18. Фінансово-контрольні правовідносини, їх зміст та особливості.

Фінансово-контрольні правовідносини – це один із видів фінансових право­відносин, які мають розширену сферу дії, цільову спрямованість, орга­ні­заційний, похідний (допоміжний) характер та виникають на підставі фінансово-контрольних норм у сфері контрольної діяльності держави .

Фінансово-контрольним правовідносинам властиві всі ті суттєві озна­ки, які притаманні правовідносинам і, звичайно, фінансовим право­відно­синам взагалі. Відповідно до висновків теорії права про сутність правовід­носин, можна стверджувати, що фінансово-контрольні правовідносини виникають на основі фінансово-контрольної норми.

Особливості:

1) вони виникають з приводу мобі­лізації, розподілу та використання централізованих і децентра­лізо­ваних фондів коштів. 2) вони мають розширену сферу дії, бо виникають не тільки в сфері фінансової діяльності держави, зачіпають не лише грошові, а й матеріальні цінності. 3) вони мають цільову спрямованість. Ці правовід­носини спрямовані на своєчасне і повне формування централізованих і децентралізованих фондів коштів; їх ефективне і доцільне витрачання чи використання; на дотримання законності і державної дисципліни під час руху фінансових ресурсів на попередження порушень тощо. Цільова спрямо­ваність фінансово-контрольних правовідносин виражена у напрямах дій кожного органу фінансового контролю, де кожен орган має свій напрям дій, що випливає із його завдань, які визначені відпо­відними нормативними актами та будуть розглянуті нижче. 4) що вони виникають саме у сфері контрольної діяльності держави, яка характеризується специфічними суб’єктами, об’єктами, завданнями. 5) вони безпосередньо пов’язані з контрольною функцією фінансів, яка фактично є об’єктивною основою фінансового контролю, створює умови для його здійснення. 6) вони мають похідний характер

Зміст контрольного правовідносини, на думку О.А. Ногіної, завжди визначається комплексом прав і обов'язків суб'єктів даного правовідношення. У нашому випадку це позначені законом функції ревізійних органів, а також методи, за допомогою яких вони ці функції реалізують. Однак, крім юридичного змісту правовідношення, можна виділити і його фактичний зміст, що виражається в конкретних контрольно-ревізійних діях, здійснюваних суб'єктом правовідносини.

19. Особливості оптимізації системи органів фінансового контролю згідно Указів Президента «Про оптимізацію системи

На сьогодні в Україні пріоритетна роль здійснення державного фінансового контролю закріплена за урядом. За такого підходу уряд фактично замикає на собі функції виконавця (Мінфін) і контролера (Державна фінансова інспекція – бувша Державна контрольно-ревізійна служба), що, у свою чергу, не сприяє підвищенню прозорості бюджетного процесу й усуненню адміністративних перешкод в економіці. Більше того, така модель «контролювання» породжує численні корупційні схеми на найвищому рівні.

Зараз функції незалежного державного аудиту перебирає на себе державна фінансова інспекція, що є не притаманним для цивілізованих країн. Адже практично неможливо принципово та об’єктивно контролювати дії свого керівництва та колег, від яких у більшості випадків існує залежність. Зокрема в Указі Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» чітко зазначено, що діяльність державної фінансової інспекції України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України

Стосовно державної фінансової інспекції, то після проведення Президентом адміністративної реформи (у тому числі й у контрольній сфері) її штат має бути переглянутий та оптимізований до сучасних вимог економіки, враховуючи те, що інспекція має виконувати лише функції внутрішнього контролера (за завданням виконавчої влади).

Вищий орган державного фінансового контролю України повинен бути колегіальним органом, керівні посадовці (члени Колегії) – підзвітні громадськості (звітування через засоби масової інформації) та Верховній Раді України (звітування на засіданнях), посадовці територіальних (обласних) підрозділів – підзвітні відповідним обласним радам, Вищому органу державного фінансового контролю та місцевій громадськості. Основними принципами, за якими пропонується формувати штат керівних посадових осіб (членів Колегії) Вищого органу державного фінансового контролю та його територіальних підрозділів, є принцип професійності (за кваліфікаційними вимогами) та принцип висування кандидатів обов’язково від усіх політичних партій (фракцій, блоків), що увійшли до відповідної ради, а також представників відповідних громадських об’єднань, які захищають права громадян, інтереси яких не представлено жодною партією (фракцією), в рівній кількості представників. За такої моделі, коли контролюючий орган сформований з представників усіх політичних партій, питання політичної заангажованості контрольних дій зникає само собою.