§ 2.3. Фундаментні балки

У каркасних виробничих будівлях самонесучі стіни спирають на фундаментні балки, які пере­дають навантаження від них на окремі фундаменти, для спирання фундаментних балок рекомендується влаштовувати приливи (бетонні стовпчики) завширшки не менше максимальної ширини балки, а обріз на відмітці мінус 0,45 м або 0,6 м - залежно від її висоти (рис. 2.3, б). Наявність фундаментних балок полегшує влаш­тування під стінами каналів, тунелю, колекторів для вводу в будівлю підземних комунікацій. Фун­даментні балки захищають підлогу від продуван­ня в разі осідання вимощення.

У місцях влаштування воріт дія в'їзду в цех автомобільного або залізничного транспорту фундаментні балки не влаштовують. Залізобе­тонну раму воріт і ділянки стін у межах цього кроку спирають на монолітну підбетонку.

Залізобетонні фундаментні балки при кроці колон 6 м залежно від розмірів підколон- ників і способу спирання мають довжину від 5,95 до 4,3 м, а переріз - тавровий і трапеціє­подібний (рис 2.3, а). Висот>' балок під самоне­сучі стіни з цегли, малих блоків і панелей беруть 450 мм, а під навісні панелі - 300 мм. Ширина перерізу балок зверху залежно від типу і товщи­ни стіни може бути 200 — 520 мм.

Якщо крок колон 12 м, застосовують балки трапецієподібного перерізу 400 і 600 мм заввиш­ки, 11,95 - 10,2 м завдовжки та шириною зверху 300 і 400 мм. Балки монтують так. щоб їхній верх був на ЗО мм нижче від рівня підлоги, і кладуть на цементний розчин завтовшки 20 мм (рис. 2.3, б).

Зазори між торцями балок і стінками підко- лонників теж заповнюють розчином.

Навісні стіни із панелей дозволяється спирати на шар набетонки і передавати масу їх безпосеред­ньо на підколонники. В цьому випадку фундаментні балки спирають на підколонники (а не на стовпчи­ки) через консолі, виконані на кожному торці бал­ки із двох стержнів діаметром 18 мм (рис. 2.3, в).

Довжина такої консолі 150 мм. Відсутність опорних стовпчиків дозволяє спростити опалуб­ку підколонника, зменшує витрати бетону і тру­домісткість зведення фундаментів.

На практиці роботи нульового циклу іноді за­кінчують нижче відмітки 0,15 м. У таких випад­ках фундаментні балки дозволяється класти на верхні уступи підколонників (із зберіганням від­мітки верху балки - 0,03 м). При цьому не пот­рібно робити стовпчики, а фундаментні балки будуть однакової довжини незалежно від місця укладання (5,95 і 11,95 м).

По фундаментних балках кладуть 1 -2 шари гідроізоляційного матеріалу, а щоб запобігти де­формації балок внаслідок можливого здимання

Рис. 2.5. Монолітні залізобетонні фундаменти під сталеві колони: а — з базою із плити, посиленої траверсами; б — під колони, у яких база відсутня; 1 - сталева колона сталого перерізу; 2 - анкер­ний болт(з гайкою і шайбою); 3 - анкерна плита; 4 - опорна плита; 5 - цементна підливка (цемен­тний розчин 1:2); б - залізобетонний фундамент; п - може дорівнювати 1; 2 і далі, а також нулю.

При ЗОт	770	710
Про АОш	300	300
При 50 ш	350	350
При 60ш	400	400

б

%

/ ^

П-мі

0.00

-I^і

и

Шмштж
П й и ф і	ш « 1-1	і

11Г1 ЧОО

-фг" с{з- І ф—ф

Рис. 2.6. Пальові фундаменти: а - палі залізобетонні забивні квадратного перерізу; б - палі на­бивні; 1 - паля забивна; 2 - розтверк; 3 — підколонник зі стаканом; 4 — підколонник пенькоподіб- ного типу; 5 - залізобетонна колона; 7 — бетонна підготовка; 8 — паля набивна; 9 - анкер.

грунтів, знизу і з боків передбачають підсипку із шлаку, крупнозернистого піску або цегляного щебеню. По периметру будівлі влаштовують вн- мощення із асфальту або бетону завширшки 0,9 - 1,5 м з похилом 3-5 % від стіни (рис. 2.4).