- •Поняття і значення фінансів.
- •Функції фінансів.
- •Поняття фінансового контролю, його функції та принципи.
- •Фінансовий контроль і контрольна функція фінансів.
- •Фінансова діяльність держави і роль фінансового контролю в її здійсненні.
- •Становлення і розвиток терміну «фінанси» та «фінансовий контроль».
- •Соціальне управління як вид діяльності держави, його види, об’єкти і суб’єкти.
- •Поняття та види функцій управління.
- •Методи соціального управління.
- •Процес соціального управління, його стадії.
- •Контроль як функція управління та як заключна стадія управлінського процесу.
- •Управлінські відносини та їх види.
- •13. Фінансовий контроль як умова реалізації фінансової політики держави.
- •14. Поняття фінансового контролю як інституту фінансового права, його місце в системі права.
- •15. Види фінансового контролю.
- •16. Форми фінансового контролю.
- •17. Методи фінансового контролю.
- •18. Фінансово-контрольні правовідносини, їх зміст та особливості.
- •19. Особливості оптимізації системи органів фінансового контролю згідно Указів Президента «Про оптимізацію системи
- •20. Порядок ведення журналу реєстрації перевірок.
- •21. Координація проведення планових виїзних перевірок органів фінансового контролю.
- •22. Порядок здійснення внутрішнього аудиту в системі центрального органу виконавчої влади.
- •23. Поняття процесу фінансового контролю, його ознаки та стадії.
- •24. Основні стадії процесу фінансового контролю.
- •25. Додаткові стадії процесу фінансового контролю.
- •26. Взаємодія органів фінансового контролю та її форми.
- •27. Повноваження вру щодо здійснення фінансового контролю.
- •28. Конституційні повноваження Президента України.
- •29. Контрольні повноваження Кабінету Міністрів України.
- •30. Повноваження Комітетів вру щодо здійснення фінансового контролю.
- •31. Контрольні повноваження Верховної Ради арк.
- •32. Контрольні повноваження Ради Міністрів арк.
- •33. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти фінансового контролю.
- •34. Повноваження Пенсійного Фонду України щодо дотримання фінансової дисципліни.
- •35. Правовий статус та завдання Державної пробірної служби україни.
- •36. Правові основи та порядок здійснення перевірок органами державної пробірної служби україни.
- •37. Історія розвитку законодавства про Рахункову палату.
- •38. Правовий статус Рахункової палати як постійно діючого органу фінансового контролю.
- •39. Представництва Рахункової палати.
- •40. Завдання рахункової палати.
- •41. Функції Рахункової палати.
- •42. Об’єкти контрольних повноважень Рахункової палати.
- •43. Принципи організації і діяльності Рахункової палати.
- •44. Підготовка і проведення контрольних заходів Рахунковою палатою.
- •45. Правові форми оформлення результатів контрольних заходів Рахункової палати.
- •46. Реалізація матеріалів перевірок Рахунковою палатою.
- •47. Організація контролю Рахунковою палатою за усуненням виявлених в ході перевірок порушень.
- •48. Правовий статус Міністерства Фінансів України, його завдання.
- •49. Функції Міністерства Фінансів України, які передбаченні чинним законодавством.
- •50. Контрольні повноваження Міністерства Фінансів України на кожній стадії бюджетного процесу.
- •51. Державна Казначейська служба як спеціальний орган при Міністерстві фінансів, що здійснює фінансовий контроль, його завдання.
- •52. Функції державної казначейської служби.
- •53. Правовий статус органів Державної фінансової інспекції.
- •54. Завдання та методи контролю органів Державної фінансової інспекції.
- •55. Функції органів Державної фінансової інспекції
- •56. Права органів Державної фінансової інспекції у здійснені фінансового контролю.
- •57. Державний фінансовий аудит – як метод контролю органів Державної фінансової інспекції.
- •58. Оформлення результатів державного аудиту.
- •59. Порядок проведення інспектування органів Державної фінансової інспекції.
- •60. Зміст акта ревізії проведеної органів Державної фінансової інспекції
- •61. Реалізація результатів ревізії та державного аудиту.
- •62. Особливості проведення ревізії за зверненням правоохоронних органів.
- •64.Права Державних податкових інспекцій під час реалізації контрольної функції.
- •65.Складання протоколу про адміністративне правопорушення.
- •67.Субєкти,що здійснюють недержавний фінансовий контроль та законодавча база їх діяльності.
- •68.Порядок проведення недержавного аудиту.
- •69.Обовязкові випадки проведення ауд. Перевірок відповідно до зу Про ауд.Діяльність
- •70. Оранізіції і особи,що мають право проводити недержавні аудиторські перевірки.
