Гідросфера — водна оболонка Землі. Її походження.

Гідросфера – водна оболонка Землі. Вона включає в себе всю воду, незалежно від її агрегатного стану. Гідросфера складається з Світового океану й вод суходолу. Загальний об’єм гідросфери близько 1400 млн. км3, причому основна маса води – 96,5% - води Світового океану. На долю материкових вод приходиться лише 3,5%, з яких більше 1,7% зберігається у вигляді льоду й тільки 1,71% в рідкому стані (ріки, озера, підземні води). Решта об’єму водної оболонки Землі, гідросфери, знаходиться в земній корі, в живих організмах і в атмосфері (приблизно 0,29%).

Всю природну воду, яка міститься в гідросфері, за походженням класифікують так:

води океанів та морів;

поверхневі води суші;

підземні води.

Світовий океан - це сукупність океанів та морів. Він поглинає основну кількість сонячної енергії. На одиницю його поверхні припадає майже в 2 рази більше сонячної енергії (377 кДж/см2 в рік), ніж на одиницю поверхні суші (209,5 кДж/см2 в рік). З його поверхні випаровується щорічно біля 5 000 00 км3 води, що складає 86% всієї вологи, яка потрапляє в атмосферу.Світовий океан містить найбільшу масу води (1,34 млрд. км3) і охоплює площу 361 млн. км2. Із 149 млн. км2. площі суходолу 3% припадає на внутрішні водойми – озера, водосховища, річки. Більшість водних об’єктів суходолу, за винятком деяких солоних озер, прісноводні. Вони мають пріоритетне значення для розвитку життєвих процесів і господарської діяльності людини. Обсяг води у них становить 184 тис. км3. Серед прісноводних об’єктів найбільші запаси води зосереджені у льодовиках (26 млн. км3). Це понад дві третини всіх запасів прісних вод. Обсяг підземних вод становить 23,7 млн. км3, з них близько половини є прісними, а решта – різного ступеня солоності. Для задоволення потреб людини найбільшу цінність мають річкові води. Їх одночасний обсяг дуже малий – 2 тис. км3 – 0,0002% загального обсягу вод і 0,006% обсягу прісних вод планети.

Походження гідросфери Землі

Більша частина поверхні нашої планети вкрита водами Світового океану. До цих пір не встановлено, коли і як вони утворилися.Існують дві основні гіпотези, що пояснюють походження води на Землі. Згідно з однією з них, так званої гіпотезі «холодного» почала, гідросфера утворилася при нагріванні і плавленні первинної холодної пилової хмари. Гіпотеза «гарячого» початку припускає, що спочатку Земля складалася з речовини, нагрітої до високої температури. Охолоджуючись, первинна речовина розділилася на рідку і газоподібну фази, а подальше зниження температури призвело до виділення з газоподібної фази гідросфери та атмосфери.

Кругообіг води

Усі води на Землі — океанічні, поверхневі та підземні води суходолу — завдяки енергії Сонця здійснюють єдиний кругообіг води в природі. Випарувана волога в атмосфері конденсується, перетворюючись на крапельки води і кристалики льоду. У приземних шарах вони утворюють туман, а піднявшись над поверхнею, — хмари.

Опади з хмар випадають над океаном і над суходолом. Найшвидше повертаються в океан води, що випали у вигляді опадів над поверхнею океану. Вони здійснюють мале коло кругообігу води в природі.

Води з опадів, які випали над суходолом, можуть знову випаруватися, або стікають у річки, просочуються в надра Землі, поповнюючи запаси підземних вод. Підземні води, талі снігові чи льодовикові води живлять річки, які виносять воду у Світовий океан (за винятком річок, що належать до басейну внутрішнього стоку). Таким чином, вода, що випарувалася з океану й потрапила на суходіл, через якийсь час знову потрапляє в океан. Так завершується велике коло1 кругообігу води в природі. Кругообіг відіграє виключно важливу роль у житті планети.

Здійснюючи перенесення тепла та вологи, він зв'язує земні оболонки і відіграє важливу роль в утворенні комплексної природної оболонки Землі. Кругообіг води має велике значення для розвитку рослинного світу, формування ґрунтів, розвитку ерозійних процесів. Річки виносять в океан твердий зважений матеріал, що сприяє нівелюванню земної поверхні та утворенню осадових порід. У загальному кругообігу води найбільш рухома атмосферна волога. Середній уміст водяної пари в атмосфері становить близько 14 тис. км, а загальна річна кількість опадів на Землі - 519 тис. км3. Значить, об'єм вологи в атмосфері поновлюється 40 разів на рік. На випаровування опадів витрачається більше 20% сонячної енергії, яка надходить на Землю. Але тепло, яке витрачається:на випаровування, вивільняється при конденсації водяної пари. Таким чином, кругообіг води супроводжується кругообігом тепла.

Баланис вологи в планетарному і в локальному масштабах не залишається незмінним. Значна кількість води вилучається з "обігу", затримується в льодовиках. За підрахунками Г.К. Тушинського (1963) у гірських льодовиках (у вигляді льоду) вода затримується на строк від 8 до, 125 років, а в льодовикових щитах - від 2 до 240 тис. років, протягом яких частки льоду долають шлях від центра шита до його окраїни. Згідно М.І. Львовича (1967), повний цикл вологообміну у полярних льодовиках триває близько 15 тис. років. Кругообіги води не замикаються на Землі.

Молекули водяної пари, які піднімаються у високі шари атмосфери, під впливом ультрафіолетової радіації Сонця розпадаються на атоми кисню та водню. Атоми водню розсіюються у міжпланетному просторі. У свою чергу Космос постачає воду на Землю, яку містить космічний пил.