1.Характеристика предмету і принципів економічного аналізу

Предметом економічного аналізу є господарська діяльність, яка характеризується сукупністю економічних відносин під дією об’єктивних і суб’єктивних законів і знаходить своє відображення через систему економічної інформації.

Принципи:

1)Аналіз повинен носити науковий характер, тобто базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення науково-технічного прогресу і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.

2) Принцип системності та комплексності потребує врахування взаємозв'язку окремих факторів при вивченні, вимірюванні і узагальненні їх впливу на формування економічних показників.

3) Комплексність. Це основна якість економічного аналізу, яке полягає в розгляді всіх сторін діяльності досліджуваного об'єкта, всіх причинно-наслідкових зв'язків окремих елементів економічної системи.

4) Дієвість. Аналіз повинен активно впливати на хід виробничого процесу та його результати, своєчасно виявляти недоліки в роботі та резерви поліпшення її показників, інформувати керівництво організації.

5) Також одним із принципів аналізу є його демократизм (принцип масовості), що припускає участь в проведенні аналізу широкого кола працівників підприємства, що забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання наявних внутрішньогосподарських резервів.

2. Завдання аналізу виробничих запасів і оцінка ефективності їх використання.

Основними завданнями аналізу виробничих запасів підприємства є:

1. визначення питомої структури асортименту виробничих запасів;

2. встановлення динаміки стану та руху виробничих запасів за центрами відповідальності та за групами;

3. оцінка динаміки витрачання виробничих запасів за напрямами здійснення господарських операцій;

4. оцінка рівня ефективності використання виробничих запасів;

5. виявлення внутрішньовиробничих резервів економії витрачання матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх впровадження у практичну діяльність.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі .структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно – натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Розрахунок коефіцієнта оборотності запасів та тривалості обороту здійснюється на основі даних звітності Коефіцієнт оборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховується діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість виробничих запасів.

Рівень оборотності виробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей. Тривалість обороту виробничих запасів представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності.

Задача

Розрахувати структуру товарообороту на рівень рентабельності

Товарні групи	План. структ., %	Факт. струк. %	Р рент	Т
Продовольчі товари	40,0	50,0	12,0	380
Непродовольчі товари	60,0	?	8,0	?
Всього:	100,0	100,0		600

Фактична структура непродовольчих товарів = 100 – 50 = 50 %.

Товарооборот фактичний непродовольчих товарів = 600 – 380 = 220.

Середній плановий розмір рівня рентабельності = (40,0 *12,0 + 60,0*8,0) /100 = 9,6%.

Середній фактичний розмір рівня рентабельності = (50,0*12,0 + 50,0*8,0) /100 = 10%.

Вплив структури товарообороту на рівень рентабельності = 10% - 9,6% = +0,4%.

Вплив структури товарообороту на суму валового доходу = (+0,4% * 600) / 100 = +2,4%.

Структура товарообороту позитивно вплинула на рентабельність підприємства.

Білет 22