3. Відносна швидкість при використанні взз з неперервною передачею

У протоколах, що використовують ВЗЗ з неперервною (послідовною) передачею, максимальна кількість переданих за час t повідомлень

N_п.max = t/t_k,

а кількість прийнятих повідомлень зменшується на кількість повідомлень, що стираються при виявленні спотворень. Оскільки при цьому із накопичувача стираються усі γ повідомлень, а кількість завад за час t дорівнює λ∙t, то

N_ст = λ∙t∙γ.

З урахуванням того, що ємність накопичувача повинна задовольняти відомий вираз

γ ≥ 1 + t_оч/t_k,

то відносна швидкість передачі

R_пп = m∙(N_п.max –λ∙t∙γ) /(n∙N_п.max) =

= (m/n)∙(1  λ∙t∙(1 + t_оч/t_k)∙t_k/t) = (m/n)∙(1  λ∙(1 + t_оч/t_k)∙t_k) = = (m/n)∙(1  λ∙(t_k + t_оч)),

звідкіля, при λ = 0, R_ап = m/n, а критичне значення інтенсивності завад:

λ _{крпп =} 1/(t_k + t_оч).

4. Відносна швидкість при використанні взз з адресним перезапитом

Для оцінки відносної швидкості передачі в протоколах, що використовують ВЗЗ з адресним перезапитом, слід врахувати, що максимальна кількість переданих за час t повідомлень

N_п.max = t/t_k,

а кількість прийнятих повідомлень зменшується на кількість повідомлень, що стираються при виявленні спотворень. Уточнимо, що при цьому із накопичувача стирається лише одне повідомлення, а кількість завад за час t дорівнює λ∙t, отже

N_ст = λ∙t.

При цьому відносна швидкість передачі

R_ап = m∙( t/t_k–λ∙t) /(n∙ t/t_k) =

= (m/n)∙(1  λ∙t_k),

Звідси, при λ = 0, R_ап = m/n, а критичне значення інтенсивності завад, як і для систем з очікуванням:

λ _кр.ап = 1/t_k.

На рис. 6.4 подано уточнені залежності відносної швидкості СПД від стану каналу.

З рисунка витікають такі висновки:

1. За показником межового значення імовірності спотворення найгіршою є процедура з послідовною передачею.

2. За показниками відносної швидкості найгіршою є стартстопне передавання з очікуванням, яке суттєво поступається решті розглянутих.

3. Найкращі типи процедур із ВЗЗ при хорошому стані каналу за відносною швидкістю передачі є більш ефективними ніж процедури, що використовують коригувальний код. Але завжди існує межове значення інтенсивності завад, а, відтак, і імовірності λ_г, при перевищенні якого процедури з коригувальним кодом стають ефективнішими.

Рис. 6.4. Залежність відносної швидкості передачі від стану каналу: 1–процедури з ЗКК; 2–процедури ВЗЗ з очікуванням; 3–ВЗЗ з послідовною передачею; 4–ВЗЗ з адресним перезапитом

Для визначення цього межового значення досить розв’язати нерівність

m_k/n ≥ R_ВЗЗ,

наприклад, для процедур ВЗЗ з неперервною передачею

m_k/n ≥ (m/n)∙(1  λ∙(t_k + t_оч)),

звідси

m_k ≥ m∙(1 − λ∙(t_k + t_оч)). (6.2)

Крім виразу (6.2), що визначає припустиму надмірність коригувального коду і границі його ефективного застосування, можна розрахувати і виграш у відносній швидкості від використання коригувального коду. Наприклад, для цих же процедур ВЗЗ з неперервною передачею:

D = R_KK/R_ВЗЗ = m_k/[m∙(1  λ∙(t_k + t_оч))]. (6.3)

З виразів (6.2, 6.3) випливає, що можуть існувати такі канали чи такі умови їхнього функціонування, коли використання коригувальних кодів з будь-якою надмірністю вигідніше від використання протоколів з ВЗЗ, навіть без урахування необхідності забезпечення для ВЗЗ зворотного каналу. Згадаємо, що вимога наявності зворотного каналу для ВЗЗ призводить до додаткових витрат.

4. Розширення можливостей передачі інформації в умовах впливу завад (збільшення критичного значення інтенсивності завад) для усіх способів передачі і при використанні ВЗЗ можна досягти принаймні двома способами.

По-перше, шляхом зменшення довжини − кількості символів n у пакеті (кадрі, комірці, блоці). По-друге, шляхом швидкості інформаційного обміну − В.

Ці можливості фізично можна пояснити тим, що за таких умов збільшується частина пакетів (кадрів, комірок, блоків), часова тривалість яких (t_к = n/В) стає меншою, ніж середня тривалість часового інтервалу (t_п) між двома суміжними спотвореннями (впливами завад), а отже, кількість завад, які призводять до спотворень, зменшується.