
- •Методичні вказівки
- •Методичні вказівки
- •Модуль 2. Енергетичний обмін. Терморегуляція.
- •Навчальна мета
- •Зміст практичного заняття Контрольні питання для самостійної роботи
- •1.2. Розрахунок величини основного обміну за допомогою формул Харіса та Бенедикта
- •Завдання 2
- •2.1. Розрахунок величини основного обміну за даними поверхні тіла
- •2.2. Визначення відповідності основного обміну обстежуваного до середньостатистичного рівня основного обміну за гемодинамічними показниками
- •Завдання 3
- •3.1. Обчислення специфічної динамічної дії їжі
- •3.2. Обчислення величини загального обміну за добу
- •Завдання 4
- •4.1. Визначення енерговитрат методом неповного газового аналізу за спірограмами
- •Завдання 5
- •5.1. Фізіологічні основи харчування; складання добового раціону
- •Завдання 6
- •6.1. Вимірювання температури різних ділянок шкіри людини за допомогою електротермометра
- •Завдання 7
- •7.1. Дослідження адаптації температурних рецепторів шкіри до дії високої і низької температур
- •Ситуаційні завдання, приклади їх розв’язку Енергетичний обмін
- •Вікові особливості обміну речовин та енергії
- •Терморегуляція
- •Вікові особливості механізмів терморегуляції
- •Перелік практичних навичок з теми, ситуаційні завдання
- •Питання для контролю кінцевого рівня засвоєння знань
- •Вікові особливості обміну речовин та енергії
- •Профільні питання для студентів стоматологічного факультету
- •Профільні питання для студентів фармацевтичного факультету
- •Теми рефератів
- •Тестові завдання Енергетичний обмін. Терморегуляція
- •Визначення основного обміну за площею поверхні тіла
- •Величини дихального коефіцієнту, теплопродукції та калоричного еквіваленту кисню при споживанні ліпідів та вуглеводів у різних співвідношеннях
- •Величини калорійності при спалюванні, фізіологічної калоричної цінності, кількості спожитого о2 та виділеного со2, теплоутворення і дихального коефіцієнта для поживних речовин
- •Енергетичні витрати при різних видах діяльності
- •Добова потреба в енергії дорослого працездатного населення, в кДж (ккал)
- •Рекомендований середньодобовий набір продуктів для студентів
- •Токсини харчових продуктів та особливості їх дії на організм людини
- •Добова потреба дорослої людини у поживних речовинах, вітамінах, мікроелементах (за о.О. Покровським, 2001)
- •Показники фізіологічної та гігієнічної оцінки харчування людини
- •Хімічний склад харчових продуктів (і.М. Скурихін, м.Н. Волгарев, 1987 р.) а) Зерно та продукти його переробки
- •Продовження таблиці 11 (а)
- •Продовження таблиці 11 б) Молочні продукти
- •В) Овочі, фрукти, ягоди
- •Г) м’ясо та м’ясні продукти
- •Ж) Птиця та яйцепродукти
- •З) Риба, рибні та інші продукти моря
- •Дані про харчову та енергетичну цінність деяких готових страв та харчових продуктів
- •Природні анти канцерогени
- •Мікроелементи, що виконують конкретні фізіологічні функції (недостатність, вміст, рекомендації в потребі для дорослих)
- •Рекомендована література
1.2. Розрахунок величини основного обміну за допомогою формул Харіса та Бенедикта
Враховуючи стать, зріст, масу та вік можна розрахувати величину належного основного обміну за формулами Харіса та Бенедикта. Формули емпіричні, складені окремо для жінок та чоловіків.
Оснащення: ростомір, вага.
Хід роботи. Визначають масу тіла та зріст обстежуваного. Із урахуванням статі, маси тіла, зросту та віку за формулами визначають величину належного основного обміну за добу.
Для жінок:
;
для чоловіків:
,
де Х – величина основного обміну за добу (ккал/добу);
М – маса тіла (кг); С – зріст (см); А – вік (роки).
Оформлення протоколу.
Вказати належний рівень основного обміну обстежуваного, обчислений за таблицями і формулами Харіса та Бенедикта.
