13.2. Особливості організації обліку витрат виробництва

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку процесу виробництва є:

► облік і контроль випуску продукції: обсягу, асортименту, якості і виконання плану за цими показниками;

► облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису витрат;

► калькуляція собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості;

► виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з безгосподарністю, втратами від браку і простоями.

В центральній бухгалтерії підприємства облік витрат на виробництво в більшості випадків веде виробничий відділ, до складу якого входять не менше 2-х осіб. Лише на невеликих підприємствах облік виробничої діяльності може бути поєднано з обліком матеріальних цінностей (матеріальним відділом). У цьому випадку відділ може називатися матеріально-виробничим.

За умов, що виробничий відділ центральної бухгалтерії складається з однієї особи, індивідуальний графік роботи цього співробітника може бути одночасно і структурним графіком робіт цього відділу (табл. 13.2).

Таблиця 13.2. Індивідуальний графік роботи бухгалтера виробничого відділу центральної бухгалтерії

У встановлені графіком документообігу дні документи з обліку витрат надходять до бухгалтерії підприємства, де їх відображають в журналі-ордері № 10. Підсумкові дані з журналу-ордера № 10 переносять до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей - до виробничого звіту.

У виробничому звіті всі фактичні виробничі витрати порівнюють з нормативами, перерахованими на фактично вироблену продукцію, з визначенням економії та перевитрат по кожній статті нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту керівництво і спеціалісти підприємства використовують для аналізу роботи підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану виходу продукції. Порядок організації обліку виробничих витрат представлений на рис. 13.3.

Рис. 13.3. Організація бухгалтерського обліку витрат виробництва Організація обліку витрат виробництва не залежить від форм власності і організаційно-правових форм діяльності господарюючих суб'єктів.

На організацію обліку виробничих витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер виробництва і продукції, яка виробляється, структура управління і розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва.

Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку витрат:

► показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановими і нормативними показниками;

► документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів і оплати праці;

► всі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості;

► всі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об'єктами обліку витрат і статтями витрат;

► собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання.

Розглянемо класифікацію виробництв з точки зору їх впливу на організацію обліку витрат виробництва. Всі виробництва в залежності від характеру технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувні і переробні.

До галузей видобувної промисловості відносять виробництва з видобутку з надр землі, з води і лісів мінеральних та органічних ресурсів для наступної їх переробки і використання. Найбільш характерними представниками цієї групи є підприємства по видобутку вугілля, нафти, газу, руди, лову риби, заготівлі лісу тощо. Вони характеризуються, як правило, масовістю виробництва і відносно простою технологією.

Галузі переробної промисловості являють собою групу виробництв, яка характеризується великою різноманітністю. За технологічною ознакою створення продукту вони, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи.

Перша з них охоплює виробництва, в яких кінцевий продукт утворюється шляхом послідовної переробки вихідної сировини. Технологічний процес в цих виробництвах характеризується рядом переділів, процесів (фаз). Продукт кожного переділу, який називається напівфабрикатом, передається на наступний переділ. В ряді випадків він може бути використаний і в інших виробництвах. Прикладом виробництва цієї підгрупи є металургійний завод з повним циклом виготовлення продукції, текстильна фабрика.

Другу підгрупу утворюють виробництва, в різних цехах яких створюються окремі деталі, які збираються в проміжні вузли, які в кінці з'єднуються в завершений виріб. Найбільш характерним прикладом такого типу виробництва є машинобудівний завод, швейна фабрика.

На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на одиничні, серійні і масові.

Одиничним називається виробництво окремих видів продукції. Прикладом такого типу виробництв можуть бути кораблебудівні заводи, заводи важкого машинобудування, продукція яких, як правило, не повторюється.

Серійне виробництво характеризується періодичним випуском визначених партій (серій) продукції. Організація виробництва по цьому типу найбільш часто зустрічається у верстато- і приладобудуванні, інструментальному виробництві.

Масове виробництво являє собою найбільш досконалий тип організації виробництва, при якому в більшій мірі, ніж в інших виробництвах, забезпечується автоматизація і механізація багатьох процесів. В масовому виробництві випускається безперервно однотипна продукція при відносно обмеженій номенклатурі. До нього, як правило, відносяться видобувні виробництва. В оброблювальних галузях масове виробництво характерно для ряду галузей машинобудування (автомобільної, тракторної промисловості), легкої і харчової промисловості.

