24) Пухлина (лат. Tumor) — патологічний процес, представлений новоствореною тканиною, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їхнього росту і диференціювання.

Для діагностики стану тканини, у медицині використовують гістологічні, цитологічні та рентгенологічні дослідження. Основним методом лікування пухлин залишається хірургічний, який у ряді випадків поєднується із призначенням хіміопрепаратів, гормональних засобів та променевою(радіоізотопною) терапією (жаргонізм — «пушки»).Доброякісні і злоякісні пухлини

В першу чергу, пухлини поділяють за комплексом клінічно-анатомогістологічних проявів та змін на доброякісні та злоякісні.

Деякі доброякісні пухлини

Аденома Амелобластома Одонтома Цементома Гемангіома Остеома

Ліпома Хондрома Остеохондрома Фіброма Міксома Папілома

Деякі злоякісні пухлини

Рак (захворювання) Саркома Остеогенна саркома

Пухлина Юінга Лімфома

25) Ра́на (лат. Vulnus, eris n., τραυμα) — це наслідок травми з порушенням цілісності покривів з або без пошкодження прилягаючих тканин. За механізмом утворення

різані (vulnus incisum) — нанесені ковзаючим рухом тонкого гострого предмета (ширина рани більша за глибину)

колоті (vulnus punctum) — нанесені предметом з невеликим поперечним перерізом (глибина рани більша за ширину)

колото-різані — нанесені гострими предметами з ріжучими краями,

рвані (vulnus laceratum) — унаслідок перерозтягнення тканин,

укушені (vulnus morsum) — нанесені зубами тварин або людини (не обов'язково внаслідок укусу),

рубані (vulnus caesum) — нанесення важким гострим предметом,

розтрощені (vulnus conquassatum) — характеризуються роздавлюванням і розривом тканин,

забиті (vulnus contusum) — від удару тупим предметом з одночасним ударом навколишніх тканин,

скальповані — з повним або майже повним відокремлеленням клаптя шкіри,

операційні, або хірургічні (vulnus operativum seu chirurgicum) — утворені під час хірургічної операції.

отруєні — містить отруту, що потрапила в рану як результат укусу тварин чи людської діяльності

комбінована: рвано-укушена, колото-різана тощо

Вогнепальна рана — (vulnus sclopetarium) — від вогнепальної зброї або уламків боєприпасів вибухової дії,:

кульові:

кулями невеликої швидкості (<700 м\с);

кулями великої швидкості (>700 м\с);

відламкові (осколочні);

стрілоподібними елементами;

кульками;

вторинними відламками (при попаданні кулі в тверді тканини — кістки);

мінно-вибуховими пристроями;

[ред.]За забрудненістю

чисті;

умовно чисті;

умовно інфіковані;

інфіковані. Сучасна первинна хірургічна оброб­ка рани складається з таких елементів:

1) дезінфекція операційного поля у радіусі до 10 см навколо рани;

2) знеболювання (загальне чи міс­цеве — залежно від рани та стану по­терпілого);

3) розрізування рани впродовж її довгої осі до дна;

4) ревізія порожнини рани шляхом огляду її (рану розкривають зубасти­ми гачками);

5) видалення з рани сторонніх тіл (осколків металу, дерева, одягу, камінців, землі тощо);

6) вирізування іншим скальпе­лем пошкоджених країв рани і дна в ме­жах здорових тканин, відступивши від країв 0,5—1,5 см (розмір залежить від локалізації рани, тобто характеру тканин — чи немає в ділянці рани життєво важ­ливих судин, нервів, органів тощо);

7) за неможливості повного вида­лення дна рани ( а також її країв) ви­даляють лише найбільш уражені ткани­ни в межах анатомічне можливого;

8) проведення після зміни хірур­гом рукавичок і інструментів гемо­стазу в рані шляхом перев'язуван­ня судин нитками (переважно таки­ми, що розсмоктуються) чи електро­коагуляції їх;

9) промивання рани хімічними ан­тисептичними засобами (розчинами фурациліну, хлоргексидину, йодопі-рону тощо);

10) введення у рану дренажу — гу­мової смужки або хлорвінілової чи си­ліконової трубки (залежно від харак­теру рани та ступеня її контамінації мікрофлорою);

11) закривання рани швами піс­ля ретельного видалення пошкодже­них тканин. Винятки часто роблять для ран, що локалізуються в ділянці сідниць, стегон. Якщо є сумніви що­до радикальності видалення пошкодже­них тканин і за великої контамінації рани мікробами, рану можна залиши­ти на 2—4 доби відкритою і закрити її первинновідстроченими швами.

26) Мастит — інфекційно-запальний процес у молочній залозі викликаний патогенами. Найчастіше він трапляється в матерів, що годують грудьми дитину(лактаційний мастит). Проте, інколи, він може бути й у жінок, які не вигодовують грудьми, у вагітних і навіть у новонароджених обох статей. Згідно з клінічними дослідженнями, найчастішими причинами гострого лактаційного маститу є порушення режиму догляду за грудьми (під час лактації у жінок котрі вперше народили) та самолікування. Так, через тріщину, садно, подряпину чи ранку на соску, в тканину грудей можуть проникати бактерії, але жінки, у яких із сосками все в порядку теж іноді страждають , а більшість жінок із тріщинами сосків — не хворіють.

Треба відрізняти мастит від застою молока в протоках (лактостазу), тому що застій не треба лікувати антибіотиками, а при маститі часто (але не завжди) є потреба в такому лікуванні. Застій виглядає як хворобливе, набрякле, тверде ущільнення в груді. В більшості випадків саме лактостаз передує розвитку гострого лактаційного маститу. Шкіра над застійною протокою часто дуже червона, так само, як і при маститі. Лихоманка й біль при маститі звичайно теж сильніші. Однак не завжди легко розрізнити помірний мастит і серйозний лактостаз. Обоє пов'язані із хворобливим ущільненням у груді. Лактостаз може, переходити в мастит. Щоб визначити чи відноситься підвищення температури до проблем грудей, треба виміряти температуру в декількох місцях — під обома пахвами, у лікті, у паху. Якщо температура під пахвами є найвищою, тоді ми вважаємо її симптомом неінфікованого маститу.