§ 4.5. Полегшені конструкції стін

У зв'язку з тим, що сучасні промислові будів­лі в основному споруджуються каркасними, до­цільно застосовувати полегшені вертикальні за­хисні конструкції.

Рис. 4.6. Типи стінових панелей: а - плоска залізобетонна для неопалюваних будівель; б - одноша­рова із ніздрюватих і легких бетонів для опалюваних будівель; в — добірний кутовий блок для опалю­ваних будівель; г - карнизний блок; д — одношарова із керамзитобетону; е — перемичкова, посиле­на ребрами; ж - залізобетонна (тришарова), утеплена пінополістиролом; 1 - закладні деталі; 2 - монтажні петлі; 3 - підкарннзна панель; 4 - карнизна плита; 5 — горизонтальне ребро; 6 - внут­рішній залізобетонний шар; 7 — пінополістирол 50-100 мм; 8 — зовнішній шар із залізобетону

Рис. 4.7. Фасади і вузли великопанельних стін опалюваних будівель: а — фасад навісної стіни; б - фасад самонесучої стіни; в — спирання панелі на сталеву консоль-столик; г — цокольна части­на стіни; д — кут стіни (з добірним блоком); 1 — панель поздовжньої стіни; 2 — панель торцевої сті­ни; 3 - колона; 4 - сталева консоль; 5 - шлакова подушка; 6 - фундаментна балка; 7 - вимо- шення; 8 — гідроізоляція із цементного розчину; 9 — підлога; 10 - кріплення панелей (зчепленням двох кутиків); 11 — сталева стійка фахверка; 12 — добірний кутовий блок; 13 — сталева накладка

[І[ІІІ]ІІІ]ІІ І]І] [ї]а>фиініД;і]ні1іиі>и[і1 Г.уі

ї	ції і]іі і]і іі[і] [і]і < і[і ••!• мрЦії і]
	[і]іп|ііі|ііі|>ііцііііііііи>жц1»ііііиіі1іммін
	мит1 'Нииіиішіч»]»м]і'1иіііііііі^1['ч|
	[і1щЦ>іШГи1И1іиЦЩііі4і1іЦп'!ііі|чі;і;ііч|
II 1 1 1 1
1,
Л 6000	1. Ш Ь 6000 [ 6000 [

Рис. 4.8. Схеми розкладки панелей у стінах одноповерхових будівель: а - у поздовжніх стінах: 6-у торцевих; 1,3 - при залізобетонних фермах і балках покриття; 4,5 — при сталевих фермах

В

р

т

5

І

ІГ—'=■

а

§

І

II -г—І

•О

Рис. 4.9. Стіни з панелей багатоповерхових будівель: а — розкладка панелей; б - деталь кріплення до колони; 1 — панель; 2 - кронштейн розпірного болта; 3 - розпірний болт; 4 — упор; 5 — колона

Рис. 4.10. Конструкція верхньої частини великопанельних стін: а - парапет; б — карниз; 1 — коло­на; 2 - балка залізобетонна; 3 — сталева надопорна стійка; 4 - деталі кріплення (зчеплення із двох кутиків); 5 - плита покриття; 6 - утеплювач; 7 - покрівля; 8 - фартух із оцинкованої сталі; 9 - парапетна панель; 10 - пружна прокладка; 11 - герметизуюча мастика; 12 - рядова панель; 13 - карнизна плита; 14 — сталева накладка; 15 - цементний розчин; 16 — підкарннзна панель

Рис.4.11. Вузли стін неопалюваних будівель: а — кут із подовжених панелей; б — карниз; 1 — па­нель торцевої стіни; 2 - закладна деталь; 3 - деталь кріплення (анкер із пластиною); 4 - стійка фахверка; 5 - колона сталевого каркасу; 6 - подовжена панель; 7 - пружна прокладка; 8 - вер­хній вузол кроквяної ферми; 9 - плити покриття; 10 - покрівля; 11 - фартух із оцинкованої сталі; 12 - кутик, що утворює виліт карнизу; 13 - гнутий профіль; 14 - рядова панель

20

Рис. 4.12. Деталі кріплення панелей до колон: а - на кутиках, загальний вигляд; б - на кутиках, конс­трукція вузла; в - на опорний столик; 1 — колона; 2 — закладна деталь колони; 3 — кутик, приваре­ний до колони; 4 — закладна деталь панелі; 5 - анкер; 6 — сталевий столик; 7 — зварювальний шов.

Для неопалюваних будівель і будівель з над­лишковим тепловиділенням в якості полегше­них стін використовують азбестоцементні, хвилясті листи (рис. 4.13). Нижня частина сті­ни заввишки 1,8-3.6 м влаштовується із цегли або залізобетонних панелей для захисту від во­логи та механічних пошкоджень.

Азбестоцементні листи застосовують поси­леного профілю 2800 мм завдовжки, 1000 мм завширшки, з висотою хвилі 50 мм і 8 мм зав­товшки.

