Необхідність виражає загальне, випадковість - одиничне.

Необхідність і випадковість не абсолютні, а відносні. Діалек­тичне розуміння їх взаємозв'язку засновується на ряді принципових положень. Найважливіші з них такі:

а) необхідність і випадковість не заперечують, а передбачають одна одну; немає необхідності без випадковості і навпаки: будь-яке явище, процес є їх діалектичною єдністю;

б) в будь - яких процесах і явищах необхідність не виступає у відкритому вигладі, не дана на поверхні, а ніби схована за випадко­востями, обгорнута ними; вона складається із випадковостей і в ході розвитку пробиває крізь них собі дорогу;

в) необхідність і випадковість - єдність діалектичних супереч­ностей: кожне явище, кожна подія втілюють в собі і необхідне, і випадкове, але в різних відношеннях, на різних етапах розвитку. Зав­дання науки - розкриття законів, які в природі і суспільстві діють з необхідністю. В той же час наука не може і не повинна ігнорувати випадковістю. Вивчаючи її, вона проникає в необхідність.

Можливість і дійсність

Все, чим наповнений світ становить минуле, теперішнє і майбут­нє. Реальність, отже, - це не тільки те, що є, шо існує тепер, а й навіть те, що служило його основою і що виступає як основа майбутнього. Через це можна сказати: світ являє собою сплав минулого, теперішнього й майбутнього. Загальну ж закономірність процесу розвитку становить зумовленість теперішнього минулим, а майбутнього - теперішнім, що знаходить своє відбиття в категоріях "можливість" і "дійсність". Можливість - це певна передумова нового явища в процесі розвитку, певна тенденція в розвитку, тобто те, що зизріває у об’єктивній дійсності і за певних умов саме може стати дійсністю. Наприклад, у зародку - можливість розвитку дорослого організму; у зміні хімічного складу і структури речовини - можливість створення нового конструкційного матеріалу. Дійсність є здійснена, реалізована можливість. У ширшому значенні дійсністю вважають все те, що існує і в зародковому, і в зрілому, і у в’янучому станах.

У діалектиці категорій "можливість" і "дійсність" відображаються взаємовідношеннями між тим, що вже здійснилося, що вже стало дійсним, і тим, що є в ньому як потенційне, як те, що зможе здійснитися в перспективі. Діалектичний взаємозв'язок можливості і дійсності виражається, по-перше, в тому, що дійсність визначає (56 сторінкаСутність і явище

Діалектико-матеріалістичний підхід до осмислення універсальних зв'язків світу - це також розглядання їх з точки зору різноманітних рівнів дійсності: того, що знаходиться на поверхні речей, і того, що ніби ховається в глибині їх. Даний підхід реалізується в категоріях "явище" і "сутність", які позначають різні сторони речей. Сутність - внутрішня, прихована, відносно стала сторона предметів, що визначає їх природу. Явище - зовнішня, відкрита, менш стала сторона предметів, процесів, що відбиває їх сутність. Блискавка, електрична іскра, вольтова дуга - все це явища; сутність же - потік електронів. Явище завжди багатше сутності, але сутність глибша за явище.

Явище і сутність - діалектично взаємозв'язані протилежності. Як немає явища без сутності, так немає і сутності без явища. Діалек­тика сутності і явища не тільки в тому, що вони взаємо перетворювані, здатні переходити, як би "переливатися" один в одного. Сутність являється, явище істотне. З цього виходить, що між ними не існує непрохідної грані, як це запевняють прихильники метафізики, які розривали явище і сутність, протиставляли їх одне одному. Поняття явища відбиває в предметі, процесі одиничне, поняття сутності - загальне, до того ж не будь-яке загальне, а саме те, що виражає їх внутрішню природу. Явище динамічне, змінливе тоді як сутність стала. Правда, сталість ця відносна, оскільки зміна явищ діє на сутність.

Єдність явища і сутності не можна розуміти і так, ніби вони без­посередньо збігаються. Якби форма виявлення і сутність речей безпосередньо збігалися, то наука взагалі була б не потрібна. Явище і сутність - діалектичні протилежності. Діючи на сутність, явище може доповнювати, розкривати чи викривляти її. При різкому незбігові сутності і явища явною є видимість. Це останнє не суб’єктивне, а об’єктивне, адже має основу в сутності: видимість - це теж сутність в одному із її зовнішніх виявів.

Явище і сутність виступають і як ступені поглиблення людського пізнання. Сутність хоч і прихована, але прихованість її відносна. А оскільки будь-яка сутність виявляється лише через явище, проникнення в неї можливе лише, з допомогою пізнання явищ. Цей процес - безкінечний рух нашого пізнання від опанування менш глибокою до опанування більш глибокою сутністю.