31. Конституційні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.

Важливим джерелом конституційного права є конституційні закони. В багатьох країнах конституційними законами називають закони, які вносять поправки і доповнення до конституцій. Конституційними законами офіційно називають також складові частини конституцій деяких країн, які не являють собою єдиний нормативний акт вищої юридичної сили, а становлять певну сукупність таких актів ( Конституцію Фінляндії становлять чотири акти відповідного характеру, введені у різні роки: Форма правління 1919 р., Акт про парламент 1928 р., два акти щодо організації виконавчої та судової влади 1922 р.). В юридичній теорії окремих країн, крім конституційних законів, що замінюють основний закон, виділяють і інші. Вони не є частиною основного закону і пов’язані з ним лише за змістом. В Італії конституційними офіційно визнаються закони, що ухвалюють статути областей спеціальної автономії, змінюють територію областей, регулюють діяльність конституційного суду. Подібні конституційні закони приймаються звичайно в тому самому порядку, що й поправки до конституції, обов’язковою кваліфікованою більшістю складу парламенту.

33. Судові прецеденти як джерела конституційного права зарубіжних країн.

Судовий прецедент – одне з джерел права у Великобританії, Сполучених Штатах Америки, Австралії, Канаді та інших державах, які прийняли так зване загальне право. Суд формально пов’язаний прецедентом – рішенням, винесеним вищим судом чи судом тієї самої інстанції. Визнання прецеденту джерелом права дає суду можливість виконувати правотворчі функції. Систему права, засновану на судовому прецеденті, часто називають «судове право» (judgemade law).

Прецедент (від лат. praecedens – той, що передує) поведінка в певній ситуації, яка розглядається як зразок за аналогічних обставин. Судовий прецедент – рішення у конкретній справі, що є обов’язковим для судів тієї ж чи іншої інстанції при вирішенні аналогічних справ або, що слугує зразковим прикладом тлумачення закону, який не має обов’язкової сили. Судовий прецедент у країнах, які визнають його обов’язковість, є джерелом права. Так у Давньому Римі рішення преторів та інших магістратів визнавалися обов’язковими при розгляді аналогічних справ. Спочатку прецедент був обов’язковим для магістрату, що виніс таке рішення, на час, поки він обіймав цю посаду. Однак поступово правила, сформульовані преторами, склалися в систему обов’язкових правил – преторське право. Багато інститутів римського права сформувалися на базі судових прецедентів.

34.Міжнародні договори як джерела конституційного права в зарубіжних країнах

Практика регулювання правовідносин у договірній формі важлива для держав, оскільки норми міжнародних угод у біль­шості правових систем є основним джерелом регулювання питань, які належать до сфери міжнародного пра­ва. Міжнародні договори (угоди) досягають такого становища тому, що містять уніфіковані норми, які спеціально створюються для врегулювання міжнародних невладних відносин.

У будь-якій державі більшість норм міжнародного договору застосовують до правовідносин унаслідок трансформації, тоб­то перетворення їх у норми внутрідержавного права. Форми здійснення трансформації передбачаються національним зако­нодавством держав. До них належать, зокрема, ратифікація, прийняття актів про застосування міжнародного договору, ви­дання іншого національного нормативного акта.

Міжнародний договір — угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про ви­дачу злочинців (екстрадиція).

Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного пра­ва міжнародний-правовий акт може мати різні форми і назви: договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нота­ми, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно складається з преамбули, основних статей і при­кінцевих положень.