1) Визначення хірургії, основні етапи розвитку хірургії. (ЗМ 1. Т 1.)

Хірургія – галузь клінічної медицини, що вивчає хвороби та травми, для лікування яких застосовуютьоперативні методи, розробляє ці методи і регламентує умови ефективного і безпечного їх застосування.

2) Визначення догляд за хворими. Обов’язки лікаря. (ЗМ 1. Т 1.)

Догляд за хворими, гіпургія—це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування.Обов‘язки лікаря: За лікарем зберігається свобода вибору в застосуванні обґрунтованих методів, які, на його думку, є найвиправданішими. Лікар повинен, однак, обмежитись такими діагностичними, лікувальними і профілактичними заходами, які дійсно необхідні хворому та відповідають сучасному рівню медичних знань. В окремих ситуаціях лікар може відмовитись або ж ухилитись від лікування хворого, крім випадків, коли надання невідкладної лікарської допомоги не терпить зволікання. Не маючи змоги надати медичну допомогу хворому, або ж ухиляючись від неї, лікар зобов’язаний вказати хворому, а також його законним представникам, на іншу можливість її одержання. Лікар може здійснювати лікарські заходи виключно з медичних та (або) естетичних показань. Лікар повинен старанно провести діагностування, лікування і профілактику, присвячуючи на це необхідний час.

3) Основні завдання догляду за хворими.

Головним завданням догляду за хворим є підтримка захисних сил його організму в боротьбі з хворобою. Догляд за хворими слід розглядати як істотну частину лікування, що має велике значення у відновленні здоров'я. Під час догляду за хворими потрібно виявляти велику витримку й терпіння. Стримане і спокійне звертання діє на хворих заспокійливо. Сумлінне і турботливе ставлення до хворих забезпечує їхню довіру до догляду за ними та лікування. Усі розпорядження лікаря треба виконувати свідомо, розуміючи, на що вони спрямовані.

4) Клінічна картина газової гангрени. Лікування та профілактика.

Клінічна картина характеризується місцевими симптомами і загальними проявами. Відповідно до місцевих симптомами виділяють 4 форми газової гангрени:

- Е мфізематозная (класична) форма. Місцевий набряк тканин під впливом мікробів та їх токсинів переходить в омертвіння з вираженим газоутворенням.

- Набряково-токсична форма. Спочатку навколо рани спостерігається великий набряк, а потім він поширюється і далеко від зони ураження.

- Флегмонозна форма. Ця форма газової гангрени відрізняється менш бурхливим перебігом і часто обмежується будь-яким ділянкою.

- Путрідная або гнильна форма. Зазвичай розвивається дуже бурхливо, супроводжується бурхливим розпадом.

Таким чином, головними місцевими симптомами газової гангрени є:

- Набряклість;

- Наявність газу в м'яких тканинах;

- Розпад м'язів;

- Відсутність симптомів, характерних для запального процесу.

Загальні симптоми. Інкубаційний період при анаеробної інфекції короткий - 2 - 3 доби. Рідко спостерігається блискавична форма газової гангрени. Загальні симптоми захворювання:

- Тахікардія;

- Зниження артеріального тиску;

- Збудження хворого, балакучість (іноді, навпаки, пригнічений настрій);

- Болісне безсоння;

- Температура тіла з самого початку хвороби підвищується, часто вище 38 - 39 0 С. Гіпертермія є поганим прогностичним симптомом;

- Грають роль загальна інтоксикація, зневоднення;

- Дихання прискорене;

- Пульс до 120 - 140 ударів у хвилину;

- Розвивається гемоліз еритроцитів, що веде до швидко розвивається анемії;

Захворювання протікає дуже бурхливо, і при несвоєчасно розпочатому лікуванні швидко (протягом 2 - 3 доби) настає смерть.

Профілактика. Головною умовою профілактики газової гангрени своєчасна і повноцінна ПХО рани з видаленням нежиттєздатних тканин, а також країв і дна рани в межах здорових тканин. Така операція повинна проводитися під наркозом або під провідниковою анестезією. Оскільки анаероби чутливі до антибіотиків, при всякій великій рані, навіть зазнала адекватної ПХО, необхідно проведення як місцевої, так і загальної терапії антибіотиками широкого спектру дії.

5 ) Визначення догляд за хворими, основні обов’язки медсестри.

Догляд за хворими, гіпургія—це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування.

Медсестри виконують всі або деякі з наступних функцій:

• оцінюють пацієнтів для визначення відповідних заходів догляду;

• співпрацюють з членами міждисциплінарної лікарської колегії з планування, реалізації, координації та оцінки догляду за хворими та консультують пацієнтів та членів їх сімей;

• здійснюють медикаментозне лікування, запропоноване лікарем або відповідно до встановленого припису;

• спостерігають і документують стан пацієнта;

• експлуатують або стежать за станом медичної апаратури та обладнання;

• надають допомогу в хірургічних операціях та інших

медичних процедурах;

6)Клінічна картина фурункула, лікування та профілактика. (зм 2. Т 6.)

