
- •1. Методи педагогічних досліджень. Повна характеристика пед. Експерименту.
- •2. Організація самостійної роботи студентів . Аналіз різних варіантів її здійснення.
- •3. Основні проблеми розвитку школи і освіти в Україні.
- •4. Діагностика рівнів засвоєння знань на прикладі конкретної теми.
- •5. Структура особистості. Об’єкт і предмет педагогіки під кутом зору структури особистості за Рубінштейном.
- •6. Дидактичні змінні пари.
- •7. Дидактична система. Характеристика її компонентів.
- •8. Технологічність навчального процесу. Приклади технологій.
- •9. Аспекти педагогіки. Їх характеристика і взаємозв’язок.
- •10. Дидактичний цикл. Характеристика його компонентів.
- •11. Соціально-економічні і педагогічні засади реформування школи.
- •12. Визначення темпу засвоєння знань (на прикладі конкретної теми).
- •13. Таксономія блума
- •14. Проектне навчання. Продуктивне навчання
- •15. Процес навчання як взаємопов’язана діяльність учителя та учнів
- •16. Ушинський про народність у вихованні
- •17. Рівні засвоєння знань
- •18.Зміст освіти. Теорії освіти. Структура змісту.
- •19.Системний підхід у навчанні. Системна призма.
- •20. Методи навчання Їх класифікація на основі самостійно-пізнавальної діяльності.
- •21. Діяльнісний підхід у навчанні.
- •22.Сучасні засоби навчання.
- •23. Технології диференційованого навчання.
- •24. Учіння – діяльність суб’єкта навчання. Характеристика його компонентів.
- •25. Технологія проблемного навчання.
- •26. Принципи навчання та їх характеристика. Історико-логічний характер принципів навчання.
- •27. Зовнішня диференціація навчання.
- •28. Вивчення темпу рівнів засвоєння знань (на прикладі конкретної теми).
- •29. Технологія в. Ф. Шаталова.
- •30. Неурочні форми організації навчання.
- •31. Організація самостійної роботи студетів.
- •32. Проектне та продуктивне навчання.
- •33. Метод системної призми.
- •34. Диференційоване навчання
- •35. Національна система виховання
- •36. Основи морального виховання
- •37. Основи розумового виховання
- •38. Основи фізичного виховання
- •39. Основи громадянського виховання
- •40.Методи виховання,їх х-тика.
- •42.Національна доктрина розвитку освіти
- •45.Теорія коллективу Макаренка
- •46. Я. А. Коменський – засновник педагогіки нової доби.
- •47. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання
- •48. Дидактична система у вищій школі.
- •49. Активні методи навчання у вищій школі.
- •50. Технічні засоби навчання. Комп’ютерні системи навчання.
- •51. Тести у вищій школі
- •52. Професійна діяльність викладача вузу і проблеми педагогічної майстерності
- •53. Проектування освітнього процесу як дидактична задача
- •54. Характеристика традиційних педагогічних технологій
- •55. Інноваційні технології навчального процесу
- •56. Діагностика якості освіти
- •57. Проблеми якості сучасної освіти.
36. Основи морального виховання
Моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.
Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Засноване воно на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини, гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги в процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої взаємодії педагога і дитини.
Моральне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості:
— цілеспрямованість (полягає в чіткій окресленості мети педагогічних впливів);
— багатофакторність (передбачає враховування усіх чинників, які відіграють суттєву роль у процесі виховання);
— віддаленість у часі результатів роботи (виховання є тривалим процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);
— неперервність (полягає в систематичності взаємовпливів вихователя і вихованця);
— визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем для дитини);
— цілісність (передбачає внутрішню єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної культури людини).
Моральне виховання з перших років життя дитини спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості, розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері дитини-дошкільника, що виявляються у розвитку моральних мотивів поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають супідрядності — підпорядкованості певній вищій меті. Тому неувага до морального виховання в дошкільному віці не може бути компенсована у подальші роки.
Моральне виховання тісно пов'язане з моральним розвитком, оскільки взаємодія між педагогічними впливами і розвитком особистості відбувається через сприймання, усвідомлення, оцінку й перевірку досвідом моральних вимог.
37. Основи розумового виховання
Розумове виховання — систематичний, цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання.
Метою розумового виховання є підвищення рівня загального розвитку дошкільників. У дошкільному віці дитина засвоює основи знань про навколишній світ, взаємини людей, про зовнішні якості, внутрішні, суттєві зв'язки предметів. Старші дошкільники виявляють здатність до первинних форм умовисновків і узагальнень. У них формуються такі важливі якості, як активність мислення, допитливість та ін.
Розумове виховання забезпечує необхідний рівень розвитку дитини під час систематичного навчання, в іграх і на заняттях, у повсякденному житті. Визначальну роль при цьому відіграє спілкування з дорослими і власна пізнавальна діяльність. Особливої уваги батьків і педагогів потребує формування у дітей основ культури розумової праці, що є передумовою високопродуктивної інтелектуальної доцільності в дорослому віці. Важливими напрямами розумового виховання, крім розвитку ерудиції, формування світогляду, оволодіння системою наукових і прикладних знань, досвіду пізнавальної діяльності, здатності до прийняття нетрадиційних рішень, що загалом характеризують інтелект людини, є формування емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до себе, а також розвиток пізнавальних інтересів, потреби у самоосвіті. Основи цих важливих складових 0собистісного й інтелектуального розвитку закладаються у дошкільному віці.
З погляду психології, розум людини — функція мозку, яка полягає у точному й адекватному відображенні закономірностей явищ навколишнього життя, а також у відповідній регуляції діяльності людини щодо освоєння дійсності та власного вдосконалення. Сформованість цих якостей свідчить про розумовий розвиток дитини як важливу складову особистості, основи якої формуються у дошкільному дитинстві під впливом фізичного, розумового, морального виховання.