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. У звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. Володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.

Це тип темпераменту має більшу схильність до виникнення емоційного вигорання.

Як видно з таблиці 2.5. зведених результатів дослідження можна сказати, що гіпотеза нашого дослідження підтвердилася, оскільки емоційне вигорання було виявлено саме у тих досліджуваних у яких типів темпераменту як холерик та меланхолік. Це такі досліджувані як досліджуваний В являється за типом темпераменту холериком і при дослідження в нього виявилось сформована фаза напруги, наступний досліджуваний Е виявився за типом темпераменту меланхоліком і в нього теж була виявлена сформована фаза напруги, досліджуваний И є меланхоліком і в нього виявлено сформовану фазу резистенції. наступним є досліджуваний І і він є холериком. і в нього теж виявлено сформовану фазу резистенції, досліджуваний Р теж є холерик і в нього сформована фаза резистенції Це дає нам змогу говорити про зв'язок типу темперамету з виникненням емоційного вигорання.

Отже, емоційне вигорання може виникає в першу чергу у меланхоліків та холериків. Це пов’язане з притаманними характеристиками цих типів темпераменту. Отже, наша гіпотеза знайшла своє підтвердження у нашому дослідженні.

Методика оцінки поведінки у конфліктній ситуації К.Томаса дала змогу оцінити стилі поведінки людини у конфліктній ситуації. Результати дослідження представлені у табиці (Див. дод. Ї).

Рис. 2.5. Дослідження стилю поведінки у конфліктній ситуації

Як видно з рис. 2.5. дослідження стилю поведінки у конфліктній ситуації переважаючим стилем поведінки у конфліктній ситуації є змагання це 30% досліджуваних. Суперництво (боротьба) – людина максимально орієнтована на перемогу в конфлікті і мінімально зважає на потреби інших. Сторона конфлікту, що застосовує стиль суперництва, намагається нав'язати іншим свій варіант вирішення спірних питань. Власна перемога бачиться як поразка супротивника.

Людина, що використовує стиль змагання, говорить про те ,що вона досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, зате здатна на вольові рішення. Для досягнення своєї мети, така людина використовує свої вольові якості, і якщо її воля досить сильна, то це їй вдається.

Стиль поведінки у конфліктній ситуації компроміс був досліджений у 15% досліджуваних Компроміс (порозуміння) – пошуки балансу взаємних поступок і надбань. Прагнучи порозумітися, сторони згоджуються на часткове задоволення своїх потреб, щоб зберегти стосунки й отримати хоча б щось. При цьому має місце затушовування суперечностей і підкреслення спільності інтересів. Іноді компроміс є останньою можливістю прийняти певне рішення. Гасла: "Щоб себе не оголити і тебе не обділити"; "Краще маленька рибка, ніж великий тарган". Цей стиль поведінки у конфліктній ситуації означає,що людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовільнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконання бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробитництвом.

Стиль поведінки у конфліктній ситуації пристосування притаманний 15% досліджуваним. Це означає те, що людина діє сумісно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Людина діє у такому стилі, коли “жертвує” своїми інтерсами на користь іншої людини, поступаючись їй чи її жаліючи. Оскільки, використовуючи цей підхід, людина відсуває свої інтереси в сторону, то краще так чинити тоді, коли вклад в даному випадку не дуже великий, чи коли ставка на позитивне рішення проблеми не дуже велика.

Стиль поведінки у конфліктній ситуації уникнення виявлений у 20%. Ухиляння (відгороджування) – пасивна поведінка у конфліктній ситуації, що полягає в ігноруванні проблеми або відкладенні свого втручання до "кращих часів. Це прагнення уникати гострих ситуацій і не обговорювати питання, які є предметом суперечок. Тактика присутності без ознак активного втручання, зберігаючи нейтралітет і не розкриваючи своїх поглядів та ставлення до проблеми. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої торкаються, не дуже важлива для людини, коли вона не хоче тратити сили на її вирішення, чи коли вона відчуває, що, знаходиться в безнадійному положенні.

Стиль поведінки у конфліктній ситуації співробітництво виявився у 20% досліджуваних педагогів. Співробітництво (колаборація) - орієнтація на якнайповніше задоволення інтересів усіх учасників конфліктної ситуації. Інтереси іншої сторони визнаються частиною проблеми. Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається спіпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш довгої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина з початку “викладає на стіл” потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх.