
- •13.Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •17.Майнові права інтелектуальної власності.
- •19. Захист прав інтелектуальної власності.
- •20. Поняття та значення строку та терміну в цивільному праві. Види строків.
- •21.Обчислення строків.
- •23. Види строків позовної давності.
- •25. Сплив позовної давності та його наслідки.
19. Захист прав інтелектуальної власності.
Захист права інтелектуальної власності — це сукупність заходів, спрямованих на встановлення та визнання прав інтелектуальної власності у разі їх порушення, оспорення чи невизнання. Захист права інтелектуальної власності може бути здійснено в кримінально-правовому, адміністративно-правовому та цивільно-правовому порядку. Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнає адміністративно караним таке порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.
Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.
20. Поняття та значення строку та терміну в цивільному праві. Види строків.
Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями,днями або годинами. Терміном є певний моменту часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Строки поділяються на види: За джерелом їх встановлення — на законні, судові та строки, закріплені правочином. Законні строки прямо передбачені законом, наприклад, строки набувальної давності (ст. 344 ЦК). Судові строки — це строки, що визначаються судом, господарським або третейським судом. Строки можуть бути також закріплені правочинами. За характером визначення — на визначені і невизначені. Визначеними є строки, які підлягають точному обчисленню шляхом вказівки на їх початок і закінчення, точну тривалість, посилання на будь-який момент або подію. Невизначеними називаються строки, які встановлюються шляхом вказівки на будь-які приблизні критерії. За можливістю бути зміненими за рішенням сторін — на імперативні та диспозитивні. Імперативні строки не підлягають зміні за згодою сторін. Імперативними є більшість строків встановлених спадковим, корпоративним та сімейним правом. Диспозитивні строки можуть бути змінені за згодою сторін, наприклад, строк поставки продукції, строк передачі речі. За призначенням строки поділяються на строки виникнення цивільних прав (правостворюючі), строки здійснення цивільних прав, виконання обов’язків, захисту цивільних прав. ГІравостворюючими є строки, з настанням (закінченням) яких пов’язане набуття нових цивільних прав. Строки здійснення цивільних прав — це строки, протягом яких суб’єкт може реалізувати належне йому суб’єктивне право. Вони поділяються на: строки існування цивільних прав та преклюзивні (присічні). До строків існування цивільних прав, зокрема, належать строки дії авторського права. Преклюзивні (присічні) — строки для реалізації суб’єктивних прав та правомочностей, що входять до їх складу. За наслідками закінчення преклюзивні строки класифікуються на: строки невиконання обов’язків, що призводять до припинення \ суб’єктивного права; строки невиконання обов’язків, що стають перешкодою для виникнення суб’єктивного права; строки нездійснення права, що тягнуть за собою припинення цього права, наприклад, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем; Строки, протягом яких право припиняється на певний час, а потім поновлюється, зокрема, уклавши авторський договір з організацією, автор обмежує на певний час свої можливості з використання твору. Гарантійні строки — строки, в які продавець, виготовлювач (виконавець чи інша особа, яка надає послуги) гарантує, забезпечує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а отримувач (користувач) має право вимагати безкоштовного усунення виявлених ним недоліків, заміни товару (послуги) або застосування інших встановлених законом чи договором наслідків (строки для проданих речей, результал’в підрядних робіт тощо). Строк придатності встановлюється для лікарських засобів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі якості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров’я, майна і навколишнього природного середовища. Строк служби товару — це час, протягом якого виготовлювач (виконавець) зобов’язаний забезпечити можливість використання товару (результатів виконаної роботи) за призначенням. Строки виконання обов’язків — це строки, протягом яких боржник зобов’язаний передати річ, виплатити грошову суму і т. ін. Строки захисту цивільних прав — це строки, протягом яких особа, чиє право порушено, може звернутися в компетентні державні органи з вимогою про примусове здійснення і захист свого права. До таких строків належать претензійні строки та строки позовної давності. Претензійні строки— строки для заявлеНия претензій, це строки, протягом яких уповноважена особа має право (але не зобов’язана) звернутися до відповідальної особи з вимогою про поновлення порушеного права. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.