2. Відбір первинних даних.

Для збору первинних даних необхідно розробити спеціальний план. В план включаються:

– методи дослідження;

– знаряддя дослідження;

– план складання вибірки;

– способи зв’язку з аудиторією.

Існують три способи збору первинних даних:

– спостереження; (це спосіб збору інформації, коли дослідники безпосередньо вивчають потреби споживачів, товари та інші явища. Спостерігачі слухають, що говорять люди, самі купують, продають товари, їздять у транспорті і т.д. )

– експеримент; (Експериментальні дослідження вимагають: відбору груп, які співставляються між собою; створення для цих груп різних обставин; контроль за обставинами; встановлення значення цих обставин. Мета дослідження – виявити причини впливу на явище яке досліджуються.)

– опитування. (Фірми проводять опитування, щоб одержати інформацію про переконання людей, про ступінь їх задоволення, про відношення людей до фірми.

При опитуванні важливо визначитися: кого опитувати, яку кількість людей опитувати, про що опитувати.)

ІІІ. Збір інформації

Збір інформації найбільш дорогий і трудний етап дослідження. Тут можна одержати багато помилок.

При проведенні опитування виникають чотири проблеми:

– осіб, яких необхідно опитати може не бути ні дома, ні на роботі. Тому опитувати їх прийдеться іншим разом;

– деякі особи можуть відмовитися від опитування;

– деякі особи можуть відповідати не точно;

– сам ведучий може бути не чесною людиною.

IV. Аналіз зібраної інформації

Цей етап маркетингового дослідження передбачає вилучення із сукупності одержаних даних найбільш важливих відомостей і результатів.

Одержані дані зводяться в таблиці. На основі цих таблиць визначають показники:

– розподіл потреб, думок, вимог;

– середні рівні;

– ступені відмінності.

Дослідник може обробляти одержані дані за допомогою статистичних методик.

V. Видача одержаних результатів

Дослідник видає керівнику маркетингу основні результати досліджень, які необхідні фірмі для прийняття маркетингових рішень.

Виходячи із результатів досліджень фірма приймає рішення: яку продукцію випускати, які встановлювати ціни, які вибирати сегменти ринку, можливо припинити випуск товару.

3.Поняття та основні елементи конкурентоспроможності

Успіх товару на ринку визначається його конкурентоспроможністю.

Конкурентоспроможність товару – це його здатність бути вибраним конкретним споживачем з інших груп аналогічних товарів, які пропонуються ринку конкурентами.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, треба дотримуватись такої логіки. Споживач завжди намагається отримати максимальний споживчий ефект із розрахунку на одиницю його витрат. Тому в найзагальнішому вигляді умовою конкурентоспроможності товару (К) є максимізація споживчого ефекту стосовно ціни споживання.

споживчий (корисний) ефект

К = —–––––––––––––––––––––––––––––––––––––—————–––> max

ціна споживання (відпускна ціна + вартість споживання)

Розраховуючи конкурентоспроможність товару зосереджуються на:

– стосовно чого порівнюється товар;

– елементи конкурентоспроможності;

– оцінка конкурентоспроможності.

При врахуванні ”стосовно чого порівнюється товар” – беруть завжди відносно чогось:

– конкретних ринків (груп споживачів);

– продукції конкурентів;

– конкретного часового періоду.

Конкурентоспроможність визначається порівнюванням товару підприємства з товарами-аналогами (конкурентами) на конкретному ринку в конкретний період часу.

Основними елементами конкурентоспроможності є:

– цінова конкурентоспроможність: співвідношення рівня цін на товар із цінами на аналоги та товари-субститути, диференціація цін залежно від співвідношення попиту та пропонування, привабливість системи знижок;

– якість товару: функціональність, надійність, зручність експлуатації, наявність додаткових функцій; престиж супутні обставини (зручність купівлі, оплати, утилізації);

– конкурентоспроможність системи збуту, реклами, сервісу: зручність системи збуту, ефективність реклами, надійність системи обслуговування (технічного, торговельного, гарантійного), ефективність пропаганди.

Оцінка конкурентоспроможності товару може здійснюватися;

– експертним методом;

– опитуванням споживачів;

– порівняльною оцінкою головних параметрів товару.

Експертний метод – передбачає оцінку товару спеціалістами.

Методом опитування респондентів – складають і заповнюють анкети.

За порівнянням головних параметрів товару (тобто алгоритм) має вигляд:

1. Формулювання вимог до товару.

2. Вибір товарів-аналогів для порівняння.

3. Визначення списку головних параметрів продукції, їхньої пріоритетності, питомої ваги:

3.1 технічних;

3.2 економічних;

3.3 нормативних;

3,4 політико-правових.

4. Розрахунок одиничних і групових параметрів індексів.

5. Розрахунок конкурентоспроможності товару.

6. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності.

7. Оцінка задоволеності конкурентоспроможністю:

7.1 розробка заходів для підвищення конкурентоспроможності.

7.2 прийняття рішення про виробництво товару.