18. Засади розмежування видатків між окремими бюджетами.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається зрозподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то воснові розмежування видатків лежить визначення меж функціональних повноважень між окремими рівнями державної влади та управління. При цьому функціональні повноваження поділяються на неделеговані державні повноваження, делеговані та власні повноваження. Розподіл делегованих повноважень здійснюється на основі функціональної класифікації видатків бюджету між різними рівнями місцевого самоврядування. Розрізняють такі види видатків держави на здійснення функціональних повноважень:

- видатки на здійснення неделегованих державних повноважень – видатки на

забезпечення конституційного ладу держави, державного суверенітету та

інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому

самоврядуванню;

- видатки на здійснення делегованих державою повноважень – це видатки,

які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання

місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх

використання;

видатки на здійснення власних повноважень – це видатки на реалізацію

прав, обов’язків та функцій місцевого самоврядування, які мають місцевий

характер. Такі видатки виконуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Розподіл видатків може ґрунтуватись на 2 принципах: відомчої

підпорядкованості і територіальному розташуванні об’єктів фінансування.

Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетного

фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу

івню органу управління цим суб’єктом (КНЕУ фінансується з Держбюджету України, оскільки університет підпорядкований Міносвіти України). Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт фінансування. На даний час основним є принцип відомчої