Листи навішують рядами знизу вгору на ста­леві або дерев'яні ригелі (рис. 4.14) з напуском один на одного 100 мм. і по ширині на одну хви­лю. Листи до ригелів кріплять гайками або шу­рупами з прокладанням шайб для водонепро­никності й еластичності кріплень. У місцях перетину поздовжніх і поперечних напусків кути двох листів, що збігаються, зрізують.

Місця примикання до віконних прорізів, кути стін і деформаційні шви обрамовуються листами спеціального профілю. Стіни неопалюваних бу­дівель можуть виконуватися також із хвилястих металевих листів і склопластику. Конструкція цих стін така сама, як і з хвилястих азбестоце­ментних листів.

Для опалюваних будівель застосовують аз- бестопінопластові, азбестодерев'яні, азбесто- металеві каркасні й безкаркасні (типу «сан­двіч») панелі.

Азбестопінотастові панелі (рис. 4.15, а) мають розміри 1180x5980 і товщину 136 мм і складаються з азбестоцементних листів, об­рамляючого профілю й пінопласту з повітря­ним прошарком. Місця стиків панелей старан­но проклеюють і промазують водостійкою мастикою.

Азбестодерев'яні панелі (рис. 4.15, б) скла­даються із азбестоцементних листів, дерев'яно­го каркаса, утеплювача й пароізоляції.

Азбестомета.іеві панелі (рис. 4.15, в) скла­даються з алюмінієвого каркаса, азбестоцемен­тних обшивок й утеплювача з мінераловатних напівжорстких плит і пароізоляції. Розміри па­нелей 1190x5980x147 мм.

Досить ефективні стіни із сталевих тришаро­вих панелей заводського виготовлення типу «сандвіч», які посилюють ригелями фахверка, закріпленого на опорних консолях колон

(рис. 4.16). Панелі виготовляють завширшки 1 -1,5 м, завдовжки від 2,4 до 12 м. Вони скла­даються із сталевої профільованої обшивки, за­повненої спученим пінополіуретаном. Ставлять панелі вертикально і закріплюють до ригелів фахверку болтами з накладними крюками (рис. 4.16, е).

Вертикальні стики панелей (рис. 4.16, г, д) з'єднують вшпунт або закривають з обох сто­рін нащільником. У горизонтальний стик (рис. 4.16, ж, і) кладуть пружну прокладку, гер­метизують шов мастикою і закривають фарту­хом із оцинкованої сталі.

Парапети, обрамлення кутів, прорізи та інші елементи стін накривають погонажнимн еле­ментами і закріплюють самонарізаючимн болта­ми до елементів каркаса і комбінованими зак­лепками до зовнішньої обшивки.

Від корозії металеві стіни захищають оцин­кованим або полімерним покриттям.

— § 4.6. Техніко-економічна оцінка стін виробничих будівель

Стіни виробничих будівель оцінюють за по­казниками вартості, затратами праці, маси та витратами матеріалу на влаштування 1 м² стіни.

У таблиці 4.1 наведені техніко-економічні показники стін, які мають приблизно однаковий термічний опір.

Завдання для перевірки засвоєних знань і самостійної роботи

Назвіть типи стін виробничих будівель і ви­моги до них.

Поясніть призначення фахверка і його конс­трукцію.

Поясніть конструктивні особливості влашту­вання самонесучих і навісних цегляних стін.

Назвіть типи стінових панелей за розташу­ванням, теплоізоляційними властивостями, ма­теріалом, конструкцією.

Поясніть особливості влаштування велико­панельних стін у неопалюваних і опалюваних будівлях.

Виконайте деталі кріплення панелей до колон.

Коли влаштовують полегшені конструкції стін? їх види й особливості вирішень.

т

■ 67

?ис.4.13. Стіна із азбестоцементних хвилястих листів: а - поперечний розріз; б - засклений про­різ; в - крюк для кріплення листів; г - прилягання листів у місцях поздовжнього і поперечного на­пуску суміжних листів; д - кут стіни; е - деформаційний шов; 1 - цоколь (із цегли або панелі); 2 - листи зовнішньої обшивки; 3 - кутова деталь; 4 - фасонна деталь; 5 - деталі кріплення; 6 - пок­риття; 7 - ригель фахверка; 8 - віконна панель; 9 - крюк; 10 - скло; 11 - болт; 12 - прокладка; 13 - шайба; 14 - гайка; 15 - лоткова деталь

Рис. 4. 14. Кріплення азбестоцементних хвилястих листів: а - до сталевого ригеля; б - до де­рев'яного ригеля; 1 - азбестоцементні листи; 2 - гак; 3 - столик; 4 - сталевий ригель; 5 - де­рев'яний ригель; 6 - шуруп; 7,8 - шайби

Рис. 4. 15. Стіни із полегшених панелей: а — загальний вигляд і кріплення азбестопінопластових па­нелей; б — те ж, азбестодерев'яних панелей; в — те ж, азбестометалевих панелей; 1 — пінопласт; 2 - дерев'яний каркас; 3 - мінераловатні напівжорсткі плити; 4 - каркас із сталевого гнутого про­філю; 5 - азбестоцементні листи