Клінічна картина фурункул характеризується глибокою пустулой у вигляді болючого узловатого інфільтрату діаметром 3-5 см і більш яскраво червоного кольору, який через кілька днів починає флюктуіровать в центральній частині та конусоподібні випинати, формуючи некротичні стрижень. Потім фурункул розкриває з відділенням великої кількості гнійно некротичних мас, процес закінчується рубцювання. Еволюція фурункул у середньому займає 2 тиж. Загальний стан звичайно не страждає при одиночних фурункулах; при множинних фурункулах і фурункульоз можуть бути лихоманка, нездужання, головні болі, в крові - лейкоцитоз, прискорена ШОЕ. При локалізації фурункулів на голові (особливо в зоні носа, щік) і шиї можливе ускладнення у вигляді менінгіту, тромбофлебіту мозкових синусів, сепсису.

7) Праве́ць (лат. Tetanus) - гостре інфекційне захворювання, що уражає нервову систему, викликає тонічні і тетанічні судоми скелетних м'язових волокон, що ведуть до асфіксії. Має надзвичайно високу летальність. Збудником захворювання є анаеробна спороутворююча паличка Clostridium tetani. Правець може виникнути після будь-яких травм з пошкодженням шкірних покривів та слизових оболонок, забруднених спорами збудника. За клінічним перебігом виділяють 4 форми правця: блискавичну, гостру, підгостру і хронічну. Правець починається з слабкості, дратівливості, головного болю, посмикування м’язів у ділянці рани. Надалі розвивається ригідність м’язів, що найперше виникає поблизу рани та у жувальних м’язах – тризм (хворому важко відкрити рот через короткотривалі судоми і біль в жувальних м’язах). Виникає тягнучий біль і ригідність м’язів шиї, потилиці, спини, поперекової ділянки. Іноді може бути біль в животі і напруження м’язів передньої черевної стінки. У зв’язку з скороченням мімічних м’язів обличчя набуває характерного вигляду “сардонічної посмішки”. Виникає відчуття страху, порушується сон. Згодом тонічні судоми охоплюють всі м’язи тулуба, хворий вигинається дугою, опираючись на п’яти і потилицю (опістотонус). Притомність при правці збережена

. Профілактика

Головним у профілактиці правця є запобігання травмам (дотримання правил техніки безпеки на виробництві і в домашніх умовах) і вакцинація, яку проводять у плановому порядку та екстрено у випадку травми. Екстрену профілактику починають з первинної хірургічної обробки рани. Введення імунних препаратів залежить від наявності даних про попередні щеплення.\Для екстреної імунопрофілактики правця застосовують протиправцеву сироватку, протиправцевий людський імуноглобулін і адсорбований правцевий анатоксин. Протипоказанням до проведення екстреної профілактики правця є підвищена чутливість до відповідного препарату і вагітність. У першій половині вагітності протипоказане введення адсорбованого правцевого анатоксину і сироватки, у другій - введення сироватки. Таким особам вводять протиправцевий людський імуноглобулін.

8) Визначення догляд за хворими, основні обов’язки санітарки по догляду за хворими. (ЗМ 1. Т 1.)

Догляд за хворими, гіпургія—це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування

9) Беши́ха (грецьк. ερυσίπελας - червона шкіра) — загальна гостра інфекційна хвороба, що перебігає з переважним ураженням шкіри або слизових оболонок. Викликається бета-гемолітичним стрептококом, іноді стафілококом при проникненні їх в організм через пошкоджені зовнішні покриви. Діагностика

Хвороба розпізнається на основі характерних клінічних даних, показань у анамнезі на перенесене у минулому захворювання на бешиху (у атипових випадках).

Диференціюють від абсцесу, екземи, різних дерматитів, оперізуючого лишая, еризипелоїда та шкірної форми сибірської виразки.

[ред.]Лікування

Хворих із вираженою інтоксикацією, поширеними місцевими проявами хвороби, а також хворих з рецидивуючою бешихою госпіталізують у інфекційні відділення. Лікування інших хворих може здійснюватись у поліклініці, амбулаторії. Проводиться лікування антибіотиками (пеніцилін). Курс лікування антибіотиками 8-10 днів.При частих рецидивах хвороби призначають цефалоридин, лінкоміцин, напівсинтетичні пеніциліни. Показані аскорбінова кислота, рутин, вітаміни групи В, антигістамінні препарати. При млявому затяжному перебігу бешихи, рецидивах, розвитку виразок та ерозій призначають продигіозан в/м 1 раз у 4 дні по 50-100 мкг на ін'єкцію, курс лікування 3-5 ін'єкцій. Доцільно у аналогічних випадках проведення аутогемотерапії.Місцеве лікування проводиться лише при наявності великих пухирів на шкірі кінцівок (пов'язки із розчинами риванолу або фурациліну, у подальшому - з левоміцетиновою та синтоміциновою емульсією). Протипоказані у гострому періоді бешихи пов'язки з маззю Вишневського, іхтіоловою маззю. Для усунення набрякового синдрому, лімфостазу застосовується фізіотерапія (озокерит, парафін, електрофорез хлорида кальцію, лідази, радонові ванни). При слоновості - хірургічне лікування.

