- •Суть соціології як науки.
- •Понятійний (категоріальний) апарат соціології.
- •Функції соціології (пізнавальна, управлінська, прогностична та освітньо-інформаційна функції).
- •Завдання соціології.
- •Рівні соціологічного аналізу (Дж. Рітцер). Мікро- та макрорівень соціологічного аналізу.
- •Структура соціологічного знання. Три складові структури соціологічного знання: теоретична, галузева та емпірична соціології. Теорії середнього рівня (р. Мертон).
- •Історичні етапи становлення соціології як науки.
- •Протосоціологія.
- •Виникнення соціології як науки (концепція о. Конта).
- •Натуралізм о.Конта.
- •Органіцизм г.Спенсера.
- •Німецька формальна соціологія (г.Зіммель, ф.Тьонніс).
- •Соціологізм е.Дюркгайма.
- •Соціологічні погляди в.Парето.
- •Новітній, або сучасний, етап розвитку соціології (із 60–70-х років хх ст. І донині).
- •Сучасні соціологічні теорії. Структурний функціоналізм т. Парсонса. Феноменологія. Етнометодологія. Постмодернізм.
- •Етапи становлення української соціології.
- •Особистість у соціології.
- •Структура особистості.
- •Теорії особистості.
- •Соціалізація особистості.
- •Група з погляду соціології.
- •Класифікація соціальних груп
- •Структурні складові соціальної групи.
- •Сучасні концепції стратифікації.
- •Соціальна мобільність у сучасному суспільстві.
- •Основні етапи соціологічного дослідження та їхня змістовна характеристика.
- •Програма соціологічного дослідження та її основні функції. Складові методологічної та методичної частини програми дослідження. Робочий план наукового дослідження та його структура.
- •Кількісна та якісна парадигми наукового дослідження.
- •Особливості застосування спостереження та експерименту в соціології.
- •Методи вивчення внутрішньогрупових процесів. Метод фокус-групи. Метод соціометрії.
- •Методи вивчення особистості. Метод інтроспекції. Метод самозвіту. Метод анамнезу. Порівняльний метод. Біографічний метод. Метод тестів. Метод групового оцінювання особистості.
- •Вимірювання та шкалювання в соціології. Типи шкал. Основні індекси соціального вимірювання.
Соціологізм е.Дюркгайма.
За оцінками багатьох істориків соціології, Еміль Дюркгейм (1858-1917) є не тільки одним з класиків соціології, але і творцем сучасної соціологічної науки. Великий вплив на формування соціологізму Е. Дюркгейма мали погляди О. Конта. Згідно Дюркгейму, для того, щоб соціологія стала наукою, вона повинна вивчати соціальні факти. Під фактами він розуміє реальність, яка спостерігається. Подібно іншим фундаторам соціології, Дюркгейм займався аналізом змін, які відбувалися в суспільстві. Він прагнув розглянути ці зміни з точки зору розвитку розподілу праці як частини процесу індустріалізації. Дюркгейм вважав, що розподіл праці значно підвищує роль релігії як основи соціального зв’язку. В міру посилення розподілу праці люди стають все більш залежними один від іншого, оскільки їхні потреби задовольняються в результаті роботи інших людей. Дюркгейм відзначав, що процеси і зміни в сучасному світі стали настільки швидкоплинними та інтенсивними, що не всі люди здатні включитися до них. Традиційний порядок і моральні норми, що підтримуються релігією, розриваються в результаті швидких соціальних змін. В суспільстві з’являються все більше людей, які живуть без цілі і змісту, які відчувають свою незатребуваність. З цим процесом Еміль Дюркгейм зв’язує поняття “аномія”, яке трактує як відчуття незадоволеності людини своїм життям, усвідомлення безцільності свого існування, що провокується певними соціальними умовами. Велику увагу Дюркгейм надавав проблемам самогубства. Він розглядає самогубство як дію людини, викликану незадоволеністю життя (нещастям), як соціальний факт, який породжується соціальним середовищем. Самогубство тлумачиться як своєрідна аномія. В суспільстві з низьким ступенем “згуртованості” люди слабо пов’язані один з одним і із спільнотами, і тому відчувають себе незахищеними, непотрібними і забутими. Суспільство, де культурні цінності і норми є відносними, вельми непостійними, не визнаються всіма його членами, виступає могутнім генератором і спонукальним чинником здійснення самогубств, незалежно від кліматичних або економічних умов або стан психічного і фізичного здоров’я людей.За Дюркгеймом, соціологія займає центральне місце серед суспільних наук. Тому її завдання полягає не тільки в тому, щоб вивчати соціальні факти, але і бути теоретико-методологічною основою для дослідження різних областей соціального життя
Соціологічні погляди в.Парето.
Італійський соціолог і економіст В.Ф. Парето був яскравим представником так званого психологізму в соціології. Характерна особливість цієї соціологічної орієнтації — концентрація уваги на психологічних, переважно ірраціональних аспектах соціального життя: почуттях, інстинктах, емоціях, гіпнозі, лібідо та ін. За допомогою такого роду психічних факторів прихильники психологізму інтерпретували соціальні процеси, намагаючись дати останнім власне несоціальне редукціоністське тлумачення.
Новітній, або сучасний, етап розвитку соціології (із 60–70-х років хх ст. І донині).