-ь

69

Рис. 4.16. Стіни із сталевих тришарових панелей заводського виготовлення: а - фасад; б — пе­реріз панелі І типу; в — переріз панелі II типу; г — спряження панелей в шпунт; д - спряження з на- щільником; е - парапет стіни та кріплення її до фахверку; ж - конструкція горизонтального стику; і - спряження з цокольною панеллю; 1 - цокольна панель; 2 - ригелі фахверка; фартух із оцинко­ваної сталі; 4 - елемент окантовки кута; 5 — стінові панелі; 6 — колона; 7 — металева обшивка; 8 - пінополіуретан; 9 - болт; 10 - пружна стрічка; 11 - нащільник; 12 - шайба; 13 - болт; 14 - пінополіуретан еластичний; 15 - скоба; 16 - гумова стрічка; 17 - пластмасова втулка; 18 - сталева смуга; 19 — дерев'яний брусок; 20 — оцинкована сталь; 21 — покрівельний килим; 22 — сталева накладка для навіски панелей; 23 — кріпильні кутики; 24 — консоль колони; 25 — гермети­зуюча мастика; 26 - мати із скловолокна

т

* 70

Таблиця 4.1

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ 1 м* ПЛОЩІ

ЗОВНІШНІХ СТІН

№ з/п	Конструкція стіни	Вартість, %	Затрати праці, люд.-год.	Маса, кг	Витрати матеріалів
					Сталь, кт	Утеплювач, кг
1	Керамзитобетонна Панель	100	1,25	298	4,4	-
2	Тришарова панель з металевою обшивкою, утеплена пінополіуретаном	82	1,09	47,6	16,3	1,8
3	Азбестоцементні панелі, утеплені мінераловатними плитами	70	1,96	80,2	1,1	13,7

Розділ 5. Вікна, двері, ворота

/ 5.1. Вікна виробничих будівель та конструктивне вирішення їх

Для забезпечення необхідної освітленості та -грації засклені поверхні зовнішніх стін вироб­ничих будівель виконують значно більших роз­мірів, ніж у цивільних будівлях.

Характер заскління, форму і розміри вікон вибирають на основі світлотехнічного розрахуй- у, виходячи з умов забезпечення потрібного мітлового режиму для працюючих, які обслуго- ують технологічний процес.

Світлові прорізи можуть мати вигляд окре­мих вікон і стрічок (рис. 4.7, а, 6). Може бути й суцільне заскління, яке, так само, як і стрічкове, застосовують у приміщеннях, де потрібне добре природне освітлення.

При проектуванні віконних прорізів треба обов'язково враховувати те. що надмірна площа заскління є причиною перегрівання приміщення злітку й переохолодження взимку. Суцільне зас­кління доцільне в основному для будівель з над­мірним тепловиділенням і вибухонебезпечним виробництвом.

Номінальні розміри віконних прорізів кратні: за шириною 600 і 300 мм, за висотою - 600 мм. Відстань від підлоги до низу прорізу - 1,2; 1,8 м. Конструкції для заповнення віконних прорізів виробничих будівель виготовляють із дерева, сталі, залізобетону, легких металевих сплавів.

Заповнення віконних прорізів складається із коробок, рам із засклінням і підвіконної дошки.

Заскління може бути одинарне і подвійне Одинарне заскління застосовують у неопалюва­них приміщеннях або в приміщеннях з надлишко­вим тепловиділенням. В опалюваних будівлях вид віконного заповнення залежить від вологого ре­жиму приміщення та розрахункового перепаду температури зовнішнього і внутрішнього повітря.

Площу світлових прорізів відносно площі виробничих приміщень визначають від 12 до 20 %.

За конструктивним вирішенням віконні рами бувають глухі і стулкові.

Стулкові рами, що відчиняються, застосову­ють у будівлях, де потрібна природна вентиля­ція. Прорізи, призначені тільки для освітлення, заповнюють глухими віконними рамами. Для провітрювання приміщення і миття шибок близько 20 % площі світлових прорізів повинні бути із стулками, що відкриваються.

Стулки рам бувають із вертикальною і гори­зонтальною віссю навішування. Вони можуть бути верхньопідвісні, нижньопідвісні і середньо- підвісні (рис. 5.1). У зв'язку із значними розмі­рами виробничих будівель у них застосовують найчастіше стулки, що повертаються навколо горизонтальної осі.

На кресленнях фасадів будівель рами, що відкриваються, і способи їх навішування показу­ють двома похилими лініями, які сходяться там, де розташовані петлі. Стулки, які відкриваються назовні, позначають суцільною лінією, а всере­дину — пунктирною.

Середньопідвісні рами показують двома діа­гоналями, що перетинаються. Лінія або пунктир показують відкривання одинарного заскління, подвійні лінії — подвійного.

Для відчиняння стулок і стрічок застосову­ють пристрої дистанційного або автоматичного керування.