- •71.Відповідальність при здійсненні недержавного аудиту.
- •72.Поняття і види санкцій, що застосовуються органами фінансового контролю.
- •73. Порядок застосування фінансових санкцій органами фінансового контролю.
- •2.Фін.Правові санкції:
- •3.Призупинення бюджетних асигнувань
- •74.Порядок застосування адміністративних стягнень органами фінансового контролю.
- •75. Порядок застосування санкцій органами фінансового контролю за бюджетні правопорушення
- •76. Причини і умови скоєння фінансових правопорушень, проблеми їх профілактики.
- •3) Правові умови.
- •77. Поняття і зміст юридичних санкцій.
- •78.Поняття законності при здійсненні фк.
- •79.Вимоги зміцнення законності.
- •80.Поняття та види гарантій зміцнення законності у фінансовому контролі.
- •81.Соціальні та правові засоби захисту прав посадових осіб органів фінансового контролю.
- •3.Відшкодування заподіяної шкоди.
- •82.Відповідальність посадових осіб органів державного фінансового контролю.
64.Права Державних податкових інспекцій під час реалізації контрольної функції.
У сфері мобілізації фінансових ресурсів і формування дохідної частини бюджетної системи України визначальне місце займають органи ДПСУ. Безпосередньо організацію податкової роботи та здійснення фінансового контролю покладено на первинну ланку ДПС — податкові інспекції. ДПІ у районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконуючи контрольну функцію,мають такі права:
1) здійснювати контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі;
2) забезпечувати облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність їх надходження, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;
3) контролювати своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевіряють достовірність документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування й обчислення податків, інших платежів;
4) здійснювати у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків зі споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
5) вести облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності під час здійснення операцій із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій.Податкові органи мають право розглядати звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій. Для забезпечення всеохопного і постійного фінансового контролю податкові органи подають у встановлені законодавством строки відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіти про надходження податків та інших обов'язкових платежів.
65.Складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.Протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ органів державного пожежного нагляду ,органів охорони здоров'я , СБУ, ЦОВВ органів охорони пам'яток історії та культури органів державного енергонагляду Державної інспекції з енергозбереження ,органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, фінансові органи та ін. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Протокол надсилається органові (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
66.Історія формування органів , що забезпечують формування та реалізацію єдиної державної податкової політики в Україні.Податкову службу України було створено в січні 1990 року відповідно до постанови Ради Міністрів колишнього СРСР „Про державну податкову службу” від 24.01.90 № 76. до цього її функції виконували фінансові органи, на які в даний час покладено питання планування і виконання бюджету.
З 1990 р. в Українській РСР функції фіскальних органів виконували Головна державна податкова інспекція Української РСР і державних податкових інспекцій по областях, районах, містах і районах у містах. Головна державна податкова інспекція Української РСР діяла при Раді Міністрів. Головним завданням державної податкової інспекції було забезпечення додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та інших обов’язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих платежів.
Державні податкові інспекції усіх рівні повинні були координувати роботу з фінансовими органами, банківськими установами, органами внутрішніх справ, суду, прокуратури, іншими контролюючими органами. .Прийнятий 4 грудня 1990 року Закон України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ визначив статус, функції та правові основи діяльності державної податкової служби в Україні. Реорганізація податкової служби стала найбільш значною якісною зміною податкової діяльності держави на другому етапі її розвитку. Цей процес пов’язаний, у перчу чергу, з прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України. У ст. 67 Конституції закріплено обов’язок кожного громадянина сплачувати податки та збори в порядку й розмірах, встановлених законодавством. Визначено, що всі громадяни щорічно подають о податкових інспекцій декларації про свій майнових стан та доходи
Постановою КМУ “Питання державних податкових адміністрацій” від 30.10.96 р. було визначено організаційну та структурну форми сучасної податкової служби України.
У зв’язку з виданням цих указів відбулася реформа у податковій службі України. Згідно із цими реформами:
-була створена ДПСУ на базі Головної державної податкової інспекції, яку було ліквідовано; -виведено податкову службу зі складу Міністерства фінансів та надано Державній податковій адміністрації України статусу центрального органу виконавчої влади і її підпорядкування безпосередньо Кабінету Міністрів; -утворені відповідно державні податкові адміністрації в АРК, областях, районах, містах і районах у містах на базі ліквідованих державних податкових інспекцій по АРК, областях, районах, містах і районах у містах; -Законодавчо було визначено, що ДПС України є центральним органом виконавчої влади. та ін..
12.12.2012 було створено Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України)яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади . Міністерство є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.
