§ 3.3. Залізобетонні підкранові та обв'язува.Іьні бсыки

Залізобетонні підкранові балки служать опорою для рейки, по якій рухається мостовий кран, і одночасно є поздовжніми зв'язками між несучими колонами каркаса. Вони призначені для будівель з мостовими кранами вантажопід­йомністю 10, 20, ЗО т. Виготовляють їх із бетону класу В25-В40 і кладуть на консолі або виступи колон. Залізобетонні підкранові балки застосо­вують порівняно рідко, бо вони мають велику масу, значні витрати бетону й арматури. Вони бувають розрізні й нсрозрізні. Розрізні підкра­нові балки застосовують частіше, оскільки їх простіше монтувати. При влаштуванні нерозріз- них балок зменшуються витрати арматури, але зростає трудомісткість їх виготовлення.

За розташуванням балки бувають середні, крайні, біля поперечних температурних швів та в торцях будівлі. Крайні балки виготовляють та­ких самих розмірів, як і середні, але закладні де­талі в них призначені дія кріплення до колон і розташовані на відстані 500 мм від торця балок.

Ба.іки таврового перерізу (рис. 3.3. а) з по­товщеною стінкою на опорі заввишки 800 або 1000 мм застосовують дія кроку колон 6 м; ба.\- ки двотаврового перерізу {рис. 3.3, б) заввиш­ки 1400 мм використовують для кроку колон 12 м.

У верхній полиці балок є сталеві трубки, призначені для пропуску' болтів кріплення кра­нової колії, в стінці — отвори для навіски прово­ду'. Після старанного встановлення й вивіряння підкранових балок їх закріплюють (рис. 3.3) до колон: внизу - зварюванням закладних деталей н анкерними болтами, зверху - зварюванням вертикально поставленого листа до закладної деталі в колоні і в балці.

Кранову колію монтують у певній послідов­ності (рис.3.3. г) Зверху підкранової балки кла­дуть тонку пружну підкладку із прогумованої тканини завтовшки 8-10 мм з двосторонньою гумовою обкладкою. На пружну підкладку став­лять і відрихтовують кранову рейку, а потім зак­ріплюють її притискною планкою (лапкою). В межах температурного блоку рейки зварюють в один батіг.

На кінцях підкранових колій установлюють упори - обмежники, обладнані амортизатора­ми — буферами з дерев'яного бруса.

Обв'язувавшії ба.іки (рис. 3.4) ставлять дія шгертя цшяиннхтгм т&ъг'та ¹&ШЖ'^,«Й„ г

550; 600 §

О

щ}

Рис. 3.3. Залізобетонні ^підкранові балки: а - таврового перерізу для кроку колон 6 м; б - двотав­рового перерізу для кроку- колон 12 м; в - кріплення залізобетонної підкранової балки до колони; г - кріплення кранової колії до підкранової балки: 1 - сталева кріпильна планка; 2 - бетон, який укладають після монтажу і кріплення балок; 3 - шайби; 4 - опорний лист; 5 — притискна планка; 6 - болт; 7 — пружні прокладки.

1		— -1
і—	5959	*

Вид А

Рис. 3.4. Обв'язувальні балки: а — загальний вигляд; б - вузол кріплення до колони; 1 — сталевий опорний столик; 2 - сталева планка; 3 - обв'язувальна балка; 4 - колона.

також у місцях перепаду висот суміжних про­льотів. їх влаштовують над віконними прорізами або стрічками заскління. Обв'язувальні балки 5950 мм завдовжки мають висоту перерізу 585 мм і ширину 200,250 380 мм. їх установлю­ють на опорні сталеві столики й кріплять до ко­лон за допомогою сталевих планок, що прива­рюються до закладних елементів.

$ 3.4. Кроквяні та підкроквяні ба.іки і ферми

Несучими елементами покриття виробничих будівель € балки і ферми, які кладуть поперечно або уздовж будівлі.

За характером укладання балки і ферми бу­вають: кроквяні, якщо вони перекривають про­літ і підтримують конструкції покриття, що спи­раються на них, і підкроквяні, якщо перекривають 12-18-метрові кроки колон поз­довжнього ряду і служать опорою для кроквяних конструкцій.