Заповнення віконних прорізів виробничих будівель можуть бути з дерев'яними, сталевими і залізобетонними рамами, із склоблоків, скло- пакетів (двох стекол, склеєних по контуру, з гер­метично замкнутим повітряним прошар­ком) або світлопрозорих виробів на основі полімерів.

У будівлях з нормальним волого-темпера­турним режимом влаштовують дерев'яні віконні блоки або панелі (рис. 5.2, а, б, в).

Дерев'яні віконні блоки складаються із ко­робки і одинарних або спарених рам, які відкри­вають назовні або всередину. При відкриванні стулок назовні рами виконують без наплава, при відкриванні всередину - з наплавом. Віконні блоки ставлять у прорізах завширшки 1,5; 3 і 4,5 м в один або декілька ярусів. Між ярусами блоків (у прорізах вище 7,2 м) кладуть де­рев'яні ригелі, які разом із імпостами ставлять через 3 м по ширині прорізу для сприймання віт­рових навантажень. Поставлені віконні блоки закріплюють до укосів перемичок, ригелів, ім­постів анкерами, йоржами, цвяхами. До бокових укосів віконних прорізів блоки кріплять через 1,2 м за висотою, але не менше двох на кожну сторону прорізу. Після установки віконного бло­ку в проріз із зовнішньої сторони влаштовують

ЯГ" р

ил сп

І

/// р

// /"'У, р

'///// і

| і

Щ

1

2

3

4

"У

ч

>

|

/X £ NN NN.

а

б

Рис. 5.1. Віконні рами виробничих будівель, схеми їх відкривання: а - із вертикальною віссю наві­шування; б - із горизонтальною віссю навішування; 1 - одинарні з відкриванням всередину; 2 - одинарні з відкриванням назовні; 3 - подвійні з відкриванням всередину; 4 - подвійні з відкриван­ням назовні; 5 - подвійні з відкриванням на дві сторони: 6 - одинарні верхньопідвісні з відкриван­ням всередину; 7 - одинарні верхньопідвісні з відкриванням назовні; 8 - подвійні верхньопідвісні з відкриванням назовні; 9 - подвійні нижньопідвісні з відкриванням всередину; 10 - подвійні з вер- хшьіінижнім підвішуванням..з відкриванням на дві сторони; 11 - подвійні середньопідвісні

Рис. 5.2. Дерев'яні віконні блоки і панелі: а — схеми рам блоків із зовнішнім відкриванням сту­лок; б — те саме, з внутрішнім; в — переріз блока без наплаву з одинарними рамами і зовнішнім від­криванням стулок; г — переріз блока з наплавом із спареними рамами і внутрішнім відкриванням стулок; д - глуха і стулкова віконні панелі; е — заповнення прорізу глухими панелями; є — те саме, зі стулками, що відкриваються; 1 - стінова панель; 2 - просмолене клоччя; 3 - колона; 4 - зас- кління; 5 - пружна прокладка; 6 — дерев'яна прокладка

злив із оцинкованої сталі, а з внутрішньої - де­рев'яну або бетонну підвіконну дошку. Зазори між коробкою і стіною конопатять і закривають наличниками, які прибивають до коробок. Якщо блоки ставлять у декілька ярусів, то з'єднують їх болтами через 1,2 м за висотою. Зазори між ко­робками конопатять клоччям і з обох сторін зак­ривають наличниками.

У сучасному будівництві часто застосову­ють дерев'яні віконні панелі (рис. 5.2, д, е, є) розмірами 1,2x6 і 1,8x6 м. Віконні панелі складаються із коробки з глухими рамами або рамами, що відкриваються. Застосовують най­частіше спарені рами як з боковим, так і з го­ризонтальним навішуванням. Рами з боковим навішуванням розташовують по краях панелі. Елементи панелей з'єднуються на шипах і склеюються. Віконними панелями заповню­ють стрічкові і суцільні прорізи у великопа­нельних стінах. Кріплять їх до колон каркаса коротишами із кутиків, а між собою з'єднують цвяхами або шурупами (через прокладки). За­зори між панелями конопатять і з обох сторін закривають наличниками.

Значно довговічніші і надійніші в експлуа­тації від дерев'яних рам cmaJteвi віконні рами.

Застосовують їх у гарячих цехах (ливарних, прокатних та ін.), у цехах із високою вологістю та в будівлях підвищеної капітальності.

У віконних прорізах заввишки до 3,6 м рами закріплюють до сталевих стійок-імпосту, який ставлять через 1,5-2 м. У прорізах заввишки 4,8-6 м влаштовують верхню обв'язку. Про­різи вище 7,2 м мають горизонтальні вітрові імпости.

Окремі стадієві рами (рис. 5.3, а, б, в) ви­готовляють із прокатних і гнутих сталевих про­філів. Рами можуть бути глухі і стулкові (що відчиняються); з верхнім, нижнім і боковим підвішуванням.

Сталеві рами складаються із верхньої обв'язки (кутики 25x35 мм), внутрішніх і бо­кових обв'язок (таврики заввишки 35 мм) і нижньої обв'язки (складний профіль, який служить одночасно і зливом).

