Б оротьба проти гетьманського режиму

1. Загальноукраїнський страйк залізничників (липень 1918 р., 200 тис. страйкарів).

2. Селянські виступи у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині, повстання охопило десятки тисяч селян (влітку 1918 р.)

3. Повстанська боротьба на Чернігівщині. Керував повс­танням штаб на чолі з полковником М. Кропив'янським.

4. Повстанський рух на Катеринославщині та в Північній Таврії, який мав анархістське забарвлення. Виник він у районі Гуляйполя Олександрійського повіту під керівництвом Н. Махна.

Вони виступали за відновлення радянської влади, але їхнє розуміння рад мало особливості:

ці органи в усьому мали бути підзвітними місцевому наеленню і повністю визначати політику на місцях без будь якого впливу центру.

Висновок

1. Жорсткий окупаційний режим, установлений німецько-австрійським військовим командуванням, викликав у на­селення невдоволення.

2. Опозиційність майже всіх політичних сил і в місті, і на селі гетьманському режиму.

БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ УНР

У серпні 1918 р. в Києві було створено Український національний союз (УНС) для боротьби проти гетьмансь­кого режиму. До його складу ввійшли:

• українські есери;

• українські соціал-демократи;

• українські соціалісти-федералісти;

• низка дрібних громадсько-політичних організацій. Голова УНС — В. Винниченко.

Початок жовтня 1918 р. — переговори гетьмана П. Ско­ропадського з УНС. (Делегацію УНС представляли В. Вин­ниченко, А. Ніковський, Ф. Швець). Український національний союз поставив вимоги:

проведення аграрної реформи на підмурку ліквідації великого землеволодіння і забезпечення землею трудо­вого селянства;

• встановлення демократичних свобод;

• опрацювання демократичного виборчого закону.

Наприкінці жовтня 1918 р. гетьман погодився на вход­ження до складу Ради міністрів Української Держави пред­ставників УНС.

14 листопада 1918 р. П. Скоропадський видав грамоту про федерацію України з небільшовицькою Росією.

Відреченням від державної самостійності гетьман розра­ховував здобути як не допомогу, то хоча б прихильність з боку дипломатів Антанти.

Було призначено новий уряд, в якому переважали політики проросійської орієнтації.

У ніч проти 14 листопада 1918 р. на засіданні УНС для керівництва збройною боротьбою була утворена Дирек­торія УНР (тимчасовий верховний орган Української На­родної Республіки).

Мета створення Директорії - ліквідація гетьманського режиму.

15 листопада 1918 р. Директорія звернулася до населення України з закликом до збройної боротьби проти Геть­манату.

Директорія обіцяла:

• демократичні свободи;

• 8-годинний робочий день;

• передання поміщицьких земель селянам. Центром повстання стала Біла Церква.

Ядро військ Директорії - полк Євгена Коновальця, ко­мандира січових стрільців.

17 листопада 1918 р. Директорія підписала угоду з представниками окупаційних військ про їхній нейтралітет у подіях.

18 листопада 1918 р. було розгромлено гетьманські війська (полк сердюків та офіцерську дружину) під Мотовилівкою.

ПЕРЕХІД ВІЙСЬК ГЕТЬМАНА НА БІК ДИРЕКТОРІЇ

1. Полк Запорізької дивізії під командуванням П. Балбачана захопив Харків.

2. Інші полки Запорізької дивізії зайняли Полтаву.

Сірожупанна дивізія контролювала Чернігівщину.

20 листопада 1918 р. повстанські війська підійшли Києва і почали його облогу.

14 грудня 1918 р. П. Скоропадський зрікся влади.

18 грудня 1918 р. Директорія Української Народної публіки урочисто вступила до Києва.