34. Переваги та недоліки фва

Перевага методу в тому, що він поєднує: техніку й економіку, оптимізуючи співвідношення між споживчими властивостями продуктів праці і витратами на їх забезпечення; усі складові життєвого циклу об'єкта, що аналізується, дослідження, розробку проекту, підготовку й організацію виробництва (створення), експлуатацію; дії розробників, виготівників і споживачів (користувачів).

ФВА дає змогу вирішити завдання забезпечення економії ресурсів, прогресивності техніки, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції.

Функціонально-вартісний аналіз у системі маркетингу, незважаючи на свою ефективність, має деякі недоліки, у тому числі неясне бачення ланцюжка «розробник - виготовлювач - споживач», що в значній мірі ускладнює розподіл функцій в оптимізації витрат і удосконалюванні товару та невисока можливість повного виокремлення витрат підприємства в рамках основних процесів

35. Практичне застосування фва.

Комбайн УКН400, який використовується для механічної відбойки та вантажу гірничий виробітки та уявляє собою самохідну гусеничну машину зі стрілоподібним виконавчим органом.

Комбайн являє собою самохідну гусеничну машину зі стрілоподібним виконавчим органом. Конструкція комбайна дозволяє робити навантаження відбитої маси на шахтні транспортні засоби: стрічковий або скребковий конвеєр й у вагонетки. Ходова частина комбайна, що складає із двох візків з індивідуальним гідроприводом, дозволяє робити рух назад і вправо - вліво.

Функціонально-вартісної аналіз (ФВА) візка натяжної комбайна проводиться з метою пошуку резервів зниження собівартості виготовлення цього вузла й підвищенню конкурентноздатності машини в цілому.

Завданнями ФСА є:

• визначення функцій складових частин візка натяжний, їхня систематизація й оцінка їхньої вагомості;

• пошук конструктивної й технологічної надмірності, допущеної в об’єкті, що є причиною зайвих витрат;

• визначення конструктивних елементів ‑ носіїв зайвих витрат;

• вироблення рекомендацій і пропозицій з розробки оптимальної конструкції візка натяжний, що дозволяє знизити собівартість виготовлення без втрати якості, надійності й довговічності;

• визначення собівартості виготовлення запропонованих варіантів.

36.функціональний маркетинг, що в основному полягає в:

-вивченні функцій машинобудівного продукту, а вірніше потреби в ньому;

-позначенні технологічних задач і умов їхнього рішення і впровадження;

-визначенні ступеня задоволеності існуючої потреби фірмами-конкурентами;

-виявлення ринкової ніші для нового продукту;

-визначення вимог до конструкції, якості виготовлення тощо, тобто формування товарної ідеї.

Таким чином, функціональний маркетинг являє собою інженерно-промислову частину загального маркетингу машинобудівних виробів. Його структура для більшої наочності може бути графічно інтерпретована.

37. основна орієнтація промислового маркетингу – це функціональна орієнтація. Промисловий споживач купує не просто товар і не сукупність якихось витрачених ресурсів, а здобуває набір функцій. Які призначені для задоволення потреби споживача. Крім того, попит на продукцію промислового призначення в більшості випадків нееластичний. Тому основна задача промислового маркетингу – це максимальна функціональна збіжність.

функціональної спрямованості промислового маркетингу можна використовувати наступні фактори:

1)попит на машинобудівну продукцію не завжди обґрунтовано формується на основі запиту споживачів, які мало інформовані про продукцію, що готується до випуску і знаходиться в процесі виробництва;

2)структура потреби в основному визначається на основі побудови технологічних задач, тобто формуванні банку необхідних функцій;

3)вимоги до проектованого товару базуються на технологічних задачах.

38. 1.простір продукції промислового призначення:

-техніко – технологічне оточення

-простір потреб потенційних покупців

2.Сегментування певного класу продукції промислового призначення

-сегментування техніко технологічного простору.

- сегментування потреб потенційних покупців.

3. Формування і виявлення ніші на потенційному ринку збуту.

4.визначення можливостей фірми-продуценту.

5.порівняння техніко – технологічного центру з можливостями продуцента.

6.втілення техніко – технологічного функціонального профілю в реальному товарі.

7.задоволення потреб потенційного споживача.