Стекла в рамах закріплюють клямерами і промазують замазкою. Рами навішують за до­помогою скоб, петель і болтів. Між собою і до імпостів рами закріплюють болтами. Зазори між обв'язкою рами і укосом прорізу зашпаро­вують розчином або еластичними прокладками.

Більш досконалою та індустріальною конс­трукцією порівняно із звичайними сталевими рамами є сталеві віконні панелі. Вони прості жорсткі і дозволяють заповнити віконні прорі зи заввишки до 20 м. Віконні панелі виготов ляють із трубчатих або гнутих профілів. Ста леві віконні панелі (рис. 5.3, г, д, е виготовляють за розмірами, які відповідают розмірам стінових панелей 6x1,2 або 6x1,8 м. При висоті прорізу до 20 м їх ставлять одна на одну і з'єднують болтами. Панелі можуть бути глухими або зі стулками, що відкриваються, з одинарним чи подвійним засклінням. Панель складеться із загальної рами і засклених еле ментів (рамок), які або навішуються на петлі, або закріплюються за допомогою зварювання. Кожну панель закріплюють болтами до колон каркаса в чотирьох точках. У безвіконннх гер­метичних будівлях, а іноді в будівлях із звичай­ним режимом влаштовують світлопрозоре ого­родження із склозалізобетонних панелей, заповнених порожнинними вакуумними склоб­локами (рис. 5.4). Ці панелі мають хорошу світлорозсіюючу здатність, що забезпечує рів­номірне освітлення і зменшує інсоляцію при­міщення. У них незначна повітропроникність і достатня вогнестійкість. Проте підчас експлу­атації склоблоки, жорстко затнснені в залізо­бетонній рамі, при нерівномірному нагріванні можуть тріснути.

Віконні прорізи можна заповнювати склоп­рофілітом, який виготовляють швелерного або коробчатого перерізу. Профільним склом за­повнюють безрамні світові прорізи. В неопа­люваних будівлях застосовують скло швелер­ного типу, в опалюваних і герметичних - коробчатого типу. Висота огородження при швелерному перерізі скла допускається 1,8-3 м, при коробчатому - від 2.4 до 6 м. При суцільному засклінні заввишки до 15,6 м у прорізах ставлять сталеві ригелі, підвішені до панелей-перемнчок за допомогою метале­вих тяжів. Під час заповнення прорізів (рис. 5.5) елементи профільного скла спира­ють на еластичні прокладки і закріплюють ста­левою пов'язкою із кутиків. Торці елементів коробчатого перерізу зашпаровують гумовими насадками, які захищають від запилення внут­рішню порожнину. Вертикальні шви в огород­женні із профільного скла заповнюють прок­ладками із морозостійкої гуми і захищають гідроізоляційною мастикою, або герметиком.

Індустріальнішим вирішенням є панелі із профільного скла, які складаються із металевої рами, заповненої склом, коробчатого або

Рис. 5.3. Сталеві рами із прокатних і гнутих профілів: а - схеми рам; б - вертикальні розрізи запов­нення прорізів; в - горизонтальний розріз; г - віконні панелі з гнутих профілів; д; е - горизонталь­ний і вертикальний розрізи прорізу з панельним заповненням; І - злив; 2;3 - кутик; 4 - сталевий лист; 5 — стояк-імпост; 6 - колона; 7 — кріпильний кутик (панелі до колони); 8 - розчин; 9 — стулка; 10 — скло; 11 — гумовий профіль; 12 — клямер

Рис. 5.4. Влаштування стін із склозалізобетонних панелей: а - габарити панелей; б - з;, вигляд; в - розріз по панелі з фрамугою; 1 - обв'язка панелі; 2 - склоблок; 3 - стале- 4 - руберойд; 5 - конопатка; б - випуск арматури для закладки у шви; 7 - цементний , дерев'яний брусок; 9 — злив; 10 — петля.

щщ

Рис. 5.5 Конструкції віконного заповнення із склопрофіліту: а - переріз склопрофілі т;. : б - схеми заповнення прорізів; в - загальний вигляді деталі кріплення склопанелей; 1 - мастик.; ¹ гвинт; З — склопрофіліт; 4 — гумова насадка; 5 — смуга 30x4 мм; 6 — злив; 7 — стулка, що ии :.яється; 8 — склопанель; 9 — ущільнювач; 10 — кутик; 11 — швелер; 12 — смолене клоччя; 13 — розчин

^ивелерного профілю. Жорсткість панелі поси­люють металеві тяжі, які ставлять через 1 м. В місцях прилягання скла до рами кладуть гумові прокладки. Панелі із профільного скла спира­ють на монтажні столики і закріплюють до ко­лон каркаса болтами. Шви між панелями запов­нюють пружними прокладками і герметизуючою мастикою.

$ 5.2. Ворота і двері. їх види й конструктивні вирішення

Ворота призначені для пропускання у ви­робничу будівлю транспортних засобів, пере­міщення технологічного обладнання та еваку­ації робочих. їх розташування і кількість визначають з урахуванням специфіки техно­логічною процесу, характеру об'ємно-плану­вального вирішення будівель.

