2 Травня 1890 р.

«Стояла я і слухала весну...»

Коментар

Особливо Леся Українка любила весну як пору відродження, оновлення, надії. Тому лірична героїня її поезії стояла і «слухала весну», яка їй «багато говорила», співала пісні про любов, молодість, радощі й мрії. Прекрасна пейзажно-інтимна поезія покладена на музику.

І все-таки до тебе думка лине,

Коментар

Леся Українка так переймалася долею свого «занапащеного краю», нещаснішого за якого не бачила навіть у далеких землях, що болем промовляла: «Що сльози там, де навіть крові мало!» Наскільки ж глибокими були сила почуттів, відчай поетеси, що вона, гуманна людина, заговорила навіть про кровопролиття! А можливо, це лише заклик до дії, адже «сором сліз, що ллються від безсилля».

Патріотичний мотив— один з найчастіших у поезії Лесі Українки. Її любов до України не можна навіть і порівнювати з тими зітханнями, які були такими попу лярними серед частини української інтелігенції.

За глибоким переконанням поетеси, лити сльози над українським безталанням — це ще не велика послуга для краю.

Леся Українка . Лісова пісня

Дійові особи: "Той, що греблю рве", Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Лукаш, мати Лукашева, дядько Лев, Доля, Злидні, Перелесник, Пропасниця, Куць, Мавка, Лісовик, Килина, "Той, що в скалі сидить", діти Килини.

Дія відбувається в старезному лісі на Волині протягом року. Кожна дія починається пейзажем, який змінюється відповідно до пори року.

"Лісова пісня" — один із найпоетичніших творів у світовій літературі. Здається, всю свою ніжність, все багатство прекрасної душі, любов до рідного краю та його людей перелила Леся Українка у безсмертні рядки. В останній рік життя письменниця згадала дитинство, волинські ліси. З туги за ними й народилася драма-феєрія, що досі чарує і хвилює шанувальників Лесі Українки.

Серед численних персонажів, казкових і земних, центральне місце, безумовно, належить Мавці — лісовій істоті, наділеній щедрим серцем і багатою душею. Цей образ — уособлення кохання, яке приносить щастя. Мавка у творі дає єдино правильні, на думку Лесі Українки, відповіді на питання про щастя.

Уже з першої зустрічі головна героїня вражає щирістю, безпосередністю і ніжністю. Вона є часткою природи. Береза — її сестра, верба, "суха, старенька, — то матуся". Всім лісовим істотам Мавка готова допомагати, навіть якщо треба буде пожертвувати собою. Саме так вона рятувала красу Польової Русалки — ціною власної крові.

Але найповніше Мавка розкривається у стосунках з Лукашем. Покохавши його, лісова дівчина виявляє такі душевні властивості, які не часто зустрінеш у людини. Вона уміє бачити й цінувати красу і талант свого обранця. "Я за те тебе люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш", — пояснює героїня Лукашеві. Її кохання — це гаряче бажання підтримати і зростити "цвіт його душі", тобто усе найкраще, що було в ньому: поетичну натуру, доброту, ніжність, чесність. Заради коханого Мавка ризикує життям, відмовляється від того, до чого звикла, що є її сутністю: вона готова стати "служебкою", "зарібницею", поміняти вільний дух на "хитній рабський". Не оцінивши Мавчиної жертви, Лукаш зраджує її. А що вона? Жодної краплі ненависті, образи., злості! Навпаки, вона рятує хлопця від помсти Лісовика, повертає йому людську подобу. Вона жаліє його і вірить, що колись він сам "до себе дорівняється", тобто збереже свій талант і душевну красу.

Героїня "Лісової пісні" стверджує справжнє чисте почуття, суть якого Не в тому, щоб мати якусь користь, а в тому, щоб всю себе віддати заради нього, єдиного, заради його щастя.

Мавка, безумовно, заслуговує найвищих характеристик. Красива й ніжна, щира й чесна, віддана, і людяна — який прекрасний ідеал являє собою героїня Лесі Українки! Якби ж то вона стала взірцем для сучасників, щоб саме така дівчина користувалася любов'ю і повагою. Тоді б, напевне, у нашому житті панували б висока духовність, гуманістичні ідеали, світло і добро.Критика, коментарі до твору, пояснення

"Лісову пісню" Леся Українка написана, будучи далеко від батьківщини, влітку 1911 року всього за дванадцять днів. Драмою-феєрією назвала тому, що у творі відбуваються незвичайні метаморфози (перетворення), поряд з людьми діють міфічні істоти. Твір має міфологічно-фольклорну основу, а прототипами реальних людей стали волинські селяни, дядько Лев Скулинський, чиї розповіді так любила слухати маленька Леся Образи Мавки й дядька Лева уособлюють духовність і красу, а матері Лукаша й Килини — приземленість, грубість. У Лукашеві ж ці риси поєдналися, і Мавка дуже жалкує, що він не може "своїм життям до себе дорівнятись". Стративши любов, Лукаш втратив і вміння відчувати красу, і здатність до творчості, перетворився на вовкулаку (напіввовка, напівлюдину). "Лісова пісня" — це глибоко філософський твір про взаємодію добра і зла, про боротьбу людини за вільне, красиве, духовно багате життя в гармонії з природою.