Великі і середні виробничі підприємства в свою чергу поділяються на цехи, ділянки або інші структурні підрозділи. На підприємстві, як правило створюються дві групи таких підрозділів (виробництв): основні і допоміжні (рис. 13.4).

Різноманітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції визначається рядом факторів, які можна звести в дві групи: галузеві особливості та організаційні передумови.

Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, характеру виробництва і технології, яка застосовується. Наведені фактори змінюються в залежності віл конкретних умов та впливають на організацію

обліку, вибір об'єктів витрат і об'єктів калькулювання собівартості продукції.

Виділяють наступні організаційні передумови:

► рівень розвитку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підприємства. В залежності від деталізації обліку за місцями виникнення витрат, центрами відповідальності, його поглибленням (доведенням до бригад і робочих місць) змінюється і ступінь аналітичності обліку витрат;

► прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю. На багатьох підприємствах застосовується прогресивний спосіб документування відхилень від діючих норм в ході виробництва, що дозволяє оперативно виявити причини відхилень і впливати на них з метою попередження негативних наслідків;

► ступінь забезпеченості адміністрації, власників, засновників та акціонерів інформацією для прийняття рішень. Повнота цієї інформації, скорочення періоду її представлення, забезпечення інформацією необхідних рівнів управління розширюють можливості управлінського впливу на процес формування собівартості продукції. Але водночас зменшуються або підвищуються ступінь деталізації виробничого обліку та його трудомісткість. Це, як правило, погіршує контроль за витратами в процесі виробництва продукції і знижує вплив управління на собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватись за декількома методами: позамовним, попередільним, попроцесним; із застосуванням або без застосування нормативного методу (табл. 13.3).

Таблиця13.3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості

13**

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.

Витрати трудових, матеріальних і грошових ресурсів контролює бухгалтерія підприємства відповідно до встановлених на підприємстві нормативів на підставі первинних і зведених документів. Правильно оформлені та перевірені документи систематизують і групують у зведені відомості (листки-розшифровки). Документи, за якими відпускались матеріальні цінності та видавались кошти понад встановлені нормативи (ліміти, кошторисні суми), групують і узагальнюють окремо (табл. 13.4).

Таблиця 13.4. Схема організації бухгалтерського обліку і оперативного економічного контролю витрат на виробництво в умовах діючої системи обліку

У листках - розшифровках здійснюють групування витрат за об'єктами обліку (за видами продукції) і витрат за нормами, відхиленнями від норм та змінами норм за встановленою номенклатурою статей.

Заключним етапом обліку виробничих витрат є калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Процес калькулювання передбачає відповідний порядок робіт (рис. 13.5).

Рис. 13.5. Порядок калькулювання собівартості

Приклад калькуляції, що складається на промислових підприємствах наведено нижче (див. зразок 13.1). Перелік калькуляційних статей та форма

13*

калькуляційного листа встановлюється підприємством самостійно, виходячи з галузевих особливостей (див. табл. 13.5).

Організація синтетичного та аналітичного обліку витрат виробництва повинна забезпечити: відображення всіх проведених операцій по витратах, відповідний розподіл витрат за об'єктами обліку і об'єктами калькулювання, визначення собівартості продукції, своєчасне отримання необхідної інформації для потреб управління.

На організацію аналітичного обліку витрат впливають різноманітні фактори, основні серед яких:

► тип виробництва, особливості його організації і технології;

► асортимент продукції;

► структура управління підприємства;

► ступінь організації обліку;

► організація обліку за місцями і центрами витрат, центрами відповідальності;

► методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції;

► рівень автоматизації облікових робіт.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) повинні групуватися в обліку за видами виробництв (основне і допоміжне), місцями виникнення витрат (центрами відповідальності), за об'єктами калькулювання (видами продукції, робіт, послуг тощо) в розрізі статей калькуляції.

Для узагальнення всіх витрат, які включаються до собівартості продукції, використовують журнал-ордер № 10.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначено рахунок 23 "Виробництво" (рис. 13.6).