Обстановка спілкування та етикетні формули. Ти-і Ви-спілкування

В одній ситуації доречним буде прощання Поки!, А в іншій - На все добре! До побачення. Уявіть собі, якщо в офіційній обстановці заліку студент, отримавши довгоочікувану розпис в заліковій книжці, скаже викладачу: "Поки!". Швидше за все, це буде сприйнято як дивацтво однокурсниками і як неввічливість, що носить викликає характер, викладачем. Вибір привітання повинен відповідати обстановці спілкування і формою спілкування (Ти-і Ви-спілкування). В офіційній обстановці повсякденного ділового спілкування прийнято вибирати універсальні етикетні формули:

Привітання	Добрий день (ранок, вечір)! Здравствуйте!
Формули прощання	До побачення! Всього доброго! На все добре! До зустрічі! (Якщо призначена зустріч) Дозвольте попрощатися! Щасливої ​​дороги (Від'їжджаючого)
Формули подяки	Спасибі! Дуже вдячний вам ... Дякую! Велике спасибі! Сердечно дякую (вдячний)! Дозвольте подякувати вам! Дуже вам вдячний!
Прохання	Будьте ласкаві ... Будьте люб'язні ... Прошу вас ...
Вибачення	Приношу свої вибачення ... Вибачте, будь ласка ... Прошу мене вибачити ... Вибачте, будь ласка ...
Пропозиція	Дозвольте запропонувати ... Мені хочеться запропонувати вам ... Я хотів би запропонувати вам ...
Запрошення	Дозволити запросити вас на ... Я запрошую вас на ... Від імені ... запрошую вас на ...