Назвати причини можливого відхилення належного основного обміну від основного обміну, визначеного у обстежуваного методом прямої калориметрії.
Вказати фактори, що впливають на величину основного обміну.
Завдання 2
2.1. Розрахунок величини основного обміну за даними поверхні тіла
Інтенсивність основного обміну пропорційно залежить від площі поверхні тіла. У людини це співвідношення є величиною відносно сталою. Щоденна продукція тепла на 1 м2 поверхні тіла у здорової людини становить (850 – 1250) ккал чи (3559 – 5234) кДж.
Правило поверхні є лише відносно вірним. Про це свідчить той факт, що у індивідуумів з однаковою поверхнею тіла інтенсивність метаболізму може істотно відрізнятися. Це пов'язано з особливостями метаболізму, станом нервової, ендокринної та інших систем організму.
Оснащення: ростомір, вага, номограма для визначення площі поверхні тіла (рис. 4), таблиця 2 (додаток).
Хід роботи. Визначають масу тіла та зріст обстежуваного.
Рис. 4. Номограма для визначення площі поверхні тіла.
За номограмою визначають площу поверхні його тіла у м2 (середня шкала – перетин прямої лінії, що з'єднує дані зросту та маси). Відповідно до статі та віку обстежуваного з використанням таблиці 2 (додаток) знаходять К-стандарти основного обміну на 1м2/год.
Належну величину основного обміну за
добу обчислюють за формулою:
,
де Х – величина основного обміну за
добу (ккал/добу); К – стандарти основного
обміну на 1м2/год; Р – площа поверхні
тіла (м2); 24 – добовий проміжок
часу (год).
Приклад. У жінки 19 років площа
поверхні тіла за номограмою становить
1,55 м2, величина основного обміну
на 1м2/год, згідно таблиці 2, становить
38,0 ккал. Тоді, належна величина основного
обміну за добу буде становити:
.
2.2. Визначення відповідності основного обміну обстежуваного до середньостатистичного рівня основного обміну за гемодинамічними показниками
Функціонально-метаболічні перетворення, що відбуваються в організмі, супроводжуються змінами у діяльності внутрішніх органів та, зокрема, серцево-судинної системи, яка чутливо на них реагує. Із урахуванням частоти пульсу та величини артеріального тиску обстежуваного можна визначити відхилення основного обміну від норми за формулою чи номограмою Ріда. Клінічні формули не застосовуються для хворих з декомпенсованими захворюваннями серця, нирок і печінки, гіпертонічною хворобою, миготливою аритмією, пароксизмальною тахікардією, недостатністю клапанів аорти та іншими важкими захворюваннями і станами. Хоча при деяких захворюваннях у клінічній практиці цей метод дає достатньо інформативні результати.
Оснащення: тонометр, секундомір, номограма Ріда (рис. 5).
Хід роботи. Із дотриманням умов, необхідних для визначення основного обміну (положення лежачи, натщесерце, у стані фізичного та психічного спокою, при температурі «комфорту») визначають частоту пульсу, вимірюють артеріальний тиск та обчислюють пульсовий тиск.
З використанням номограми Ріда з'єднавши прямою показники, що відповідають частоті пульсу та величині пульсового тиску, знаходять в місці перетину прямої зі середньою шкалою величину відхилення основного обміну у відсотках (рис. 5).
З використанням формули Ріда на основі даних частоти пульсу та рівня пульсового тиску обстежуваного проводять обчислення відсотку відхилення основного обміну від норми наступним чином:
|
І – частота пульсу (ск./хв.); ІІ – відхилення основного обміну (%); ІІІ – пульсовий тиск (мм рт.ст.). |
Рис. 5. Номограма Ріда.
Відхилення основного обміну від норми, обчислене за формулою чи номограмою Ріда, в межах ± 10 % вважається нормальним.
Оформлення протоколу.
Оцініть отримані результати.
Порівняйте результати, отримані при обчисленні основного обміну за таблицями і формулами Харіса та Бенедикта, з даними, отриманими при використанні номограм.