Одиничне і загальне

Який би ми не взяли об'єкт чи процес, він у чомусь та схожий з іншими об'єктами, процесами, а чимось і відрізняється від них. Наприклад, атом будь-якого хімічного елемента, скажімо кисню, характеризується властивими тільки йому ознаками, але має також те, що є і в інших елементах - ядро, електрони тощо. Одиничне - категорія для позначення різноманітних речей; одиничне виражає те, що притаманне тільки даному окремому явищу і не повторюється в інших. Загальне - категорія для позначення схожості речей; загальне виражаєте те що притаманне багатьом явищам, повторюється в них. Ні одиничне, ні загальне не існують самостійно, а є взаємозв'язаними сторонами окремого (окреми)х предмету, процесу. Кожна окрема річ є єдність протилежностей - одиничного і загального. Ця їх єдність фіксується в категорії особливого; в ній одиничне виявляє себе через загальне, а загальне через одиничне.

Вказуючи на відмінність, будь-яке одиничне виступає і як особ­ливе. Але не будь-яке особливе являє собою одиничне. Особливе - ширша категорія порівняно з одиничним: особливим може бути і загальне, але тільки те, що вказує не на подібність,а на різницю. Те ж загальне, яке вказує тільки на подібність, називається загальним. Вираженням загального є такі філософські категорії, як матерія, рух, простір та ін.; в них відбиті зв'язки, риси, відношення всіх предметів і явищ світу. Розмежування одиничного, особливого і загального від­носне, бо одиничне в одному відношенні буде особливим в іншому, а особливе в одному відношенні буде загальним в іншому і одиничним - ще в іншому.

Діалектика одиничного і загального виявляється в тому, що в процесі розвитку вони не тільки взаємозв'язані, а й здатні взаємно переходити один в одне. При цьому нове завжди виникає як одиничне, однак з часом стає особливим, а потім і загальним. Старе ж, навпаки, існує як загальне, але далі стає особливим, а потім і одиничним, поки не зникає зовсім. Кожна річ, кожне явище характеризується і своєрідністю (специфікою), і подібністю з іншими, виступає і як індивідуальна неповторність, і як типове, хоч ступінь того чи іншого може бути неоднаковим. Гранично неповторним є унікальність, межею типового є стандартизація, що широко практикується в техніці, виробничій діяльності

.можливість, а не навпаки; по-друге, якщо всяка можливість породжується дійсністю, то не всяка можливість стає дійсністю. Будучи протилежностями, можливість і дійсність становлять діалектичну єдність: з одного боку, вони на своїми істотними ознаками виключають одне одного, з іншого — одна без одної не існують. їх не можна ні розривати, ні ототожнювати.

Одна й та ж дійсність здатна породжувати багато альтернативних можливостей. Розрізняють два основних вида можливостей: реальні й формальні. Перші характеризуються тим, що випливають із об'єктивної необхідності, в основі їх - закономірні тенденції розвитку. Другі ж не зв'язані з необхідністю, зумовлені факторами, другорядними по відношенню до закономірних тенденцій розвитку. Слід зазначити, що відмінність двох видів можливостей відносна, адже в міру визрівання об'єктивних і суб'єктивних умов формальні можливості можуть стати реальними, а ті, в свою чергу, перетворитися в дійсність. Якщо в природі можливості перетворюються в дійсність стихійно, то в суспільному розвитку реалізація можливостей відбувається лише при дії суб'єктавного фактора - в результаті свідомої і організованої діяльності людей.