3.5. Практичний психолог є головною ланкою психологічної служби.

Практичний психолог закладу (установи):

бере участь в організації освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного особистісного розвитку дітей, молоді, їхнього повноцінного психічного здоров'я;

проводить психолого-педагогічну діагностику готовності до навчання в період переходу з однієї вікової групи до іншої, допомагає у виборі освітньої установи згідно з рівнем психічного розвитку;

планує та розробляє розвиваючі, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особливостей дітей;

сприяє пошуку, добору, розвитку обдарованих дітей, свідомому вибору дітьми, молоддю професії з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей;

готує вихованців, учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

здійснює первинну профілактику алкоголізму і наркоманії, інших шкідливих звичоу серед підлітків;

проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію асоціальної поведінки;

формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків;

консультує працівників освітніх установ з питань психології, практичного використання її в організації навчально-виховного процесу.

3.6. У своїй професійній діяльності працівник психологічної служби повинен:

керуватись у своїй діяльності Етичним Кодексом психолога;

додержуватись педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, пропагувати здоровий спосіб життя;

зберігати професійну таємницю, не поширювати відомості, отримані в процесі діагностичної або корекційної роботи, якщо її поширення може завдати шкоди дитині чи її оточенню;

постійно пидвищувати свій професійний рівень, загальну культуру;

пропагувати психологічні знання, запобігати випадкам здійснення психодіагностичної, розвивально-корекційної,

профілактичної, консультативно-методичної роботи особами, що не мають відповідної фахової підготовки;

будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному контакті шляхом співробітництва з усіма учасниками педагогічного процесу;

знати програмно-метидичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня освіти, розвитку дітей, вимоги до нормативного забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку школярів, що забезпечує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті (І. В. Дубровіна) [47].

Функція ШПС: психологічне забезпечення процесів навчання і виховання.

Завданнями шпс є:

o виявлення резервів психічного розвитку дитини, їх реалізація в навчанні та вихованні (мова йде і про обдарованих, і про дітей із фізичними вадами та затримкою психічного розвитку);

o конструювання змісту навчання;

o створення різноманітних програм для шкіл різного типу;

o визначення відповідності програм цілям виховання і навчання,

o прогнозування запитів суспільства та їх відображення в навчальних програмах;

o розв'язання проблеми послідовності вивчення різних предметів;

o з'ясування відповідності матеріалу віковим можливостям учнів;

o відображення у навчальних програмах завдань розвитку здібностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосуванню знань відповідно до нових потреб і ситуацій;

o аналіз та експертиза методів, які використовуються в навчально-виховному процесі;

o вирішення проблем контролю знань - екзаменів, колоквіумів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної картини про розвиток учнів;

o вивчення причин низької успішності учнів;

o контроль за процесом навчання і виховання дітей з метою підвищення якості навчання і виховання (йдеться про необхідність побудови цих процесів відповідно до закономірностей психічного розвитку та формування особистості; про відповідність основним положенням психологічної теорії виховання і навчання);

o практичний вплив психологів на безпосередніх учасників педагогічного процесу: дітей, вчителів, батьків і керівництво (йдеться про надання прямої психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу);

o профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів учнів, їх здібностей, розробку індивідуальних програм навчання);

o профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

o розв'язання спільно з представниками інших спеціальностей - педагогами, дефектологами, соціологами, юристами, лікарями тощо - різноманітних питань, що стосуються долі дітей, які потребують специфічних умов для задоволення своїх потреб (у випадку аномального розвитку, інвалідизації тощо);

o відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, дітей-інвалідів;

o робота з малими контактними групами (вирішення комплексу соціально-психологічних проблем).