Культура поведінки, мовний етикет

Саме використання етикетних формул може не давати очікуваного результату, якщо відсутня або недостатньо висока культура поведінки людини. Уявіть собі, що ви починаєте обговорювати ділове питання з директором фірми, попередньо простоявши перед дверима кабінету більше сорока хвилин. Якщо директор не вибачиться перед вами і не назве вагому причину такого ставлення до вашого часу, ділові відносини можуть бути зіпсовані, а операція - не відбулася. Основний принцип мовної поведінки - уважне і шанобливе ставлення до співрозмовника - реалізується в тому числі в наступних заборонах.

• Зовсім непристойно не проявляти уваги до вхідного в кабінет людині. Навіть при великій зайнятості (розмова по телефону, підготовка термінового повідомлення для факсу і т.п.) слід відірватися на декілька секунд і відповісти на привітання, запропонувати сісти (особливо якщо це літня людина або жінка), вибачитися і попросити трохи зачекати. Пропонуючи відвідувачу сісти, можна використовувати спеціальні етикетні формули: Сідайте, будь ласка, Прошу вас сідати, або просто Прошу з вказівним жестом убік крісла (стільця). Просторечная форма Сідайте та ще з жартівливим Сісти завжди встигнете - показник низької мовної культури (фамільярно-розмовний тип мовної культури). • Палити в кабінеті можна тільки з дозволу співрозмовника, особливо якщо це жінка. Для цього використовуються фрази: "Ви не заперечуєте, якщо я закурю?", "Можна мені викурити сигарету?" • Не рекомендується сидіти у так званих вільних позах: розвалившись у кріслі або "нога на ногу". Корпус мовця має бути повністю розгорнутий у бік адресата, руки повинні вільно лежати на столі. • При встановленні ділового контакту непристойним вважається оглядати людину зверху до низу оцінюючим поглядом. Під таким поглядом людина губиться, і йому буває важко зосередитися потім на теми бесіди. Крім того, погляд "зверху донизу" прийнятий в особистій сфері спілкування. Погляд на співрозмовника в діловій обстановці передбачає фіксацію його на верхній частині особи (трикутник між очима і серединою лоба) згідно з рекомендаціями американського психолога, спеціаліста з питань використання жестів у процесі спілкування Аллана Піза. • В умовах офіційного спілкування не допускається підвищення тону. Тон повинен бути спокійним, стриманим, рівним незалежно від обстановки. Навіть якщо ваш співрозмовник роздратований і висловлює невдоволення, проявляє емоційну нестриманість, володіючи собою і придушуючи в собі бажання відповісти тим же, ви володієте додатковою перевагою. Навчитися володіти собою вдається завдяки психологічній підготовці та постійній увазі до своєї мови. • У конфліктних ситуаціях не можна всю провину звалювати на іншу сторону. Визнання хоча б часткової відповідальності за те, що трапилося знімає ситуацію "перекидання м'яча" (чергування взаємних обвинувачень) і виводить бесіду знову в русло конструктивного діалогу. Відомо, що доброзичливе ставлення до співрозмовника, готовність вислухати його - основне правило російського етикету. Про це можна судити з фольклору: Невіглас (нечемний чоловік) і Бога гнівить. Не дорого ніщо, дорого вежество (пристойність, добре звернення). Не співай худий пісні при добрих людях. Ласкаве слово краще м'якого пирога. Приймають, за обидві руки беруть та в червоний кут саджають. Радий не радий, а кажи: ласкаво просимо! Чесно величати, так на порозі зустрічати.