Залізобетонні кроквяні ба.іки виготовля­ють із бетону класу В25 — В40 із звичайним або попередньо напруженим армуванням і застосо­вують при прольотах: 6, 9, 12, 18 м. (рис. 3.5). Балки з прольотом б, 9, 12 м укладають тільки з кроком 6 м, а балки з прольотом 18 м - з кро­ком 6 та 12 м. При наявності підвісного тран­спорту, незалежно від прольоту, балки уклада­ють з кроком 6 м. Назва балки залежить від обрису верхнього пояса. Залізобетонні балки можуть бути: односхилі, двосхилі, решітчасті, з паралельними поясами.

Односхші балки (рис. 3.5, а) застосовують в однопролітних будівлях з кроком колон 6м і зовнішнім відводом води. Балки мають тавровий переріз із потовщенням на опорах і товщиною стінки 100 мм.

Для 12-метрових прольотів використовують балки двотаврового перерізу з попередньо нап­руженою арматурою. Односхилі балки спира­ють на типові залізобетонні колони різної висо­ти, яка кратна 600 мм. У зв'язку з цим похил односхилих балок прольотом 6 м буде 1:10, про­льотом 9м- 1:15, а прольотом 12м - 1:20.

Двосхилі балки призначені для багатосхилих покриттів, їх застосовують в будівлях як із зов­нішнім, так із внутрішнім водовідведенням. Для прольотів 6 та 9 м застосовують балки таврово­го перерізу з потовщенням на опорі і товщиною стінки 100 мм. ,

Для 12—18-метрових прольотів признача­ються балки (рис. 3.5, б) двотаврового перерізу з вертикальною стінкою завтовшки 80 мм та з попередньо напруженою арматурою.

Похил верхнього поясу двоскатннх балок — 1:12.

Решітчасті ба,іки (рис. 3.5, в) мають пря­мокутний переріз з отворами для пропуску ко­мунікацій.

Ба.іки з породільними поясами (рис 3.5, г) використовують для будівель із плоскою пок­рівлею. Вони мають двотавровий переріз із по­товщенням в опорних вузлах і товщиною верти­кальної стінки 80 мм.

На верхньому поясі балок передбачують зак­ладні деталі для кріплення панелей накриття або прогонів. На нижньому поясі і стінці балки є закладні елементи для кріплення підвісного транспорту, а в опорних частинах - сталеві зак­ладні деталі служать для кріплення балок до ко­лон. Балки покриття з'єднують з колонами за допомогою зварювання закладних деталей ко­лон і балок (рис. 3.5, д).

За.іізобетонні ферми застосовують дня монтажу покриття з прольотами 18, 24, ЗО м, їх установлюють з кроком 6 та 12 м (іноді 18 м). Застосування 18-метровнх ферм доцільне тоді, коли в межах покриття необхідно розмістити ко­мунікаційні труби і вентиляційні канали або ви­користати міжфермовий простір для влашту­вання технічного поверху.

При прольотах 24 та 30 м застосування ферм порівняно з балковими конструкціями ефектив­ніше, оскільки маса ферм на 30-40 % менша від маси балок.

Залізобетонні ферми можуть бути сегментні, аркові (розкісні і безрозкісні), з паралельними поясами і полігональні, виготовляють також трикутні ферми.

Кроквяні ферми доставляють на монтаж, як правило, у вигляді одного елемента, але вони можуть складатися із напівферм, блоків завдов­жки 6м і окремих елементів, що збирають на бу­дівельному майданчику.

Сегментні, аркові й полігональні ферми призначені для покриття з рулонною покрівлею, трикутні — під покрівлю з азбестоцементних і металевих хвилястих листів.

Ферми з паралельними поясами застосову­ють у будівлях з плоским покриттям під рулонну покрівлю. Для зменшення похилу покриття в крайніх панелях верхнього пояса сегментних і аркових ферм передбачені стовпчики дія спи­рання панелей покриття. Решітка ферм дозво­ляє застосувати панелі завширшки 1,5 та 3 м.

ії 960; и у бо

П960 /11960)

Рис. 3.5. Залізобетонні балки покриття: а; г - односхилі і плоскі двотаврового перерізу; б - те са­ме. для багатосхнлих покриттів; в - решітчаста для багатосхилих покриттів; д - вузол опертя бал­ки на колону; І - балка; 2 - колона.

