4. Визначення коефіцієнта в’язкого тертя.
4.1. Із умови стійкості коефіцієнт в’язкого тертя
кг/с
(22)
Перехідний процес в системі 3 порядку буде монотонним, коли коефіцієнти Вишеградського (А1,А2) будуть знаходитись у заштрихованій області. Визначаємо коефіцієнт А1 за формулою:
(23)
Якщо А1<3,0 , то потрібно його збільшити, зменшивши к7. Оскільки А1=3,4 перерахунок не потрібен. Враховуючи коефіцієнт А1 із діаграми знаходимо коефіцієнт А2м як точку перетину прямої А1 з бісектрисою Оа. Отже, А2м=3,4.
(24)
Визначаємо коефіцієнт А2 за формулою:
(25)
5. Статична характеристика.
Статичну характеристику одержують з рівняння, яким описується динаміка системи. В усталеному режимі всі похідні дорівнюють нулю і:
(26)
За цим рівнянням будуємо статичну характеристику системи автоматичного регулювання: hp=f(Q2)
Q,м3/с |
0.1 |
0.2 |
0.3 |
0.4 |
0.5 |
0.6 |
0.7 |
0.8 |
0.9 |
1.0 |
h, м |
1.10 |
1.05 |
1.00 |
0.95 |
0.90 |
0.85 |
0.80 |
0.75 |
0.70 |
0.65 |
Статична характеристика hp=f(Q2) зображена на рисунку 1.
За статичної характеристики видно, що точність регулювання в статичному режимі складе 10,78%.
Із рівняння (26) слідує, що для збільшення точності регулювання рівня води потрібно збільшити коефіцієнт k5, який при заданій витраті Q2 залежить від різниці рівнів води у верхньому і нижньому б’єфах. Так при:
НВБ–hр=0,8 і Q2p=0,25 м3/с точність складає 10,78%, а при
НВБ–hр=1,6 і Q2p=0,25 м3/с
І точність регулювання дорівнюватиме
Отже, із збільшенням перепаду рівнів в б’єфах точність автоматичного регулювання рівня води у нижньому б’єфі збільшується.
Література:
1. Баховец Б.А. Основы автоматики и автоматизация производственных процессов в гидромелиорации. Л.: Выща школа. Изд-во при Львов. Ун-те, 1989.-336с.
2. Бочаров С.Ю. Автоматизация водорегулирующих комплексов: [монография]/С.Ю. Бочаров.– Ровно.:РДТУ,2000.–110с.
3. Методичні вказівки і завдання до виконання розрахунково-графічної роботи 043-30. Рівне 2011.