При цьому прохання, запрошення, сформульовані у формі питання, використовуються для підкреслення шанобливого ставлення до співрозмовника: - Чи не можете ви ...? Можу я вас попросити ...? Вас не утруднить ...? Чи не чи хочете поглянути ...? Не погодитеся ви ...? Обстановка офіційності не просто висуває вимоги підвищеної ввічливості, шанобливості до співрозмовника, яке б положення вона займала. Засобами етикету підкреслюється дистанція офіційного спілкування. Це пов'язано з вибором Ви-спілкування. Незалежно від соціального статусу, статі і віку співрозмовника вибирається Ви-спілкування, яке передбачає не тільки звернення до співбесідника по імені та по батькові, а й визначає вибір теми обговорення, дистанцію спілкування, тональність, лексичний відбір та інше. Потрібно підкреслити, що офіційна обстановка вимагає двостороннього Ви-спілкування в будь-якій соціальній та віковій групі. Грубим порушенням норм етикету є одностороннє "тикання", коли під час наради, збори начальник звертається до підлеглого на "ти", а той до нього у свою чергу - на "ви". Причому нерідко "ти" з боку начальника поєднується зі зверненням на ім'я по-батькові: - Ти, Іван Миколайович, не ображайся на критику! Такі потворні гібриди - спадщина соціалістичної командно-адміністративної системи. У російській суспільстві прийнята трехіменная система називання людей: прізвище - ім'я - по батькові. Ця система іменування унікальна. Вона сформувалася ще в середні століття під впливом Візантії і зараз зберігається тільки в російській культурі. Етикет наказує в офіційних документах, а також в усних офіційних повідомленнях обов'язково вказувати прізвище, ім'я, по батькові будь-якого громадянина. Це стосується не тільки звернення, а й згадки, іменування особи в офіційних умовах. Не Єгор Гайдар, Григорій Явлінський, а Єгор Гайдар і Григорій Олексійович Явлінський. Повне звернення може поєднуватися лише з зверненням на "Ви". Ви-спілкування передбачає суворий відбір тем обговорення. Ділове спілкування в цьому разі не виходить за рамки тим, позначених в порядку денному чи передбачених регламентом. Нейтральні, обговорювані теми "погода", "спорт", "враження від дороги" можуть бути присутніми у якості вкраплень у діловій розмові. Як і гумор, вони виконують функцію розрядки. Це особливо актуально, якщо переговори затягуються. Іноді подібні перемикання тим свідчить про особливу близькість, довірливість партнерських відносин. Спілкування починається з встановлення відстані між співрозмовниками. Дистанція залежить від взаємин мовців. Чим офіційної відносини, тим далі знаходяться люди один від одного. У російській етикеті офіційна зона спілкування дорівнює довжині двох витягнутих для рукостискання рук (90-110 см), дружня зона - відстані двох зігнутих у лікті рук (50 см). Перехід з однієї зони в іншу, наприклад, зменшення відстані між спілкуються, прочитується як бажання змінити офіційний тон спілкування на дружній. Такий прийом використовується керівником для того, щоб викликати відвертість підлеглого, розташувати до себе відвідувача. Дуже велике значення в спілкуванні має тональність. Загальна тональність у залежності від сфери спілкування може бути строго офіційної, нейтральною, фамільярно-дружньою. З чого ж складається тональність? Це стилістика мовлення, манера поведінки мовця (погляд, міміка, жести, поза), але головне - тон. На жаль, люди мало звертають уваги на те, яким тоном вони кажуть, іноді і просто не вміють модулювати голос, тобто варіювати тональність. Так, що займає високу посаду людина і будинку починає говорити (не помічаючи цього) начальницькому-наказовим тоном. Виникає конфліктна ситуація: "Що ти все наказуєш?" До речі сказати, для сучасного офіційно-ділового спілкування начальницький тон стає малопридатним, застарілим. Імперативність поступається місцем принципу співпраці. Тому основним тоном при суворо офіційних відносинах буде спокійний, рівний, стриманий тон, при менш суворих офіційних відносинах - спокійний, доброзичливий, привітний. Кожна культурна людина повинна вміти знаходити потрібну тональність у будь-мовної ситуації. Невміння вибрати правильний тон спілкування веде до комунікативної невдачі. Недотримання потрібної тональності не тільки заважає спілкуванню, а й часто створює помилкове уявлення про особистість мовця. Так, в іноземців нерідко складається враження про росіян (перш за все - про ділових людей) як про агресивні і фамільярний людях. По-перше, тому, що в офіційно-ділових бесідах не витримується відповідна тональність: переважає безапеляційний, напористий, підвищений тон. По-друге, використовується неприпустима комунікативна стратегія - прагнення будь-що-будь довести свою правоту. Одна з найважливіших функції етикету - зняття агресії. Вона реалізується у правильному виборі тону спілкування, перш за все у відсутності категоричних оцінок. Потрібно пам'ятати, що, чим ввічливіше говорить, тим менш категоричні його висловлювання. Це не позбавляє співрозмовника можливості судити про предмет самостійно. Замість "Це нісенітниця!", "Цього не може бути" використовується "Мені здається це не цілком переконливим"; "Боюся, що не можу погодитися з вами"; "Навряд чи це можливо" і т.п. Використання етикетної лексики для встановлення дистанції офіційного спілкування було особливо активним у російській дворянському етикеті: - Будьте ласкаві подати рапорт! - Прошу поводитися належно! - Потрудіться розписатися в отриманні ... У сучасній російській етикеті такі слова теж є: - Дозвольте, ми з вами обговорюємо зовсім інше питання! - Пробачте, ми розглянули тільки одне питання! У цих фразах слова "дозвольте" і "вибачте" використані не в номінальному значенні (порівняйте: Вибачте мене! Дозвольте, я вам допоможу!), А з метою підкреслення дистанції офіційного спілкування. Таким чином, офіційна обстановка ділового спілкування в етикеті реалізується у Ви-спілкуванні, нейтральних і особливих, офіційних формулах мовного етикету, в рівному, доброзичливому тоні спілкування, у спеціальній, регулюючої і підкреслює офіційність відносин лексиці.