§ 3.9. Стадієві підкранові быки

Сталеві підкранові балки за конструкцією бувають розрізні, що стикуються на опорах, і не- розрізні, які компонують із різних перерізів та зварюють між собою в четвертях прольотів. Ви­сота підкранової балки складає 1/6—1/12 про­льоту.

Найчастіше застосовують розрізні балки, які значно простіші за конструкцією, виготовлен­ням і монтажем. Проте вони мають більшу висо­ту, ускладнюють умови експлуатації підкраново­го шляху і вимагають більші затрати сталі.

За поперечним перерізом підкранові балки бувають суцільні і наскрізні. Для кранів малої вантажопідйомності виготовляють суцільні балки із прокатного двотавра з посиленим вер­хнім поясом для сприйняття горизонтальних гальмових зусиль; або в його площині передба­чають гальмові балки чи ферми. Застосовують також балки складеного перерізу на зварюван­ні для кранів більшої вантажопідйомності (рис. 3.15, а-в). При довжині 18 м і більше ра­ціонально застосовувати наскрізні підкранові балки у вигляді ферм (рис. 3.15, г.).

Суцільні підкранові балки берують заввишки від 650 до 2050 мм з градацією через 200 мм. Стінки балок посилюють з обох сторін попереч­ними ребрами жорсткості, які розташовують че­рез і,5 м (рте. З Л 5, д).

Балки спирають на консолі колон через вис­тупаючі торцеві ребра і закріплюють анкерними болтами і планками (рис. 3.15, е). Між собою балки з'єднують болтами, які пропускають че­рез торцеві ребра.

Для кранового шляху застосовують залізнич­ні рейки спеціального профілю. Вибір типу кра­нової рейки та його кріплення до підкранової балки залежить від вантажопідйомності, режи­му роботи і типу ходових коліс крана. Кріплення рейок до підкранової балки, як правило, викону­ють рухомим, щоб можна було зробити виправ­лення шляху (рихтування).

Кранові рейки профілю КР кріплять за допо­могою спеціальних лапок (рис. 3.15, і). При вузькому поясі сталевої балки залізничні рейки закріплюють через кожні 500—700 мм спеці­альними крюками (рис. 3.15, з).

Для попередження аварій при роботі крана біля торця будівлі крановий шлях забезпечують пристроєм, що автоматично включає гальмо і обмежується кінцевими підпорами. Кінцеві під­пори приварюються до підкранової балки так,

Рис. 3.14. Бази сталевих колон: а — із сталевої плити; б - те ж, з додатковими ребрами; в - те ж, із траверсами; г - суцільна база із плити і швелерів; д - роздільні бази віток; е - спирання бази на фундамент; 1 — підбетонка; 2 — фундамент

і

і

-Г?

Рис. 3.15. Сталеві підкранові балки: а-в - суцільного перерізу; г — наскрізного перерізу; д — кріп­лення балки до залізобетонної колони; е, ж - те ж, до сталевої колони; з - кріплення рейки до бал­ки крюками; і - те ж. лапками; 1 - гальмова балка; 2 - хомут із смуги 8x100 мм; 3 - упори із ку­тиків; 4 - кінцеве опорне ребро; 5 — кріпильні планки; б — фасонка; 7 — ребра жорсткості через 1,5 м; 8 - гальмова балка із сталі; 9 - крюк; 10 - лапки через 0,6-0,75 м

щоб сила удару передалася через кінцеве опор­не ребро на каркас будівлі. Для зменшення уда­ру кінцеві упори забезпечуються брущатими або пружинними амортизаторами.

Обв'язувальні балки в сталевому каркасі ви­конують із одного профілю (швелера або дво- тавра) або складеного перерізу.