Перші кроки гетьмана павла скоропадського

1. Встановлено Гетьманат Українську Державу замість Української Народної Республіки, проголошеної Центральною Радою.

2. Владу зосереджено в руках гетьмана (законодавчу, ви­конавчу і судову).

3. 29 квітня 1918 р. новий гетьман дістав благословення митрополита.

2. Було створено гетьманський уряд — Раду міністрів (гетьман призначав голову і склад уряду).

5. Проголошено недоторканність приватної власності.

Гетьман негативно ставився до:

• більшовиків;

• анархістів;

• лівих есерів.

Склад уряду Гетьманату - Ради міністрів Голова уряду - Ф. Лизогуб; походив зі славного козацько­го роду, великий поміщик із Лівобережжя, октябрист. Бать­ко його був одним із найближчих друзів Т. Г. Шевченка. Члени уряду:

Дмитро Дорошенко - міністр закордонних справ.

Походив із козацько-дворянського роду на Глухівщині, здобув освіту історика. У студентські роки брав участь у діяльності Революційної української партії (РУП), під час Першої світової війни дістав призначення крайового комісара Галичини та Буковини з правами генерал-губер­натора. У поглядах розходився з Грушевським, через що відмо­вився формувати за дорученням Центральної Ради Гене­ральний секретаріат.

Микола Василенко - міністр освіти.

Виходець із селян Чернігівської губернії, історик, викла­дав у Київському університеті. Написав наукові праці з історії Гетьманщини. Якийсь час був членом Тимчасового уряду Росії кадет.

М. Чубинський - очолив міністерство юстиції.

Син автора українського національного гімну "Ще не вмерла Україна...", український діяч і знаний правник.

Стояв на правих позиціях, але до політичних партій не належав.

К онгрес української соціал-демократичної робітничої партії

(травень 1918 р. нелегально)

Уперше українська соціал-демократія відмежувалася від гасла федерації України та Росії.

На її думку, це гасло в нових умовах загрожувало відновленню "єдиної і неділимої" Росії.

З'їзд партії есерів

(травень 1918 р. нелегально, у лісових околицях Києва)

Партія розкололася на два крила.

Праве крило вважало революцію закінченою. Воно вис­ловилося за здійснення поміркованішої соціально-еконо­мічної політики, ніж та, яку проводила Центральна Рада.

Ліве крило протестувало проти підміни класової бороть­би культурницькою роботою партійних "верхів" та закли­кало піти в підпілля, щоб очолити збройну боротьбу проти гетьманщини та окупантів.

До складу ЦК було обрано представників лівого крила.

Українські ліві есери згуртувалися навколо нелегального тижневика "Боротьба" і тому дістали назву боротьбистів.

Праві есери утворили власний організаційний центр та оформили самостійну партію. За нею залишилася поперед­ня назва.

А грарна політика Павла Скоропадського

1. Відновлено приватну власність на землю,

2. Видано "Тимчасовий закон про заходи боротьби з роз­рухою в сільському господарстві", завдяки якому:

а) великі землевласники відновлювали свою власність на землю і майно, часом удаючись до насильства;

б) селянам довелося повернути поміщикам землі й рема­нент, відшкодувати витрати, яких зазнали поміщики;

в) поміщикам надавалося право використовувати примусову працю.

3. У липні 1918 р. було опубліковано "Проект загальних основ; земельної реформи". Основні його положення:

а) земля за викуп надавалася "справжнім хліборобам", які мали власне господарство з робочою худобою і рема­нентом із державних, удільних, а також викуплених у великих приватних власників земель;

б) розмір земельного наділу обмежувався 25 гектарами на одну особу;

в) лісові угіддя залишалися за власниками і в розподіл серед селянства не потрапляли.

Мета аграрної реформи — створення міцного прошарку дрібних і середніх власників, тобто продовження столипінської реформи, від якої гетьман був у захваті.

Підготування земельної реформи просувалося дуже повільно і не було закінчено. її відкидала більшість селянства. Негативно поставилися до реформи і великі землевласники.