Профілактика бешихи — додержання санітарно-гігієнічних умов у побуті та на виробництві, своєчасне лікування саден, запрілостей, санація осередків хронічної стрептококової інфекції.

10) Визначення догляд за хворими, основні способи та правила транспортування хворих. (ЗМ 1. Т

Догляд за хворими, гіпургія—це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування. Транспортування хворого у відділення може здійснюватися кількома шляхами. Вид транспортування визначає лікар. Хворих у задовільному стані направляють у палату в супроводі медичного працівника. У ряді випадків доцільно доставити хворого у відділення на ношах, встановлених на спеціальній каталці. В даний час багато лікарень оснащені спеціальним транспортом, який доставляє хворих у віддалені від приймального відділення корпусу.

11) Клінічна картина сепсісу. (ЗМ 2. Т 8.)

Клінічна картина. У початковому періоді сепсису, поряд з місцевими симптомами гнійного вогнища на місці вхідних воріт і / або метастатичних, звертають на себе увагу ознаки токсикозу - зниження апетиту або анорексія, плоска крива динаміки або різка спад маси тіла, млявість або збудження, підвищення температури тіла, гіпорефлексія , нестійкі випорожнення, здуття живота, задишка, тахікардія, приглушення тонів серця, періоральний ціаноз, акроціаноз, швидка охлаждаемость при огляді, блідість шкіри, нерідко з сіруватим або жовтяничним відтінком. Особливо характерний зовнішній вигляд хворого, званий «септичний х о б і т у с»: швидко виснажує занепокоєння, подстаяиванія або млявість, адинамія; сіро-блідий колорит шкіри, часто з жовтизною, геморагія-ми, гнійників, ділянками склерема; зміна тургору тканин ; роздутий живіт з набряком передньої черевної стінки внизу живота і добре видимою венозною її мережею; зригування, часто з жовчю, блювання, нестійкі випорожнення, анорексія; загострені риси «сердитого» або амімічное особи, відсутність збільшення маси тіла; періодичні підйоми температури тіла. Незважаючи на активну антибактеріальну та іншу комплексну терапію, симптоми токсикозу тримаються або навіть наростають у інтенсивності, помірно збільшуються в розмірах печінка і селезінка.

12) Існує два основних види або способи штучного харчування - ентеральний (зондовий) і парентеральний (внутрішньовенний).

Також є звичайне харчування.

13) Гематогенний остемієліт Зустрічається переважно у дітей. В дітей грудного віку джерелом може бути пупочний сепсис.

Збудники - стафілокок, стрептокок, мікобактерія туберкульозу та ін.Гострий гематогенний остеомієліт може вражати будь-яку кістку скелета людини. Але частіше за все процес локалізується у довгих трубчастих кістках, рідше - в пласких та коротких кістках. В трубчастих найчастіше вражається метафіз та діафіз. Проникнення збудника у кров при гематогенному остеомієліті може відбуватися найрізноманітнішими шляхами. Симптоми, перебігЗахворювання, як правило, починається раптово високим підйомом температури та появою невизначеної локалізації болю в одній з кінцівок. При тяжкій інтоксикації можуть бути втрата свідомості, іноді судоми, серцево-судинна недостатність.Перші дві доби біль у кінцівці носить вкрай різкий характер. В ряді випадків кінцівка знаходиться у вимушеному положенні. У м'яких тканинах ураженої кістки швидко наростає набряк, він може досягати значних розмірів. Шкіра напружена, відмічається підвищення місцевої температури. Гіперемія шкіри з'являється після прориву абсцеса у м'які тканини, при пальпації визначається підшкірна флуктуація. У наступні дні температура тримається високою, без значних коливань. Загальний стан хворого залишається тяжким. Відмічаються явища інтоксикації: головний біль, нездужання, біль по всьому тілу, втрата апетиту, спрага. При утворенні метастатичних гнійних вогнищ в інших кістках, внутрішніх тканинах або органах загальний стан хворого різко погіршується. У крові високий лейкоцитоз, збільшена ШОЕ, падіння вмісту гемоглобіну, зсув білої формули вліво.При місцевій формі температура тримається на менш високих цифрах, біль носить локальний характер у кінцівці. Після прориву гнійника стан хворого швидко покращується, температура знижується, процес приймає хронічний перебіг. До ускладнень гострого гематогенного остеомієліту відносяться септицемія та септикопіємія.Діагноз остеомієліта ставиться без складнощів. Він засновується на типовому анамнезі, характерній клінічній картині. Однак, слід пам'ятати, що початкові зміни у кістках рентгенологічно визначаються тільки на 3-ому тижні від початку захворювання.

Лікування

Всі хворі гострим остеомієлітом підлягають госпіталізації. Лікування проводять комплексно: антибіотиками з одночасним хірургічним втручанням та загальноукріплюючими засобами у поєднанні зі спокоєм ураженої кінцівки.