Розміри воріт визначають з умови забезпе­чення пропускання транспортних засобів, що обслуговують технологічний процес. Величи­на їх повинна перевищувати габарити наван­таженого транспорту за шириною не менш як на 600 мм і за висотою — на 200 мм.

Розміри прорізів воріт кратні модулю 600 мм. Установлено такі типові розміри во­ріт: 3x3; 3,6x3; 3,6x3,6; 3,6x4,2; 4,8x5,4 м. У цехах збирання літаків, суднобудування та ін. розміри воріт можуть бути до кількох десятків метрів.

Щоб уникнути великих тепловитрат опа­люваних будівель і появи в них протягів, воро­та обладнують повітряно-тепловими завісами.

Зовні будівлі перед воротами передбача­ють пандуси з похилом 1:10.

За способом відкривання ворота поділя­ють на стулкові, розсувні, складчасті (бага- тостулкові), підйомні, шторні, відкотні ірис. 5.6). Полотна воріт виконують із дерева, металу або металодерев'яні. Ворота можуть бути утеплені або холодні, з хвіртками для пропускання людей і без них. Для утеплення використовують мінеральну повсть і вату, по­ропласти та ін. Полотна воріт відкривають як зручну, так і за допомогою спеціальних меха­нізмів.

Часто застосовують стулкові ворота. Якщо розмір полотна невеликий, то ворота виготов­ляють із дерева. Якщо висота або ширина більше 3 м, влаштовують полотна із сталевим каркасом. Дерев'яні полотна воріт складають­ся із обв'язки з одним або декількома серед- 77

никами і обшивки із шпунтованих дощок зав­товшки 25 мм в один або два шари. Для підви­щення жорсткості полотна в кутах та в місцях прилягання середників ставлять металеві нак­ладки, а щоб не було провисання, - діаго­нальні тяги із круглої сталі з натяжними муф­тами. Полотна воріт за допомогою двох пар петель-шарнірів навішують на раму, яка об­рамляє проріз. Рама може бути дерев'яна, ме­талева або залізобетонна. Стійки рами спира­ють на уступи фундаментів колон каркаса або на самостійний фундамент. У межах колон, між якими розташовані ворота, фундаментну балку не укладають.

У сучасному будівництві найчастіше засто­совують залізобетонні рами.

На рис. 5.7, а показані двостулкові ворота з хвірткою і заскленим верхом. Каркас полот­на воріт складається із обв'язки, середників і діагональних тяг. Каркас заповнюють де­рев'яними щитами. В неопалюваних цехах по­лотно воріт обшивають металевою полосовою або хвилястою сталлю завтовшки 1,5-2 мм. Вертикальний зазор між полотнами закрива­ють сталевими смугами, а зазор між полотном і підлогою - брезентовим фартухом.

Двостулкові ворота великих розмірів ма­ють велику масу і незручні в експлуатації. В цих випадках та коли обмежена площа примі­щення застосовують однопілкові або двопіл- кові розсувні ворота. Конструкцію полотна в розсувних воротах виконують аналогічно двостулковим (рис. 5.7, б)

У верхній частині воріт закріплюють рейку, по якій при відкриванні полотна котяться ста­леві ролики, такі ворота застосовують у нео­палюваних будівлях, де нещільність притворів не має суттєвого значення.

Складчасті, багатостулкові підйомні, шторні (рис. 5.8) і підйомно-поворотні (рис. 5.9) ворота застосовують у приміщен­нях з обмеженою площею.

У шторних воротах полотна складаються із горизонтальних шарнірно з'єднаних елементів невеликої висоти, які можна навернути на ба­рабан, що закріплюється над прорізом.

При влаштуванні відкотних багатостулко- вих воріт стулки направляються або в спеці­альні кармани, переміщуючись по рейках, або заводяться в приміщення вздовж бокових стін.

Доцільне влаштування воріт хитного типу. Полотна таких воріт роблять із гуми або

Рис. 5.6. Основні види воріт виробничих будівель: а — двостулкові; б; в — розсувні; д — підйомно- поворотні; е - відкотні

Рис. 5.7. Конструкції воріт виробничих будівель: а - двостулкових; б - розсувних; 1 - смуга "Охб мм; 2 - ригель рами; 3 - обв'язка 117x82 мм; 4 - двотавр; 5 - швелер; 6 - гумовий ущіль- ^;ювач; 7 — повсть; 8 — сталевий лист завтовшки 1 мм; 9 - азбоцементний лист; 10 — швелер

Рис. 5.8. Шторні ворота: а - загальний вигляд; б - фасад, план, розріз; А - деталь штори; 1 ма воріт; 2 - штора; 3 — барабан; 4 — ручний привод; 5 — кожух; 6 — гума

1-і

стані

1-і

У відкритому стані

Рис. 5.9. Підйомно-поворотні ворота

У 1515-2015 |

'/////////////А

2-2

700:950-д5дв ІГ 2

О	п
п	і
1	||
/5/5,	~20'іУ

⁴±.