І» -І!

200-Ш

к а	г^ГІ	г
	іто-, гто

і

№■■280

Рис.3.6. Залізобетонні ферми покриття: а - сегментна: б - аркова безрозкісна; в - з паралельни­ми поясами; г — полігональна

	|

260

І

•І

ш

1-1

2-2 ГТ

550

Л

Ь

Ьжй

Рис. 3.7. Залізобетонні підкроквяні балки і ферми покриття: а, б - конструктивні схеми; в - загаль­ний вигляд (балки і ферми); І — підкроквяна балка; 2 — підкроквяна ферма; 3 — закладна деталь для кріплення плит; 4 - закладна деталь для кріплення ферми.

Ферми виготовляють із бетону класу В25-В40. Нижній пояс виконують попередньо напруже­ним. У фермах передбачені закладні елементи, аналогічні балкам.

Найбільш раціональні за розподілом матері­алу сегментні й аркові ферми, які мають лама­ний або криволінійний верхній пояс. Порівняно з іншими в них менші зусилля в елементах ре­шітки. іцо дозволяє робити її значно рідшою.

Сегментні й аркові ферми мають невелику висоту на опорі, дають можливість зменшити висоту стін. Вони призначені для похилих ліх­тарних і безліхтарних покриттів.

Широкого застосування набули аркові без- розкісні залізобетонні ферми з прольотом 18, 24 м, оскільки вони більш технологічні у виго­товленні і дозволяють ефективно використати міжфермовий простір для пропуску комунікацій і адаптування технічних і міжфермових поверхів.

У тому випадку, коли не ставлять стовпчиків під панелі в сегментних і аркових фермах, зрос­тає площа покрівлі, що збільшує витрати мате­ріалу і трудозатрати на влаштування покриття.

Ферми з паралельними поясами і поліго­нальні мають просту' конфігурацію і можуть за­мінятися сталевими. Серед їх недоліків: потуж­ність решітки; велика висота, що веде до значних затрат стінових матеріалів і збільшення обсягу будівлі.

При застосуванні цих ферм необхідно додат­ково влаштовувати вертикальні й горизонтальні зв'язки в покритті.

Закріплюють ферми до колон за допомогою зварювання закладних деталей (аналогічне зак­ріпленню залізобетонних балок).

Підкроквяні конструкції призначені для спирання на них кроквяних балок і ферм, коли крок колон більший за крок основних несучих конструкцій покриття (рис. 3.7). Підкроквяні балки і ферми застосовують з прольотом 12 м (іноді 18 і 24 м).

Підкроквяні балки передбачають у покрит­тях з ба.ікови.ми кроквяними конструкціями, а підкроквяні ферми - в покриттях із кроквяни­ми фермами. Підкроквяні балки виготовляють таврового перерізу, заввишки 1500 мм, а під­кроквяні ферми - прямокутного перерізу зав­вишки 2200 і 3300 мм.

Підкроквяні конструкції застосовують у бу­дівлях, де технологічний процес вимагає широ­кого кроку опор.

Підкроквяні конструкції встановлюють на колони (в поздовжньому напрямку) і закріплю- 31

ютьдо них зварюванням закладних деталей.

Кроквяні конструкції спирають на нижній пояс підкроквяних конструкцій і з'єднують з ни­ми анкерними болтами та зварюванням (рис. 3.7, в). Таке вирішення зменшує висоту будівлі.

Покриття з підкроквяними конструкціями мають суттєві недоліки. Через велику ширину підкроквяних ферм і балок у будівлях з мостови­ми кранами ускладнюється розміщення стояків для відводу води, повітроводів від вентиляторів, які розташовують на колонах.

Підкроквяні конструкції важко виготовляти, вони ускладнюють монтаж елементів покриття, збільшують витрати матеріалів і трудомісткість влаштування покриття.

Кращі техніко-економічні показники мають будівлі, в яких і колони і кроквяні конструкції мають крок 12 м, а підкроквяні ферми і балки відсутні. В таких покриттях використовують плити завдовжки 12 м, їх спирають на кроквяні конструкції, які встановлюють безпосередньо на колони каркаса.