10. Баланс корпорації

Баланс називають знімком фінансового стану корпорації на певну дату.

Активи корпорації — ліва частина балансу (або верхня за вертикальної форми балансу) — показує, якими ресурсами володіє корпорація. Вони поділяються на фінансові і реальні: фінансові являють собою вкладення капіталу корпорації в гроші, їх еквіваленти і цінні папери; реальні — вкладення в матеріальні (tangible) і нематеріальні (intangible) ресурси.

Права частина балансу (нижня за вертикальної форми балансу) складається з зобов’язань корпорації, що поділяються на поточні і довгострокові. Поточними називаються зобо­в’язання, які погашаються в межах одного фінансового року, довгостроковими — зобов’язання, що погашаються в більш тривалі терміни.

Різниця між активами і зобов’язаннями як з облікового, так і з економічного погляду являє собою чисту вартість. У балансах американських корпорацій вона називається правами акціонерів на власність. Цей американський термін деякі автори перекладають як капітал власників корпорації або як акціонерний капітал чи як власний капітал корпорації. Усі ці терміни взаємозамінні і показують частку власності акціонерів, на відміну від зобов’язань, тобто боргів. У вітчизняній літературі вживається термін «власний капітал».

Було визначено, що капітал, мобілізований на фінансових ринках, вкладається, тобто інвестується, в економічні ресурси, необхідні для створення технологій, для виробництва продукції певного напряму й асортименту. Основна мета інвестування капіталу — одержання прибутку, тобто зростання капіталу, збільшення ринкової вартості її активів. Отже, розподільна функція практично реалізується в активах корпорації, функція формування капіталу корпорації — у формуванні зобов’язань і власного капіталу.

Розгляд взаємозв’язку функцій корпоративних фінансів, фінансової політики і прийняття інвестиційних і фінансових рішень ми закінчили виведенням рівняння:

Активи = Зобов’я­зання + Власний капітал

11. Планування і фінансування інвестиційного проекту

Розвиток підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки вимагає зміцнення і розширення конкурентної позиції. З цією метою корпорація відновлює основний капітал на принципово новій технологічній основі. Вона розробляє проекти створення нових або реконструкції діючих виробничих потужностей. Проекти можуть різнитися термінами, напрямами й обсягами фінансування.

У літературі і на практиці вживається поняття «бюджетування капітальних вкладень». Воно відбиває економічні відносини, що виникають у корпорації з її контрагентами: фінансовими, банківськими, інвестиційними, страховими установами з приводу залучення необхідних фінансових фондів для інвестування в реальні активи.

Корпорація може одночасно здійснювати кілька проектів, тому в короткостроковому фінансовому плануванні передбачається загальна сума довгострокових інвестицій і відповідне фінансування на даний рік.

Проект являє собою план майбутнього розвитку певної діяльності корпорації. Ця діяльність може бути спрямована на досягнення конкретно поставлених цілей. Ми розглядаємо не абстрактний проект, а проект інвестиційний, тобто план вкладення капіталу в розвиток корпорації з метою реалізації економічних і соціальних завдань. Інвестиційний проект може передбачати реконструкцію окремих підрозділів корпорації, будівництво нових цехів, упровадження нових технологій, інформаційних систем, розвиток НДДКР. Можуть розроблятися також невеликі проекти, наприклад, щодо заміни певних верстатів. Кожний із цих проектів обмежений у часі, визначено його початок і кінець. Проект передбачає вкладення ресурсів: наукових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних і трудових.

Проект відрізняється від виробничої системи, він відбиває однократну, а не циклічну діяльність підприємства[2]. Випуск і реалізація продукції відбуваються серійно, кінець випуску певних виробів часом не обмежується. Виріб знімається з виробництва тільки в тому разі, якщо модель застаріла і попиту на неї немає. Проект, на відміну від циклічної діяльності, по-перше, визначає створення конкретного об’єкта, наприклад, упровадження нової інформаційної технології; по-друге, він обмежений у часі, приміром, одним роком. Корпорація інвестує свій капітал як у реальні, так і у фінансові активи. Вкладення капіталу в проект будівництва певного об’єкта передбачає не тільки реальне зростання основних фондів або вирішення інших завдань, а й фінансову віддачу, тобто збільшення продажу, прибутку, зміцнення або розширення конкурентної позиції.

Управління проектами

Під управлінням проектами розуміють методологію «організації, планування, фінансування і координацію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів протягом проектного циклу, спрямовану на досягнення цілей через застосування сучасних методів»[5]. Проект проходить певний цикл, що складається з кількох послідовних стадій. Він починається з розроблення ідеї концепції проекту, визначення завдань та робочого проектування, потім переходить у юридичні стадії переговорів і прийняття рішень про фінансування, після чого починається здійснення проекту з організацією контролю й оцінюванням використання ресурсів, кінцева стадія циклу — завершення проекту.