§ £

т.-560 ДД ОД¹^ 7 Ч

и

?ис. 5.10. Двері: а - дерев'яні; б - сталеві; в - засклені; 1 - смуга 60x6 мм; 2 - коробка із кути­ків 75x5 і 32x20x4 мм; 3 - полотно із листа завтовшки 2 мм; 4 - ущільнювач із смуги 50x4 мм; 5 - гталініт (853x2300x14 мм); 6 - накладка із сталі (60x8 мм) по пружних прокладках; 7 - штовхач з сталі 150x8 мм; 8 - алюмінієвий профіль; 9 - гумова прокладка; 10 - коробка із швелера № 6,5

прозорого пружного пластика, що натягуєть­ся на раму. У цьому разі транспорт пропуска­ється баз затримки, а також до мінімуму ско­рочуються тепловитрати.

Двері виробничих будівель роблять одно- і двопільними й відкотними. За матеріалом дверні полотна бувають металеві, дерев'яні і скляні.

Номінальні розміри прорізів такі: ширина 1; 1,5; 2 м і висота 1,8; 2; 2,3; 2,4 м. Ширину і розташування дверей визначають за розрахун­ком з урахуванням створення безпеки евакуа­ції людей із приміщень і будівлі в цілому. Две­рі, які влаштовують на шляху евакуації, можуть бути тільки двостулковими і відкрива­тися назовні за рухом людей із будівлі, біля зовнішніх дверей роблять тамбури, глибина яких на 0,4-0,5 м більша від ширини дверно­го полотна.

Дверні прорізи обрамляють коробками. Де­рев'яні коробки (рис. 5.10, а) збирають із брусків 74x47 мм і кріплять у прорізах цвя­хами і йоржами, які забивають у дерев'яні пробки. Дерев'яні полотна завтовшки 40 мм складаються із клеєних щитів або деревос­тружкових плит із обличкуванням. Нижню частину полотна на висоту 60 см, як правило, обшивають оцинкованою сталлю.

Коробки сталевих полотен виготовляють із кутиків 75x75 мм, а полотна штампують із

сталевих листів 2 мм завтовшки (рис. 5.10, б).

Обрамлення прорізів при скляних дверях виконують із алюмінієвих профілів із пластма­совими наличниками. Скляні двері роблять хитного типу (рис. 5.10, в).

Завдання д.ія перевірки засвоєних знань і самостійної роботи

Які фактори впливають на характер і тип зас- кління виробничих будівель?

Назвіть номінальні розміри віконних прорізів і елементи заповнення їх.

Поясніть конструкцію дерев'яних віконних блоків і панелей.

Поясніть конструкцію сталевих рам та стале­вих віконних панелей.

Поясніть конструкцію віконного заповнення із склопрофіліту.

Назвіть типи воріт виробничих будівель, їх розміри.

Поясніть конструкцію стулкових, розсувних, складчастих, відкотних воріт.

Назвіть типи дверей виробничих будівель, поясніть конструкцію їх.

Які фактори визначають характер розміщен­ня, розміри воріт і дверей виробничих будівель

Розділ 6. Покриття і ліхтарі

§ б. 1. Типи покриттів, їх класифікація, Фсновні елементи

Покриття — це сукупність конструктивних елементів, які завершують будівлю і захищають І від зовнішнього середовища.

Покриття виробничих будівель сприймають значно більше різних впливів, ніж покриття гро­мадських будівель.

Несучі конструкції покриття виробничих бу­дівель сприймають навантаження від власної маси, а також великі тимчасові навантаження від снігу і вітру. Крім того, при наявності підвіс- ого або мостового кранів на несучі конструкції .-.окриття передаються ще динамічні наванта­ження.

Активність кесилових впливів (атмосферні пади, сонячна радіація, температура повітря, _мічні речовини, що містяться в повітрі) зале­жить від клімату місцевості і характеру техноло- ічного процесу, що відбувається у виробничій будівлі.

Якщо технологічний процес проходить при нормальному температурно-вологому режимі без виділення виробничих шкідливостей, то на покриття діють тільки атмосферні несилові зпливи.

У гарячих цехах металургійних заводів і в де­яких цехах хімічної промисловості найбільшу несилову дію здійснює надіишкова температура і вологість внутрішнього повітря, а також хіміч­ні речовини, які знаходяться в повітрі, що оточує покриття. Так, в прокатних цехах в результаті виділення тепла в печах та готовими виробами температура повітря під покриттям може дося­гати до 100° С, а температура повітря над пок­риттям піднімається до 50° С. Інтенсивне вису­шування плит покриття знизу при одночасному зволоженні зверху кислими атмосферними опа­дами призводить до руйнування плит.

Силові й несилові впливи можуть діяти на пок­риття постійно, тимчасово або миттєво, маючи ха­рактер силових «теплових» або інших «ударів».

