
- •Тема 1. Категорії та поняття в безпеці життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек.
- •Поняття небезпеки, безпеки, безпеки життєдіяльності, національної безпеки.
- •Поняття ризику, аварії, катастрофи, надзвичайної ситуації і надзвичайного стану.
- •Потенційні, перманентні і тотальні небезпеки.
- •5.Граничнодопустимий рівень негативного чинника (гдр)
- •Структура негативних чинників: прості, складні і похідні.
- •5. Походження негативних чинників: активні, пасивні і пасивно-активні.
- •6.Природа дії негативних чинників: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.
- •7.Аксіома про потенційну небезпеку. Людина в системі «людина-машина-середовище життєдіяльності».
- •13.Сучасні проблеми забезпечення життєдіяльності в нормальних умовах середовища проживання.
- •Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки
- •Класифікація природних небезпечних явищ за місцем локалізації.
- •Землетруси. Правила безпеки під час землетрусу.
- •Буревії. Правила безпеки під час буревію.
- •Блискавка. Правила безпеки під час блискавки.
- •Природні пожежі. Правила безпеки під час природної пожежі.
- •Біологічні небезпеки
- •Критичні параметри стихійних явищ, можливих на території Львівської області.
- •Тема 5. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс.
- •Тема 8. Невідкладна допомога при нещасних випадках
- •Оцінка стану постраждалого під час нещасних випадків.
- •Ознаки клінічної та біологічної смерті.
- •4. Правила виконання серцево-легеневої реанімації для осіб різного віку.
- •5.Причини і ознаки при непритомності, допомога.
- •7.Причини асфіксії, допомога.
- •11.Ознаки та допомога при травмах черевної порожнини і внутрішніх кровотечах.
- •12.Ознаки та допомога при вивихах і переломах. Перша допомога при вивихах
- •13.Основні способи іммобілізації потерпілого при різних видах травм.
- •14.Допомога при ураженнях електричним струмом.
- •16.Хімічні опіки та їх нейтралізація.
- •17.Допомога при потраплянні невідомої речовини в організм людини.
- •18Допомога при переохолодженні та обмороженні.
- •19.Допомога при харчових отруєннях.
- •20.Ознаки та допомога при укусах небезпечних тварин, отруйних змій, комах.
11.Ознаки та допомога при травмах черевної порожнини і внутрішніх кровотечах.
• Сильний біль; болісність або відчуття тиску в животі.
• Появлення синців.
• Нудота.
• Блювання (іноді з кров'ю або чорного кольору).
• Слабість.
• Кров у калі (чорний кал). Схема надання першої допомоги:
при закритому ушкодженні:
- викликати швидку допомогу;
- покласти постраждалого на спину, не давати рухатись;
- туго забинтувати живіт еластичним бинтом;- покласти холод на живіт.
12.Ознаки та допомога при вивихах і переломах. Перша допомога при вивихах
Перша допомога при вивихах полягає в створені повної нерухомості суглоба. Для зменшення пухлини і білі на пошкоджений суглоб можна покласти холод. Ні в якому разі не слід самостійно вправляти вивих, а доправити потерпілого до лікарні.
Перша допомога при переломах
При переломах необхідно забезпечить покій і нерухомість поломаної кістки . це зменшить біль і попередить подальшому зміщенню кісних відломків і травмування м’яких тканин. Для цього необхідно накласти знерухомлюючу шину. Якщо немає стандартної шини, необхідно використати підручні засоби : дві-три дерев’яні планки, шматок дошки, прямі гілки дерев. Ними обкладають пошкоджену кінцівку з зовнішньої і внутрішньої поверхні і міцно прибинтовують. Потерпілому з переломами ступні і передпліччя допоможе фанерна шина. Якщо немає підручних матеріалів. Пошкоджену ногу можна прибинтувати до здорової, а руку до тулуба.
Якщо є підозра, що зламані ребра, потерпілому під спину підкладають матрац, згорнутий ватник, ковдру.
Складніша і відповідальніша перша допомога при відкритому переломі . На місці пригоди ніколи не слід вправляти кістки самостійно, оскільки заражені їхні поверхні брудом і землею потрапляють усередину тканини, і тоді неминуче тяжке запалення.
При відкритому переломі одяг розрізають біля пошкодженого місця, ретельно змащують шкіру навколо рани настоєм йоду, спиртом або одеколоном і накладають на рану і виступаючи з неї кістки пов’язку з стерильного бинта. Пошкоджену кінцівку прибинтовують так до шини, щоб вона була нерухомою. Потерпілого слід напоїти гарячим чаєм і до приїзду лікаря добре вкутати його.
13.Основні способи іммобілізації потерпілого при різних видах травм.
потерпілого вкладають у безпечне місце, ослаблюючи тісні елементи одягу, пояс, комірець, краватку, ремінь;
після надання першої допомоги, потерпілого без затримок направляють до найближчого лікувального закладу;
за неможливості надати першу допомогу на місці пригоди, потрібно негайно доправити потерпілого до найближчого лікувального закладу.
До основних способів транспортування хворих належить: наземний, повітряний, водний транспорт, який може бути санітарним і пристосованим.
Способи перенесення хворих: на руках, на плечах, на спині, однією чи двома особами з використанням носильних лямок і підручних засобів, на санітарних ношах.
Санітарні ноші мають стандартні розміри: довжина – 221,5 см, ширина – 55 см, висота – 16 см, маса – до 10 кг. Зберігають і переносять їх згорнутими.
Ноші розгортають одночасно дві особи. Розтягують ремені, за ручки розсовують у боки бруси та розправляють полотнище. Потім коліньми натискають на розпірки до появи клацання та перевіряють, чи добре закриті замки розпірок. В узголів’я кладуть подушки чи м’який підручний матеріал.
При згортанні нош обоє носіїв одночасно відкривають засувки замків, підтягують розпірки на себе, напівскладають ноші та перевертають їх ніжками догори, при цьому полотнище провисає на бік, протилежний ніжкам. Потім здвигають бруси остаточно, ставлять ноші на ніжки, складають полотнище в три складки та закріплюють ременями.
Для транспортування тяжкохворих ноші встановлюють на каталку. Також для транспортування хворих використовуються спеціальні крісла-каталки.
Для полегшення перенесення на ношах застосовують носильні лямки. Лямка – це брезентовий ремінь довжиною 360 см, шириною 6,5 см з металевою пряжкою на кінці. На відстані 1 м від пряжки нашито брезентову накладку, що дає можливість пропустити через неї вільний кінець ременя та закріпити його на пряжці.
При перенесенні потерпілих на ношах лямку складають „вісімкою”, надягають так, щоб петлі розташовувалися з боків носія, а перехрест лямки – на спині на рівні лопаток. Якщо перехрест лямки буде розташований занадто високо, то вона буде здавлювати шию, а при низькому її розташуванні буде зісковзувати з плечей. Лямку потрібно підігнати за своїм зростом і статурою. Складена „вісімкою”, вона не повинна провисати при надяганні її на великі пальці розведених у боки рук. Узимку довжину лямки, складеної таким чином, треба трохи збільшити.
При травмі хребта на ноші попередньо кладуть фанерний щит. Під час перенесення хворих для зменшення розгойдування нош варто йти не в ногу. По рівній місцевості потерпілого на ношах переносять ногами вперед. Якщо він перебуває в несвідомому стані, то для спостереження за ним постраждалого несуть головою вперед. На крутих підйомах і спусках потрібно зберігати горизонтальне положення нош.