6. Методичні рекомендації

6.1. Загальні настанови

Після настановної наради студент отримує від факультетського керівника практики щоденник педагогічної практики (не плутати зі щоденником особистих спостережень), який слід заповнити відповідно до вказаних там вимог та заліковий лист проходження педпрактики, який треба заповнити упродовж практики.

У перший день практики студенти прибувають на місце проходження практики, де їх зустрічає завідувач кафедри і безпосередній керівник – викладач кафедри. Практиканти знайомляться з навчальними програмами, семестровими планами, індивідуальними планами викладачів.

Упродовж наступних одного-двох днів студенти складають індивідуальний план роботи під час практики. В індивідуальному плані студенти-практиканти на основі індивідуальних завдань та річного плану роботи кафедри планують свою роботу за наступними розділами: навчальна, навчально-методична, організаційно-методична, виховна та громадська робота. До запланованих видів роботи необхідно чітко зазначити дати виконання.

Студент-практикант складає графік проведення пробних та залікових семінарських (практичних, лабораторних) занять, зазначаючи тему занять, групу, дату, час і номер аудиторії. Одна копія графіка подається керівникові практики від базової кафедри, друга – керівникові від кафедри педагогіки для контролю.

Наприкінці першого тижня студенти повинні мати індивідуальний план роботи, семестровий план роботи та графік проведення пробних і залікових занять. Також необхідно заздалегідь узгодити з керівниками від базової кафедри та кафедри педагогіки тему і структуру індивідуального пошукового завдання.

Починаючи з другого тижня, студенти проводять пробні та залікові навчальні заняття та виховні заходи. Тему і конспекти занять необхідно затвердити у керівників від базової кафедри та кафедри педагогіки.

Упродовж всієї практики студенти ведуть щоденник особистих спостережень, у якому занотовують свої враження про роботу інших студентів-практикантів, відвідані заняття викладачів та залікові заходи, зауваження щодо ходу практики тощо. Записи у щоденник роблять у довільній форми. Ці записи допомагають практикантові осмислити навчально-методичний і психологічний зміст практики, аналізувати проблеми власної педагогічної діяльності і сприйняття її студентами, викладачами кафедри. На підставі записів у щоденнику магістрант готується до виступу на підсумковій нараді в кінці практики.

Оформлення звітних документів входить в час проходження практики. Їх перевіряють і затверджують керівники практики від базової кафедри та кафедри педагогіки.

6.2. Методичні вказівки до підготовки і проведення семінарського заняття

Семінарські заняття є ефективною формою організації навчання у вищій школі, з якими органічно поєднуються лекції. З курсу педагогіки вищої школи вам відомо, що семінар – це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо.

Готуючись до семінару необхідно врахувати, насамперед основні дидактичні цілі, які ставить ця форма навчання:

• забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі опанування навчальною інформацією, що виноситься на самостійне опрацювання;

• спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізувати їх у самостійному вивченні наукової та методичної літератури, формувати навички самоосвіти;

• сприяти оволодінню методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються на занятті;

• формувати уміння і навички здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Формулюючи мету семінарського заняття обов’язково виділіть її навчальний, виховний, розвивальний та діагностично-корекційний аспекти:

• навчальний (поглиблення, конкретизація, систематизація знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

• розвивальний (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

• виховний (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);

• діагностично-корекційний (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.

Визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що під час вивчення різних дисципліни студенти повинні засвоїти їхні провідні ідеї (зміст понять, положень, законів, теорій та ін.); знати галузі їх використання; вміти застосовувати набуті знання, вміння й навички під час вивчення фахових дисциплін, у майбутній практичній діяльності тощо. Загальнодидактичною вимогою до семінарських занять є науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного зв’язку, проблемність та ін.

У методиці проведення семінарських занять є певні особливості, зумовлені логікою викладання конкретної дисципліни: 1) необхідно забезпечити високий рівень мотивації (вивчення теми слід розпочинати із з’ясування її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо); 2) дотримуватися принципу професійної спрямованості та здійснення різнорівневих міжпредметних зв’язків з іншими дисциплінами, практичним навчанням забезпечувати формування єдиної системи знань умінь та навичок студентів; 3) важливим є також формування професійної культури і мислення; 4) у процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати органічну єдність теоретичного і дослідницько-експериментального пізнання; 5) семінарські заняття мають гармонійно поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійної роботою студентів.

Зважаючи на ці вимоги викладачеві-практикантові необхідно детально ознайомитись з навчальною програмою дисципліни, з’ясувати місце конкретного семінару у системі формування знань та умінь з курсу, пов’язати його тему з іншими дисциплінами, які вивчають студенти.

Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є:

• активна участь самих студентів у з’ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд;

• викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування;

• така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття;

• якщо студенти не підготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти

відповідають на них).

Існує багато різновидностей семінарських занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У процесі проходження практики під час викладання тієї чи іншої дисципліни доцільно організовувати різні види семінарських занять (див. табл..), враховуючи зміст теми , дидактичні цілі та рівень підготовки студентів.

Таблиця 1.