Покриття повинні добре протидіяти як си­ловим, так і несиловнм впливам, тобто бути міц­ними, мати малу деформацію, володіти хороши­ми ізоляційними якостями (гідро-, паро-, тепло-, газоізоляція), бути пожежонебезпечнн- уи, довговічними, корозієстійкими.

Крім того, покриття повинні бути індус­тріальними і економічними в будівництві та в експлуатації.

Покриття виробничих будівель, як прави­ло, виконують безгорищневі, з пологими схила­ми або плоскі, з внутрішнім або в окремих ви­падках із зовнішнім водовідведенням.

Покриття виробничих будівель складаються з несучої й захисної частин. Несучі частини пок­риттів розглянуто в § 3.4; § 3.10.

До складу захисної частини покриття мо­жуть входити:

несучий настилі, що підтримує захисні, роз­ташовані вище, елементи (залізобетонні плити, сталевий профільований настил);

пароиомція (шар бітумної мастики або ру­беройду), що захищає розташований вище теп­лоізоляційний шар від зволоження водяною па­рою, яка проникає в захисну конструкцію покриття приміщень;

теп.юзахисний шар, що влаштовується для захисту приміщень від тепловитрат узимку й пе­регрівання влітку. Товщину теплоізоляційного шару з ефективних теплоізоляційних матеріалів (легких бетонів, мінераловатних плит та ін.), визначають розрахунком;

вирівнюючий шар (стяжка), призначений для вирівнювання розташованого нижче шару і ви­конується з цементного розчину або асфальту;

покрі&ія (водоізоляційний шар з трьох або чотирьох шарів рулонного матеріалу або листо­вих матеріалів), призначена для захисту примі­щань від атмосферних опадів;

захисний шар, що влаштовується з крупно- зернистого піску або дрібнозернистого гравію на бітумній мастиці дія захисту покрівлі від дії прямого сонячного проміння.

Залежно від волого-температурного режиму приміщень покриття можуть бути утеп.іені й холодні(рис. 6.1).

Над неопалюваними приміщеннями, а також у гарячих цехах зі значним тепловиділенням влаштовують холодні покриття без теплоізоляції й пароізоляції (рис. 6.1, а).

Утеплені покриття влаштовують в опалюва­них приміщеннях, а також у будівлях з незнач­ними надлишковими тепловиділеннями (термічні цехи, цехи гарячого штампуван­ня) (рис. 6. І, б).

Рис. 6.1. Типи покриттів: а - холодні; б - утеплені; 1 - захисний шар; 2 - водоізоляційний килим; З - стяжка; 4 - несуча плита; 5 - утеплювач; 6 - пароізоляція

Рис. 6.2. Покриття вибухонебезпечних виробництв (легкоскидальне): 1 — ребриста залізобетонна плита з отвором; 2 - арматурна сітка: 3 - азбестоцементні листи; 4 - теплоізоляція; 5 - вирівню­юча стяжка (цементна або асфальтова); 6 — водоізоляційний килим

990

(І'ЇОМ

т

"іг • її

н «

І

і!

г

II «1

і,

|І

.л

3970. 11960

1-і

ЄІКХЮ

160 _ь 700

г—г

з

§

5

ІШ

2Ш

/гт

Рис. 6.4. Збірні залізобетонні покриття з отворами: а - діаметром 400, 700 і 1000 мм; б - діа­метром 400 і 700 мм; в - діаметром 1000 і 1450 мм

шо

^ис. 6.3. Покриття із збірних залізобетонних ребристих плит: а — схема покриття; б — конструкція \*.ити 1,5x6 м; в - те ж, 3x6 м; г — конструкція плити покриття 1,5x12 м; д — те ж, 3x12 м; 1 — \:ита покриття; 2 — кроквяна балка; 3 — колона; 4 — стіна

В утепленому покритті огороджуюча частина складається із несучого настилу, паро­ізоляції, теплоізоляції, вирівнюючої стяжки і покрівлі, а в холодному покритті - тільки із не­сучого настилу, стяжки і покрівлі. За конструкцією покриття бувають: плоскі, що влаштовують із огороджуючих елементів (панелей, сталевих листів та ін.), пок­ладених на балки або ферми;

просторові, що являють собою тонкостінну криволінійну конструкцію, яка виконує одночас­но несучу і огороджуючу функцію.

Плоскі покриття за характером спирання огороджуючих елементів бувають:

з прогонами. що кладуть на балки, ферми, просторові структури;

без прогонів із спиранням огороджуючих конструкцій покриття на балки і ферми.

За матеріалом огородження покриття бу­ває із залізобетонних, азбестоцементних пане­лей, сталевих профільованих або азбестоцемен­тних листів.

За профілем покриття розрізняють плоскі, скатні (одно- і багатоскатні), криволінійні.

За конструкцією огородження покриття буває для звичайних і вибухонебезпечних ви­робництв (з легкоскидальним покриттям) - рис. 6.2. Такі покриття використовують із залі­зобетонних плит, що мають отвори, перекритті азбестоцементними листами. Під час вибуху ударна хвиля проходить через отвір панелі і не руйнує несучих конструкцій покриття.