4.4. Функції та принципи оплати праці

Ефективність оплати праці на підприємстві визначається тим, наскільки повно вона виконує свої функції, а саме: відтворювальну, стимулювальну, регулювальну і соціальну.

Відтворювальна функція заробітної плати полягає в потребі встановлення норм оплати праці на рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної квалі­фікації та водночас дає змогу роботодавцю застосувати обґрунтовані норми праці, що гарантують йому отримання необхідного результату господарської діяльності.

Стимулювальна функція відтворюється у ступені залежності величини заробітної плати працівника від кількості та якості результатів його праці в конкретних умовах діяльності.

Регулювальна функція оплати праці реалізує принцип диференціації рівня оплати праці працівника певного фаху і кваліфікації відповідно до відповідальності та складності його трудових завдань.

Соціальна функція заробітної плати втілює принцип соціальної справедливості й передбачає однакову оплату за однакову роботу.

Принципи оплати праці: здійснення оплати праці залежно від кількості та якості праці; диференціація заробітної плати залежно від кваліфікації працівника і умов праці; темпи росту продуктивності праці мають бути вищими за темп росту середньої заробітної плати.

4.5. Форми і системи заробітної плати

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система.

Тарифна система дозволяє зіставити конкурентні види праці, беручи до уваги їх складність і умови виконання, тобто якість праці. Вона складається з таких основних елементів:

• тарифної сітки (з 2002 р.) 25 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,51;

• тарифних ставок; розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може провадитися оплата за фактично виконану працівником норму праці;

• тарифно-кваліфікаційних довідників, які поділяють різні види робіт на групи залежно від їх складності.

Тарифні сітки (тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів) можна визначати різні для різних видів виробництва, робіт, окремих груп і категорій працівників або на підприємстві може бути визначена єдина тарифна сітка (тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів) для оплати праці всіх груп і категорій робітників або навіть усіх працівників підприємства, включаючи керівників, фахівців і технічних службовців.

Сьогодні підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки служать орієнтиром у процесі організації оплати праці.

Для розроблення тарифної сітки можна використовувати чотири варіанти збільшення (від розряду до розряду) міжрозрядних коефіцієнтів: з прогресивним абсолютним та прогресивним відносним (у відсотках) зростанням тарифних коефіцієнтів; 2) з прогресивним абсолютним та постійним відносним зростанням тарифних коефіцієнтів; з постійним абсолютним та регресивним відносним зростанням тарифних коефіцієнтів; з регресивним абсолютним і відносним регресивним зростанням тарифних коефіцієнтів.

Після того, як визначили тарифні ставки для працівників усіх розрядів, наявних на підприємстві, виникає питання, як визначити розряд того або іншого працівника.

Кваліфікаційні розряди присвоюються робітникам відповідно до виконуваних ними робіт, які, в свою чергу, належать до певних тарифних розрядів.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів здійснюється керівництвом (власником) підприємства відповідно до кваліфікаційних вимог і з обов’язковим узгодженням із профспілкою підприємства.

Професійні назви робіт (професій) визначають згідно з Державним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003–95», а кваліфікаційні вимоги до них – відповідно до «Довідника професійних кваліфікаційних характеристик професій працівників».

На підставі тарифної системи підприємства можна використовувати дві форми оплати праці: відрядну та погодинну.

За відрядної форми оплати праці розмір заробітної плати працівника визначають кількістю продукції (робіт, послуг), виготовленої за певний проміжок часу (зазвичай за місяць), та відрядною розцінкою за її одиницю:

1. Заробітна плата за прямою відрядною системою оплати праці:

де m — кількість різних видів продукції, що виготовляє робітник; P_i — розцінка за і-й вид продукції; N_Ф — фактичний випуск продукції і-го виду.

2. Розцінка за певний вид продукції:

де Т_шт — норма часу на виконання і-ї операції; С_в— годинна тарифна ставка відрядника за розрядом робіт.

3. Заробітна плата за відрядно-преміальною системою оплати праці:

де З_т.в. — тарифна заробітна плата відрядника (З_т.в =З_п.в); Д_в— преміальні доплати;

П₁ — процент доплат за виконання плану (10–15%); П₂ — процент доплат за кожний процент перевиконання плану; П_п.п — процент перевиконання плану;

де N_ф, N_пл— фактичний і плановий обсяги випуску продукції.

4. Заробітна плата за відрядно-прогресивною системою оплати праці:

де N_в.б— обсяг випуску продукції, що відповідає вихідній базі для нарахування доплат (110–115%); P— розцінка за певний вид продукції;

де Н_ч— норма часу на виконання і-ї операції; С_в— годинна тарифна ставка відрядника за розрядом робіт; Н_вир­— норма виробітку; P_п— підвищена розцінка за виконання операції.

де П_зр.р..—процент зростання розцінки, який визначається за шкалою, розробленою на підприємстві залежно від процента перевиконання вихідної бази для нарахування доплат.

Процент перевиконання вихідної бази:

де N_ф,N_пл, N_в.б — фактичний, плановий обсяги випуску продукції та адекватний вихідній базі для нарахування доплат.

Погодинна форма передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації робітника.

Погодинну форму оплати праці застосовують передусім тоді, коли немає можливості вимірювати результати праці, необхідної для встановлення норм виробітку та розцінки, або у випадках, коли робота надто трудомістка; робітник не може безпосередньо впливати на збільшення випуску продукції, що визначається насамперед про­дуктивністю машин, обладнання, агрегату; визначальну роль відіграють не кількісні, а якісні результати роботи; робота є небезпечною для працівника. ;

Заробітна плата за прямою погодинною системою оплати праці:

де Т_ф.—фактично відпрацьований погодинником час; С_п— годинна тарифна ставка погодиннику (за розрядом робітника).