§ 4.2. Фахверк у його конструкція

Фахверк — це допоміжний каркас, який вста­новлюють у площині торцевих і поздовжніх стін для забезпечення їх стійкості при значній довжи­ні та висоті. Він складається із стійок і ригелів.

Фахверк влаштовують у стінах: із азбоцемен - тних, металевих листів; із металевих панелей; при кроці колон 12 м і довжині зовнішніх пане­лей 6 м, а також при будь-якій конструкції стін, якщо висота їх більша за 30 м.

У торцевих стінах будівель (із прольотами 12 м і більше) завжди влаштовують фахверк для забезпечення стійкості стін.

У великопанельних стінах він складається із залізобетонних або сталевих колон на самостій­них фундаментах (рис. 4.1, а).

Колони залізобетонного фахверка (рис. 4.1,6) зверху мають сталеву насадку, яка завершується на висоті парапету сталевим кутиком. Верх ко­лон торцевого фахверка (рис. 4.1, в) закріплю­ється до кроквяних конструкцій покриття, а ко­лон поздовжнього фахверка (рис. 4.1, г) — до ребер плит покриття.

Стійки і ригелі металевого фахверка уста­новлюють із врахуванням місцезнаходження ві­конних прорізів і воріт.

Спряження ригелів і стійок металевого фах­верка виконують за допомогою болтів і зварю­вання.

§ 4.3. Стіни и цегли

Стіни із цегли застосовують для невеликих виробничих будівель із вологим і агресивним се­редовищем виробництва, з великою кількістю воріт, дверей та технологічних прорізів. За конс­труктивним вирішенням вони не відрізняються від цегляних стін цивільних будівель, їх, як

Рис. 4.1. Залізобетонні колони фахверка: а — в торцях стін; б — верх фахверкової стійки; в — кріп­лення стійки торцевого фахверка до ферми покриття; г - кріплення стійки поздовжнього фахверка до плити покриття; 1 - колона каркасу; 2 - стійка торцевого фахверка; 3 - стінові панелі; 4 - ста­лева стійка фахверка; 5 - фундаменти фахверка; 6 - фундаментна балка; 7 — сталева насадка фах­веркової колони; 8 - сталевий кутик (на висоту парапету) 9 - кроквяна балка або ферма; 10 - планка для кріплення плит покриття; 11 - кріпильний лист; 12 - плита покриття; 13 - кутик; 14 - сталева приставка

Рис. 4.2. Цегляні несучі стіни виробничих будівель: а - посилені всередині пілястрою; б — посиле­ні із зовнішньої сторони контрфорсом

1-1

л<глплпл г/лііллпі

Рис. 4.4. Цегляні навісні стіни: 1 — колона; 2 — зак­ладна деталь колони; 3 - обв'язувальна балка; 4 —

правило, виконують із застосуванням суцільної кладки. Товщина стін визначається за теплотех­нічним розрахунком і має від 250 до 510 мм.

Стіни із цегли можуть бути несучими, само- несучими і навісними.

Несучі цегляні стіни великої довжини і ви­соти, для забезпечення стійкості, посилюють пі­лястрами, які підвищують жорсткість конструк­ції і одночасно можуть бути опорою для підкранових балок і несучих конструкцій пок­риття. Стійкість торцевих стін проти вітрових навантажень також підвищують за допомогою пілястрів (рис. 4.2, а).

Під кінці балок або ферм, з метою збільшен­ня площі передачі тиску на цегляну кладку, ук­ладають бетонні або залізобетонні подушки, розміри яких установлюють за розрахунком.

Несучі цегляні стіни спирають на стрічкові фундаменти.

У стінах складів сипучих матеріалів влашто­вують зовні похилі виступи (контрфорси), які сприймають горизонтальні зусилля (рис. 4.2, б).

Віконні і дверні прорізи виконують без чвер­ті. Над прорізами укладають збірні залізобетон­ні перемички, в нижній частині яких передбача­ються закладні деталі для кріплення коробок віконних і дверних блоків.

Цегляні стіни-завершують карнизом, утворе­ним напуском рядів цегли, або парапетом. Па­рапетні стіни зверху покривають парапетними плитами.

Самонесучі цегляні зовнішні стіни виносять за зовнішню грань колон каркаса і спирають на залізобетонні фундаментні балки (рис. 4.3).

Стійкість самонесучих стін забезпечують ко­лони каркаса. Стіни закріплюють до колон анке­рами, або клямерами, які встановлюють через 1,2—2,4 м за висотою із полосової або круглої сталі діаметром 8-10 мм у вигляді Т-подібних елементів. Однією стороною анкер заводять у тіло стіни приблизно на 200-250 мм, а іншою закріплюють до закладної сталевої деталі залі­зобетонної колони.

Навісні цегляні стіни в каркасних будівлях розташовують перед колонами каркасу і спира­ють поярусно на фундаментні і обв'язувальні балки (рис. 4.4).

Для улаштування навісних фахверкового ти­пу стін багатоповерхових будівель утворюють фахверк, який являє собою допоміжний прис­тінний каркас із сталевих стійок і ригелів, зак­ріплений до каркасу будівлі або до перекриття каркасної будівлі. При цьому навісні стіни розді­ляють на окремі самостійні частини, масу і віт­рові навантаження від яких передають на прис­тінний фахверковий каркас (рис. 4.5).

Щоб зменшити товщину стіни опалюваної будівлі застосовується шарова конструкція цег­ляної стіни з вентильованим повітряним шаром. Такі стіни доцільно застосовувати для виробни­чих будівель, які будують у районах із жарким кліматом.

Цегляні стіни мають меншу вартість, порів­няно з іншими, оскільки цегла - місцевий мате­ріал, проте кладка цих стін трудомістка і збіль­шує термін будівництва.