16. Торговельний (комерційний) кредит

Значна частина поточних потреб фінансування оборотних фондів покривається через комерційний (торговельний) кредит контрагентів корпорації — її постачальників. У результаті в поточних зобов’язаннях корпорації формується кредиторська заборгованість. Переваги цього джерела фінансування полягають у його гнучкості. Воно автоматично збільшується в умовах розширення виробничої діяльності і зменшується в разі її згортання. У США близько 40 % короткострокового фінансування забезпечується торговельним кредитом. Зазвичай торговельний кредит дається на термін від 30 до 90 днів. Деякі компанії застосовують тактику «розтягування (подовження) платіжного періоду» з тим, щоб мати можливість погасити заборгованість через 35 або 95 днів.

Торговельний кредит передбачає дотримання певних умов кредитоспроможності. Фірми, що надають торговельний кредит, звичайно знають своїх контрагентів як надійних платників. Проте завжди існує можливість невиконання зобов’язань. Тому контрагента старанно вивчають, використовуючи його фінансову звітність, а також інформацію спеціальних агентств, асоціацій та інституцій. Ці установи досліджують показники боржника, галузі промисловості, у яких він веде свою діяльність, банки, з якими по­в’язаний. Важливими показниками при цьому є коефіцієнти боргу, покриття процентів прибутком, ліквідності, прибутковості. Інформаційні агентства визначають класи ризику і коефіцієнти втрат.

Під час укладання договору про комерційне кредитування визначаються основні умови: 1) період, на який дається кредит; 2) дисконтна знижка; 3) дисконтний період.

У визначенні умов кредиту з дисконтною знижкою і дисконтним періодом зацікавлений як продавець продукції — корпорація, так і покупець. Продавець має на меті:

прискорити одержання коштів за продані товари, скоротити статтю «дебітори»;

прискорити оборотність дебіторської заборгованості, що відповідає загальній фінансовій стратегії корпорації — економії часу: час — це гроші.

У покупця інша мотивація:

знизити суму платежів за покупки;

скоротити термін кредиту і його ціни.

Комерційний кредит — досить дороге джерело фінансування, тому перед фірмою завжди стоїть питання, яким способом його зробити дешевшим. Проте торговельний кредит зручний для фірми, оскільки формуються два зустрічні кредитні потоки. Кожна фірма-кредитор одночасно є фірмою-дебітором за своїми рахунками на поставлені товари і послуги, тому фірма може бути нетто-кредитором або нетто-боржником. У кожному випадку політика фірми буде спрямована на зниження її заборгованості.

17. Форми фінансової звітності

Основним джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність корпорації є її щорічна (а також поквартальна чи щомісячна) звітність. Інформацією користуються менеджери корпорацій, її акціонери, численні контрагенти, державні органи регулювання, статистики і контролю, податкової адміністрації. Кожний з користувачів має свої специфічні цілі і напрями аналізу отриманих даних. Ми розглядаємо фінансову звіт­ність корпорації, на підставі якої можна скласти уявлення про її фінансову стійкість, про борги корпорації і власний капітал, ефективність використання активів, балансову вартість звичайних акцій та інші показники. Фінансова звітність заснована на управлінській звітності (у літературі її також називають внутрішньогосподарською, або адміністративною). Проте між ними є принципова різниця:

управлінську звітність корпорація веде «для себе», тому вона конфіденційна. Фінансову звітність корпорація складає «для всіх», тому вона відкрита. Річні фінансові звіти, публікуються в пресі, Інтернеті, інших засобах масової інформації. Корпорація щорічно видає красиво оформлені книги з річною звітністю, що водночас є рекламою товарів, які вона виробляє, та послуг, що вона надає;

управлінську звітність корпорація складає традиційними засобами і методами, які для неї більш зручні і прийнятні. Фінансова звітність регламентується національними і міжнародними стандартами.

Річний звіт містить кілька розділів. Перший розділ являє собою документ, що інформує акціонерів про проведення чергових щорічних зборів акціонерів (Proxy Statement).

Другий розділ містить фінансову інформацію за рік.

а) таблицю основних показників корпорації за період

б) консолідовану фінансову звітність за 2001 р.:

баланс за два роки;

звіт про прибуток за три роки;

звіт про рух грошових потоків корпорації за три роки;

консолідований звіт про зміни у власному капіталі за три роки.

в) поквартальну фінансову інформацію, яка аудитором не розглядається;

г) звіт менеджерів компанії про фінансову звітність;

д) звіт незалежного аудитора.

Усі форми фінансової звітності між собою пов’язані і доповнюють одна одну.

У звіті докладно викладено зміст окремих форм звітності, дається роз’яснення до них, інформація про продаж корпорації по континентах і країнах з аналізом відповідних змін. Показано струк­туру доходів, отриманих від реалізації продукції і послуг, операційні доходи й операційну маржу, грошові потоки, короткострокові і довгострокові активи, дана інформація про емісію акцій, похідних цінних паперів, зобов’язань та інші важливі відомості, необхідні для проведення аналізу.