18. Банківський кредит

Друге важливе джерело короткострокового фінансування — банківський кредит. У Великобританії лондонські клірингові банки є головними кредиторами за короткостроковими кредитами, наданими підприємцям. На них припадає понад 50 % короткострокових позичок банківського сектору. У США дві третини бан­ківських позичок є короткостроковими.

Короткострокові позички комерційних банків за своєю сутністю є такими, що самі погашаються (self liquidating), оскільки вони використовуються здебільшого на поповнення сезонної або тимчасової нестачі оборотних активів, головним чином товарно-ма­теріальних запасів. Зростання за рахунок позички працюючого капіталу у кінцевому підсумку обумовлює збільшення коштів у позичальника, за рахунок чого погашається заборгованість перед банком. Повернення позички забезпечується вмонтованою, або автоматичною, схемою погашення. Короткострокова позичка, надана на 90 днів, може бути неодноразово пролонгована і, по суті, перетвориться в середньострокову. Банк при цьому посилює свій контроль над фінансовим станом клієнта. Якщо банк бажає обмежити пролонгацію позичок, він застосовує так зване чисте застереження, відповідно до якого фірма обов’язково має бути без боргів даному банку на період 30 або більше днів у році.

Більшість наданих короткострокових позичок нічим не забезпечується. Звичайно вони видаються фірмам із високою кредитоспроможністю і швидкою оборотністю активів. Ставка за незабезпеченими кредитами, як правило, вища забезпечених. Застава може бути виражена у фінансових або реальних активах.

За договором про надання позички банк визначає процентну ставку — ціну кредиту. У США процентні ставки, які встановлюються комерційними банками для своїх клієнтів, визначаються на підставі руху первинних ставок — прайм рейт. Прайм рейт являє собою мінімальну процентну ставку за незабезпеченими короткостроковими позичками, яка застосовується комерційними банками США в разі надання кредиту так званим першокласним позичальникам. У США прайм рейт звичайно вста­новлюється на відносно тривалий період.

У більшості країн з розвиненою ринковою економікою процен­тні ставки комерційних банків прив’язуються до так званих базових, стандартних ставок. Ціна банківського кредиту встановлюється у вигляді номінальної процентної ставки. Крім номінальної, формується реальна процентна ставка, що залежить від інших умов кредитування, таких наприклад, як визначення компенсаційного залишку або порядку виплати процентів. Розглянемо на прикладах співвідношення між номінальною і реальною процентними ставками.

19. Планування грошових потоків

Бюджет грошових коштів

Важливим завданням фінансового планування є планування грошових потоків. Він дає змогу визначити майбутні грошові надходження корпорації та її витрати. При цьому необхідно передбачити час надходження грошових коштів та їх витрачання. Такий прогноз забезпечить у майбутньому контроль над грошовими потоками. Фінансовий відділ складає бюджет грошових коштів корпорації. Він розробляється на різні строки: на місяць, рік тощо. Як правило, складаються місячні бюджети, які дають можливість урахувати сезонні коливання в грошових надходженнях. Грошові потоки корпорації забезпечують її ліквідність, тобто здатність платити за придбану сировину, матеріали; погашати позики, сплачувати проценти та дивіденди. Тому прогнозування грошових потоків є важливою частиною фінансового планування. Розпис надходжень

Побудова «бюджету грошових коштів» починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію. Основна частина продажу здійснюється в кредит, тому надходження грошей на рахунок кор­порації відкладається на певний строк. Цей строк визначається умовами угоди між корпорацією і покупцем її продукції. Рахунки за відвантажену продукцію виставляються покупцю через банк, який за настання вказаного строку знімає гроші з рахунка покупця і переказує їх на рахунок корпорації. Строк між пред’явленням рахунка і його оплатою називається строком інкасації. За умовами угоди до 90 % продажу в кредит оплачуються через місяць і до 10 % — через два місяці після виставлення рахунка.

Під час складання бюджету грошових доходів і видатків фінансовий відділ корпорації враховує не тільки витрати на купівлю товарів і послуг. Значні кошти йдуть на фінансування капітальних вкладень, виплату дивідендів, податків і решти платежів. Щодо капітальних витрат західні економісти зазначають, що обчислення прогнозних сум бажано здійснювати на короткий період. Прогнозування капітальних витрат на триваліший період часу, як правило, менш достовірне. Дивіденди виплачуються корпораціями в заздалегідь визначені дати. Податки корпорації вираховуються виходячи з очікуваного прибутку.

В економічній літературі пропонуються різні моделі складання бюджету грошових доходів і видатків корпорації:

Перший: якщо в компанії є можливість погашати борги в строк і вона має хорошу фінансову репутацію, то короткострокову заборгованість можна автоматично поновлювати. Другий варіант рішень ґрунтується на залученні фондів фінансового ринку. Для цього корпорація може продати свої довгострокові папери або випустити нові акції. Цей варіант звичайно використовують великі корпорації; дрібні корпорації, як відомо, не мають доступу до фінансових ринків. Третій варіант полягає в тому, щоб змінити деякі показники, які б поліпшили прибутковість, темпи зростання, темпи надходжень коштів у розрахунках тощо. Проте поліпшення одного показника може призвести до погіршання іншого. Цей метод дає можливість показати, як зміна одного фактора залежить від іншого, і навпаки.