МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ПЕТРА МОГИЛИ ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
Кафедра української філології, теорії та історії літератури
«Енеїда» Вергілія та «енеїда» Котляревського
Реферат
з «Історії зарубіжної літератури»
студентки 143 групи
спеціальності 6.030500 «Мова та література»
Марченко Надії Анатоліївни
Перевірила -
к.філол.н., доц. В.М.Руссова
Миколаїв 2013
Зміст
Вступ 3
Розділ 1. «Енеїда» Вегілія в переспівах та перекладах у європейській літературі 4
Розділ 2. Особливості «Енеїди» Вергілія 6
Розділ 3. Особливості «Енеїди» Котляревського 9
Висновок. «Енеїда». Схоже та відмінне у Вергілія та Котляревського 11
Список використаної літератури 12
Вступ
Темою дослідження є прослідкувати схожі та відмінні сторони у «Енеїді» Вергілія та «Енеїді» І. Котляревського.
Актуальність дослідження полягає в тому, що ці два вищезгадані твори є літературним досягненням різних віків. Вергілій творив у 50 – х роках до нашої ери, а його наступник Іван Котляревський у ХVІІІ столітті.
Мета. Дослідити особливості «Енеїди» Вергілія та «Енеїди» І. Котляревського. Відмітити схожі та відмінні риси.
Об’єктом дослідження є творчість Вергілія та І. Котляревського.
Предметом дослідження є поема « Енеїда».
Новизна дослідження полягає в тому, що метою є розповісти про схожі та відмінні риси, дослідивши творчість Вергілія та І. Котляревськго.
Практичне застосування реалізується в тому, що це дослідження можна використовувати в навчальних установах, під час вивчення шкільних курсів, конференцій, доповідей, статей.
Розділ 1. «Енеїда» Вегілія в переспівах та перекладах у європейській літературі
«Энеїда» – це була мета усьго життя Вергілія. Під час написання поеми Вергілій так прагнув поєднати поетичне натхнення з філософським розумом, що спочатку написав зміст поеми прозою, і лише потім почав заповнювати прозаїчну канву віршованим словом. На створення «Енеїди» поет витратив одинадцять років.
Історія світової літератури знає багато прикладів бурлескно-травестійного «укорінення» Вергілієвої «Aeneis» на національному ґрунті. «Якраз «травестії» «Енеїди» Верґілія були найбільш популярними серед численних травестій часів бароко» (Д. Чижевський).
Травестія як особливий жанр пародії з’являється в ХVII—ХVIII століттях і означає розробку «високої» теми в «низьких» мові та стилі. А «вищого» за Вергілія годі було на той час шукати. Навіть Гомер, якого наслідував Вергілій, зникає на кілька століть (включаючи добу Відродження античності!) в тіні славетного послідовника. Тож не дивно, що саме на Вергілієвому шедеврі відточували свою барокову (італ. barocco — «вибагливий», «химерний») майстерність європейські літератори. Найгучнішу славу здобув француз П. Скаррон, чия поема «Virgil travesti» («Вергілій навиворіт», 1649—1652) стала класикою жанру.
Серед інших iшов за класиком А. Блюмауер. Його німецьку «Енеїду» (просвітницьку сатиру на церковну релігійність) прочитали росіяни Н. Осіпов і А. Котельницький. Дотримуючись травестійного плану австрійця, вони ще раз «вивернули» Вергілія, цього разу на московський кшталт: «Энейда, вывороченная наизнанку Н. Осиповым, части 3-4 (1794); А. Котельницким, часть 6 (1806)». Як зазначають філологи Московського держуніверситету, «травестированная Осиповым «Энеида» оказала влияние на украинского писателя И. Котляревского, опубликовавшего в 1798 г. в Петербурге «Энеиду на малороссийский язык перелицованную». Поэма Котляревского получила признание как еще один яркий образец травестии на славянской почве». Видання 1798 року було здійснено без відома автора. На титульній сторінці — напис: «Энеида на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским. С дозволения Санкт- Петербургской цензуры. Иждивением М. Парпуры. В Санкт- Петербурге 1798 года». Видання, підготовлене самим автором, вийшло у 1809 році й мало назву «Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Санкт-Петербург. В медицинской типографии, 1809 год».
З цього можна зробити висновок, що до пародій «Енеїди» вдавалося чимало літературних діячів різних країн. Але вони лише приносили її в жертву, і нічого культурного й високоосвіченого з цього не виходило. Тобто, складається таке враження, що творили вони для забави, а не для духовного збагачення людства, як це робив Вергілій.