13.3. Особливості організації обліку витрат діяльності

Основними завданнями організації обліку витрат діяльності підприємства є забезпечення:

► правильного визначення та достовірної оцінки витрат діяльності;

► правильного і повного документального оформлення та своєчасного відображення в регістрах обліку витрат діяльності;

► надання повної, достовірної та неупередженої інформації про витрати діяльності для потреб управління.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати між З способами обліку витрат діяльності:

► з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

► з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

► з одночасним використанням 8-го і 9-го класів рахунків.

Облік витрат тільки по рахунках класу 8 можуть вести суб'єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Тобто цей клас рахунків доцільно вести підприємствам з невеликою кількістю господарських операцій та при відсутності декількох напрямків діяльності.

Всі інші підприємства використовують рахунки класу 9 або при бажанні можуть використовувати одночасно і рахунки класу 8 для узагальнення інформації про витрати за елементами. При цьому для систематизації інформації може застосовуватись наступна схема: витрати відносяться спочатку на рахунки витрат класу 8, а потім списуються на рахунки класу 9 для обліку витрат за функціональними ознаками на рахунок 23 "Виробництво".

Чим більше підприємство, тим більша імовірність і необхідність використання одночасно двох класів для того, щоб накопичити інформацію про собівартість за елементами і за статтями витрат.

Групування витрат має забезпечити потреби формування вартісних параметрів підприємства, задовольнити не лише економічні, а й технічні аспекти управління (нормування, калькулювання, кошторисна справа, облік,

контроль, аналіз, єдність методичної та організаційної їх побудови) як фінансового, так і внутрішньогосподарського обліку.

Система групування витрат на будь-яке виробництво включає наступні елементи: матеріальні витрати (за винятком зворотніх відходів виробництва), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші затрати. Це групування є єдиним і обов'язковим для усіх підприємств незалежно від їх галузевої належності.

Поелементний розріз витрат потрібен для визначення їх структури, питомої ваги окремих витрат, визначення розміру національного доходу тощо. Поелементне групування витрат використовують для складання кошторисів, утворення нормативної бази виробництва, аналізу тощо. Цей план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів, визначенні результатів виробництва та фінансових результатів.

Загальновиробничими є витрати, пов'язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів та управлінням ними. До загальновиробничих витрат відносять:

► витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо);

► відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо;

► амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

► витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

► витрати на удосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних

характеристик у виробничому процесі; витрати на матеріали, комплектуючі вироби і напівфабрикати; оплата послуг сторонніх організацій тощо);

► витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

► витрат на обслуговування виробничого процесу (оплата праці чагальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

► витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;

► інші витрати (внутрішньогосподарське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей в цехах; оплата простоїв тощо).

При організації обліку загальновиробничих витрат необхідно враховувати, які з них є змінними, а які постійними.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу діяльності (наприклад, кількість готової продукції), прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності за звітний період. Іншими словами, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (в дебет рахунку 23 "Виробництво") щомісяця в повному обсязі і розподілу не підлягають. В цьому випадку розподіл загальновиробничих витрат — це розподіл змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази з подальшим віднесенням на різні види продукції, що виготовляються на підприємстві.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, що залишаються незмінними

(або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду в однакових розмірах незалежно від обсягу випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Серед них — амортизація, орендна плата щодо основних засобів, які використовуються з виробничою метою, витрати на утримання будівель та обладнання цехів (дільниць), опалення, освітлення цехів, дільниць, а також витрати на управління виробництвом, зокрема, витрати на оплату праці управлінського персоналу цеху тощо.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу виробництва, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. При цьому під нормальною потужністю розуміються очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з врахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно і зазначається в наказі про облікову політику.

Під базою розподілу розуміють показник (грошовий або натуральний), в розрахунку на одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробничих витрат. На підприємствах, де застосовується здебільшого ручна праця, за базу розподілу доцільно приймати відпрацьовані людино-години, на повністю автоматизованому виробництві - машино-години тощо.

Оскільки фактична потужність за звітний період може відрізнятися від нормальної як у бік збільшення, так і в бік зменшення, то для встановлення величини постійних загальновиробничих витрат, які підлягають віднесенню до складу виробничої собівартості, необхідно запланований на одиницю бази розподілу норматив постійних витрат помножити на фактично досягнутий обсяг діяльності.

Таким чином, розподіл загальновиробничих витрат здійснюється в наступній послідовності (рис. 13.7).

Рис. 13.7. Порядок розподілу загально виробничих витрат

Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів, вважаються розподіленими і списуються в Д-т pax. 23 "Виробництво". Інші витрати є нерозподіленими і списуються в Д-т pax. 90 "Собівартість реалізації"".

Загальна схема організації обліку загальновиробничих витрат представлена на рис. 13.8.

Рис. 13.8. Загальна схема організації обліку загальновиробничих витрат

Аналітичний облік загальновиробничих витрат організовується за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" адміністративні витрати та витрати на збут формують самостійні групи та окремі статті Звіту про фінансові результати. Таким чином, при організації обліку необхідно передбачити відношення формування таких витрат.

Аналітичний облік адміністративних витрат та витрат на збут організовується за статтями витрат та за економічними елементами (табл. 13.6). При організації обліку витрат на збут за центрами витрат відповідні регістри ведуть в розрізі складів та служб, пов'язаних зі збутом продукції (робіт, послуг).

Загальна схема організації обліку адміністративних витрат та витрат на збут представлена на рис. 13.9.